Висновки

Універсальною моделлю музею в зарубіжних країнах вважається модель “відкритого музею”, тобто культурно-освітнього комплексу музейного типу, в якому власне музейні функції (збирання фондів, їх збереження, експонування колекцій) виконуються нарівні з освітніми, виховними та розважальними. Освітня та виховна функції втілюються в освітніх програмах, культурно-мистецьких акціях, співпраці з навчальними закладами. Розважальна функція реалізується шляхом участі особистості у творчих майстернях, клубах, вечорах відпочинку, концертах.

Інтеграційний процес музеїв у дозвіллєву сферу виявляється у: створенні в музейних закладах функціональних приміщень для проведення дозвіллєвих заходів; проникненні “індустрії дозвілля” в музеї; використанні в музейній діяльності дозвіллєвих форм роботи.

Методами активізації участі населення в культурно-дозвіллєвому житті стали: організація днів культури, мистецьких фестивалів, “міських” свят; виставок творів живопису, пам’яток історії, архітектури; створення “мистецтвотек”; систематичні трансляції мистецьких радіо- і телепередач; удосконалення маркетингової діяльності музеїв; активізація участі молоді в освітніх, культурно-мистецьких, дозвіллєвих проектах; реалізація просвітніх та культурних програм для дорослих; надання доступу до музейних цінностей інвалідам; створення системи пільг для волонтерів.

Основними джерелами додаткових фінансових надходжень музеїв є: продаж репродукцій, каталогів виставок, листівок, книг, відеоматеріалів; робота кав’ярень, ресторанів, барів; оренда приміщень музею для проведення комерційних виставок, ділових зустрічей, вечорів відпочинку; виконання музеями соціально-культурних замовлень від юридичних та фізичних осіб; збирання пожертв за допомогою засобів масової інформації (телемарафони, радіоконкурси та ін.).

Пріоритетними в музейній діяльності є освітні програми для підлітків. Їх мета полягає в культурному розвитку дитини, поглибленні знань про історію своєї країни, її мистецтво, літературу, народну творчість на основі першоджерел, а не підручників. Тому музеї тісно співпрацюють з навчальними закладами, а підлітки регулярно відвідують музейні зали відповідно до тих тем, що вивчаються в школі. Спеціальні освітні програми розробляються для дітей та підлітків різного віку і різного рівня підготовки, вони реалізуються в таких формах роботи, як: екскурсії, семінари, диспути, дослідження, спостереження, рольові ігри, театралізовані вистави, тренінги.

Серед основних тенденцій музейної діяльності можна визначити такі: інтеграцію музейних програм у сферу дозвілля; збереження та популяризацію способу життя місцевих культурних общин та їх самобутності на тлі глобалізації; збагачення духовного життя людини через зв’язок “мистецтво-історія-індивідуальний досвід”; розвиток віртуальних музеїв та мультимедійних проектів, що зміцнює контакти з глядацькою аудиторією і дозволяє відвідувачам знайомитися з колекціями музеїв різних країн; розширення музейної діяльності за межами музейного закладу, в регіони країни; розвиток музеїв як туристичних об’єктів.