5. Вплив кредитів мвф на розвиток економіки України.

Іноземні кредити здійснюють позитивний вплив на розвиток економіки України, якщо вони залучаються для розв'язання проблем її ринкового реформування: здійснення реструктуризації народного господарства, модернізації технологічного базису підприємств (фірм), розвитку експортного потенціалу, насичення внутрішнього ринку товарами народного споживання тощо. Іноземні кредити, що беруться лише на погашення дефіциту державного бюджету, найчастіше не поліпшують соціально-економічну ситуацію.

Найбільші іноземні кредити Україні надає МВФ. Вони спрямовуються, як правило, на поповнення валютних резервів і стабілізацію функціонування грошово-кредитної системи країни.

Співробітництво України з МВФ викликає неоднозначну оцінку як економістів, так і політиків в Україні. Залучення кредитів МВФ дало позитивні загальноекономічні результати: сприяло макроекономічній стабілізації, поточному обслуговуванню державного зовнішнього боргу, зменшення дефіциту платіжного балансу. Кредити МВФ створюють швидше довгострокову залежність, ніж надають допомогу в короткостроковому періоді. Згідно зі Статутом МВФ кредити Фонду повинні мати короткостроковий характер, однак більшість країн стають постійними «клієнтами » Фонду протягом тривалого періоду. [9, c 110]

У кризових умовах кредит МВФ створює для України дві важливі вигоди: по-перше, власне валютні вливання в економіку, по-друге, підвищення довіри з боку закордонних інвесторів, оскільки відкриттю кредитної лінії з боку Фонду передує детальний аналіз стану національного господарства. Разом з тим, отримуючи кредит, держава, істотно обмежує свої можливості у впровадженні самосійної макроекономічної політики.

Досвід багатьох країн ( Аргентина, Руанда, Чилі та ін.. ) доводить, що формована лібералізація зовнішніх ринків часто має згубні економічні наслідки.

Варто також вказати на протиріччя умов кредитування за програмою «Stand-by» - з одного боку, цей тип кредиту є своєрідною «швидкою допомогою» і надається країнам, що знаходиться в стані економічної кризи; з іншого боку, він має короткий термін погашення – від 12 до 24 місяців – не залежно від того, яка динаміка основних макроекономічних показників. Тобто, навіть при стабільно від’ємному сальдо торгового балансу, коли країна не може виплачувати борг на власний рахунок, характер кредиту залишається короткостроковим, що спричиняє підвищення податкового навантаження та необхідність здійснення нових запозичень.

Про це варто пам’ятати, оскільки Україна сьогодні є другим за величиною боржником МВФ ( після Румунії ). Показник використання кредитів Фонду для України станом на 31 січні 2011 року складає 10,622 млрд. СДР ( 15,682 млрд. дол..).

Найбільші виплати за кредитами МВФ припадають на 2012, 2013, 2014 рр. ( 3,636 млрд.дол., 5,598 млрд.дол., 3,586 млрд.дол.). При цьому вартість обслуговування боргу ( виплати відсотків за користування ) за цей час складе 938,716 млн.дол., що більше ніж на 34 млн. дол.. перевищує фінансування сфери охорони здоров’я.

МВФ має незаперечну перевагу перед іншими кредиторами на одержання найдостовірнішої інформації про країну. «Запровадження й моніторинг програми» передбачав, що уряд зобов'язується: 1) регулярно звертатися до МВФ за порадами в разі коректування економічної політики; 2) крім щотижневого надання постійним представникам МВФ докладної інформації про виконання бюджету, надавати можливість спостерігачам бути на нарадах у Мінфіні; 3) радитися з МВФ із питань координації кредитно-грошової та валютної політики; 4) надавати можливість бути присутніми на нарадах у НБУ; 5) сприяти в проведенні МВФ фундаментальних перевірок виконання Меморандуму тощо. І все ж попри жорсткі вимоги меморандумів, на думку міжнародної групи «Адженда», до складу якої входять провідні вчені багатьох розвинених країн світу, головна вада традиційних стабілізаційних програм МВФ у тому, що вони створюють зайві перешкоди, яких легко уникнути при досягненні довгострокових цілей економічного зростання, і водночас не оберігають від нераціонального витрачання коштів і фінансових зловживань позичальників.

