4. Фінансова основа місцевого самоврядування. Місцеві бюджети та позабюджетні кошти місцевого самоврядування.

Важливим інститутом муніципального права України є інститут фінансової основи місцевого самовряду­вання, який складають правові норми, що регулюють питання місцевих фінансів, тобто структуру, порядок і процедуру формування, розподілення та використання місцевих коштів. Предмет цього інституту - це відносно самостійна система суспільних відносин, що виникають у зв'язку із складанням проектів, затвердженням і виконанням міс­цевих бюджетів, визначенням джерел їх дохідної части­ни, встановленням місцевих податків та зборів, форму­ванням позабюджетних коштів, використанням коштів комунальних підприємств тощо.

Питанням місцевих фінансів присвячена чи не найбільша за обсягом стаття Європей­ської хартії місцевого самоврядування (ст. 9), в якій за­кріплено принцип фінансової автономності місцевих властей, що базується на таких положеннях:

1) місцеві власті повинні мати право на свої власні фінансові ресурси;

2) вони можуть вільно розпоряджатися цими ресур­сами в межах своїх повноважень;

3) фінансові ресурси місцевих властей мають адекват­но відповідати функціям місцевого самоврядування, пе­редбаченим конституцією або законом;

4) принаймні частина фінансових ресурсів місцевих властей має формуватися за рахунок місцевих податків та зборів;

5) фінансові системи мають бути достатньо різнома­нітними та гнучкими з точки зору можливості приведен­ня їх у відповідність до зміни вартості здійснення функ­цій місцевого самоврядування;

6) слабким у фінансовому відношенні місцевим влас­тям має бути надана фінансова підтримка шляхом запро­вадження процедур усунення фінансових диспропорцій чи інших заходів;

7) субсидії місцевим властям не повинні мати цільово­го характеру і не можуть скасувати їх свободу проводити свою політику в межах їхньої власної компетенції;

8) місцеві власті звітують про використання субсидій;

9) з метою фінансування витрат на капіталовкладення місцеві власті повинні мати доступ до національного ринку капіталу.

Фінансові ресурси територіальної громади (місцеві фінанси) за своєю структурою включають: а) кошти бю­джету місцевого самоврядування; б) позабюджетні кош­ти місцевого самоврядування; в) кошти комунальних підприємств та інші кошти місцевого самоврядування.

Бюджет місцевого самоврядування. Бюджети міс­цевого самоврядування розробляють, затверджують і ви­конують відповідні органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах.

Місцеві бюджети, поряд з бюджетами місцевого са­моврядування, становлять також бюджети Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах.

Бюджет місцевого самоврядування має дохідну та видаткову частини.

При цьому, надходження бюджету місцевого само­врядування, в свою чергу, включають дві групи доходів:

- доходи, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;

- доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

В БК передбачаються різні шляхи формування доходної частини місцевих бюджетів:

по-перше, за рахунок власних джерел (місцеві подат­ки і збори), що відповідає вимогам Європейської хартії місцевого самоврядування і гарантує фінансову автоном­ність місцевого самоврядування. Зокрема, стаття 9 Хартії встановлює, що принаймні частина коштів місцевого са­моврядування повинна надходити за рахунок місцевих зборів і податків.

по-друге, до доходів місцевих бюджетів зараховую­ться закріплені доходи, тобто закріплені законом загаль­нодержавні податки, збори та інші обов'язкові платежі;

по-третє, в дохідну частину місцевих бюджетів мо­жуть входити кошти з державного бюджету, які переда­ються з метою надання фінансової підтримки місцевого самоврядування з боку держави, яка гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. При цьому мінімальні розміри місце­вих бюджетів мають визначатися на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуван­ням економічного, соціального, природного та екологіч­ного стану відповідних територій, виходячи з рівня міні­мальних соціальних потреб, встановленого законом.

Фінансова допомога місцевому самоврядуванню з боку держави може здійснюватися у формі дотацій або субвенцій. Дотації - це кошти, які передаються до місцевого бюджету з державного бюджету у випадках, коли кош­тів, що надходять з власних джерел та закріплених дохо­дів, недостатньо для формування мінімального розміру місцевого бюджету. Використання дотацій не має цільо­вого призначення, вони виділяються державою на без­відплатній та безповоротній основі. Субвенції - це кошти, які виділяються з державного бюджету на певний строк для фінансування конкретних програм з метою соціально-економічного вирівнювання відповідних територій.

Кошти державного бюджету, що передаються у ви­гляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними ра­дами між районними бюджетами і бюджетами міст обла­сного значення в розмірах, необхідних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місце­вих бюджетів, визначених законом, а також використо­вуються для фінансування з обласного бюджету спіль­них проектів територіальних громад. Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій, субвен­цій, зараховуються до районних бюджетів і розподіля­ються районними радами між місцевими бюджетами;

по-четверте, до дохідної частини місцевого бюджету включаються кошти, необхідні для фінансування витрат, пов'язаних зі здійсненням органами місцевого самовря­дування повноважень органів виконавчої влади та вико­нанням рішень органів виконавчої влади.

Згідно з частиною 7 ст. 64 Закону України «Про міс­цеве самоврядування в Україні» видатки бюджетів міс­цевого самоврядування поділяються на дві частини:

• ви­датки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування,

• видатки, пов'язані з вико­нанням делегованих законом повноважень органів ви­конавчої влади.

Аналізуючи бюджетне законодавство України можна здійснити відповідну класифікацію видатків бюджетів місцевого самоврядування:

по-перше, видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню з метою найбільш ефективного їх вико­нання на основі принципу субсидіарності. Ці видатки враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних транс­фертів, держава регулює їх здійснення та бере на себе зо­бов'язання забезпечувати відповідними ресурсами;

по-друге, видатки, які спрямовані на реалізацію повноважень місцевого самоврядування, що мають місцевий характер. Ці видатки не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

До видатків, пов'язаних в виконанням власних пов­новажень, Кодекс відносить:

1) місцеву пожежну охорону;

2) позашкільну освіту;

3) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) програми місцевого значення стосовно дітей, мо­лоді, жінок, сім'ї;

б) місцеві програми соціального захисту окремих ка­тегорій населення;

4) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

5) культурно-мистецькі програми місцевого зна­чення;

6) програми підтримки кінематографії та засобів ма­сової інформації місцевого значення;

7) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

8) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;

9) транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін на послуги метрополітену за рі­шеннями органів місцевого самоврядування;

б) експлуатацію дорожньої системи місцевого зна­чення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізо­ваними монтажно-експлуатаційними підрозділами);

в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення;

10) заходи з організації рятування на водах;

11) обслуговування боргу органів місцевого самовря­дування;

12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;

13) управління комунальним майном;

14) регулювання земельних відносин;

15) інші програми, затверджені відповідною радою згідно із законом.