Висновки

Розвиток нових форм дозвіллєвої діяльності, зміна ринку дозвілля та туристичних послуг наприкінці ХХ ст. зумовили зміну філософії відпочинку. Крім комфортабельних готельних комплексів, гарного краєвиду, якісного харчування, турист повинен мати можливість задовольняти свої рекреаційні, просвітні, культурні потреби.

Головною метою туристичного дозвілля є удосконалення якості обслуговування людини у вільний час; залучення її до різноманітних дозвіллєвих заходів в туристичних комплексах - готелях, санаторіях, пансіонатах, туристичних базах і таборах, туристичних клубах, а також організація ефективного відпочинку, сприяння оптимістичному настрою, відновлення духовних та фізичних сил людини. Основними принципами дозвіллєвого обслуговування в туристичних комплексах є: індивідуальний підхід, комплексність у організації дозвіллєвих заходів, систематичність проведення дозвіллєвих заходів та їх цілеспрямованість, свобода вибору та добровільність участі, театралізація, синтез усіх видів мистецтв.

Соціальна сутність туристичного дозвілля полягає також у формуванні та удосконаленні особистісних і суспільних потреб особистості, поглибленні знань, розвитку культури дозвілля. Сучасний ринок туристичних послуг неможливо уявити без цілеспрямованої організації дозвіллєвої діяльності, від якої досить часто залежить імідж та популярність готелю, його прибуток, психологічний клімат в ньому, перспективи та темпи розвитку.

Ефективна реалізація дозвіллєвої діяльності неможлива без талановитих аніматорів, здатних реалізувати заплановану дозвіллєву програму. Менеджер-аніматор відповідає за: систематичне і своєчасне вивчення соціально-культурних запитів різних груп населення; розробку та реалізацію соціально орієнтованих дозвіллєвих програм і проектів; вивчення інноваційних дозвіллєвих технологій та їх використання у роботі з клієнтом; прогнозування подальшого використання дозвіллєвого потенціалу у туристичній галузі; ефективне управління анімаційною службою закладу; використання педагогічних методик з метою розвитку культурної, декоративно-прикладної, естетичної творчості людини, розкриття її рекреаційного потенціалу; ініціативність та творчість анімаційної команди; вміння працювати у колективі, з людьми різних вікових, освітніх, культурних, соціальних, статевих, професійних категорій; розуміння стратегії розвитку туристичного комплексу, а не лише дозвіллєвої служби організації.

Серед багатьох класифікацій відвідувачів туристичного комплексу розрізняють таку: за віком (діти, підлітки, молодь, дорослі, люди похилого та “золотого” віку), за статтю (чоловіки, жінки), за релігійними поглядами (невіруючі, православні, католики, мусульмани), за професійною приналежність (військові, вчителі, художники, архітектори) та ін. Найпоширенішою вважається класифікація туристів за віком, хоча необхідно враховувати й інші критерії - національні особливості, інтелектуальні можливості, матеріальне забезпечення, термін відпочинку.

Дозвіллєві програми класифікують за напрямами діяльності, зокрема: рекреаційно-оздоровчі (дискотеки, танцювальні вечори, розважальні програми та вечірні шоу, карнавали, рибальство, ігрові конкурси, спортивні змагання), спортивні (мандрівки, змагання, велоспорт, плавання, екскурсії, подорожі), культурно-мистецькі (спектаклі, виставки, концерти, вернісажі, фольклорні акції, художні програми, відвідування музеїв, виставок, галерей), просвітні (лекції, зайняття за інтересами, зустрічі, інтелектуальні ігри, вікторини, фестивалі).

Курортний клуб – це дозвіллєвий клуб, члени якого можуть використовувати для свого відпочинку та розваг будь-які послуги, що надаються курортом.