Процедурами діяльності МВФ передбачене дострокове погашення країною-членом всіх отриманих від Фонду кредитів. Це відбувається у разі, коли Фонд дійде висновку, що рішення про надання кредитів було прийнято на основі інформації про виконання умов (у тому числі юридичних), яку було спростовано даними, що надійшли пізніше. Можливі наслідки денонсації договору можна розділити на дві групи: політичні та соціально - економічні. По-перше, внаслідок такого безпрецедентного випадку, Україна не тільки надовго опиниться серед аутсайдерів світового економічного співтовариства, але буде завдано значної шкоди і політичному іміджу держави. Вихід зі складу учасників МВФ стане для всього світу чітким сигналом про те, що Україна обрала курс на політичну самоізоляцію. Слід також очікувати зниження авторитету України в таких впливових організаціях, як ООН. По-друге, прийняття рішень щодо розірвання відносин з МВФ матиме як коротко - так і довгострокові наслідки. Це дуже швидко призведе до оголошення суверенного дефолту, пред'явлення до негайної сплати всіх зовнішніх боргових зобов'язань (а це - близько 12,5 млрд. дол. США) та накладання арешту на іноземні активи не тільки України як держави, але й на майно суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, слід зауважити, що навіть одностороннє розірвання Україною договору про вступ до Фонду не означатиме миттєвого виходу з нього. Україна на протязі декількох років не зможе погасити заборгованість перед ним. А до врегулювання проблеми заборгованості перед МВФ, розробки графіку її погашення, Україна не перестане бути членом цієї організації. Процедури Фонду передбачають офіціальний розгляд питання про вихід зі складу членів Виконавчою Радою, здійснення Директором-розпорядником консультацій з керівництвом Фонду та окремих міжнародних фінансових організацій, публікацію заяви про втрату державою-членом права на використання ресурсів Фонду, прийняття рішення про призупинення права голосу держави-члена. І лише останньою мірою цього процесу є примусове виведення держави зі складу членів Фонду. Таким чином, навіть кардинальні зміни у стосунках з Міжнародним валютним фондом не вирішують проблеми, що сформувалися під впливом кредитної допомоги Україні з боку МВФ. Треба мати на увазі, що роль МВФ для країни важко перебільшити, оскільки економічна реформа відбувалася хоч і не послідовно, але за стандартами МВФ. Іншими словами, для країни, у якої відсутня власна програма економічного розвитку, тобто така, що може бути послідовно реалізована внаслідок єдності позицій виконавчої та законодавчої влади, а також за умови суспільної підтримки, продовження співпраці з головним донором є важливим чинником запобігання глибокого економічного потрясіння. [13, c 198]

Враховуючи аналіз особливостей співробітництва України з МФО можна визначити наступні основні проблемні питання на шляху співпраці та можливі загрози економічній безпеці України, а також механізми їх нейтралізації та упередження:

1. Загроза дотримання неадекватних вимог МФО відповідно до реалій економіки України.

Зрозуміло, що надмірна зовнішня заборгованість України міжнародним фінансовим організаціям та приватним банкам обмежує державний суверенітет та економічну незалежність країни. Це пояснюється тим, що задля виділення конче необхідних для України кредитів, МФО, зокрема МВФ, СБ висувають багато вимог і рекомендацій, які інколи є досить сумнівними з точки зору доцільності їх дотримання в Україні.

Так, наприклад, жорстка монетарна антиінфляційна політика призвела не тільки до стримування дії чинників інфляції витрат, а й до гострої нестачі платіжних засобів у економіці в вигляді платіжної кризи, а звідси і до скорочення вітчизняного виробництва, що власно й відбувалося в Україні. Обмеження грошової маси і внутрішнього кредитування, а також штучне стримування внутрішнього сукупного попиту спричинило небажані соціально-економічні наслідки. Зниження темпів інфляції, що відбулося завдяки майже припиненню грошової емісії і низького рівня монетизації економіки, призвело до нестачі готівкових коштів, гострої платіжної кризи, зниження сукупного попиту внаслідок невиплати заборгованої заробітної плати, затримок у виплаті пенсій та інших видів соціальної допомоги. Введення грошово-кредитного обмеження стримувало інвестиційну активність у країні, яка могла б бути спрямованою на економічне зростання. Це, в свою чергу, призвело до згортання виробничих потужностей, небаченого падіння науково-технологічного потенціалу України.

Крім вимоги МФО щодо підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги до рівня собівартості, призвело до порушення структури цін, збільшенню субсидій з бюджету, пониженню купівельної спроможності. На протязі тривалого часу в Україні штучно занижувався дефіцит держбюджету з метою стримування інфляції що в свою чергу призвело до збільшення боргів по соціальним виплатам та підвищенню інфляції у випадку їх повного погашення. «При цьому А.КІНАХ нагадав, що свого часу під тиском МВФ була скасована нульова ставка ПДВ на енергоносії, що, за його словами, дуже суттєво знизило платоспроможність суб'єктів економіки України, і в умовах відсутності доступу до банківської комерційної системи, поповнення обігових коштів, низької платоспроможності громадян та внутрішнього ринку - призвело до дуже серйозного дисбалансу по відношенню до поступлень ПДВ і відшкодування від'ємного сальдо з держбюджету»

Таблиця 2