Комунікація та комунікативність.
Комунікація – засіб зв’язку будь-яких об’єктів.
Сторони комунікації
Комунікативна. Комунікативна сторона спілкування складається в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються.
Інтерактивна. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються (обмін діями).
Перцептивна. Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння.
Межі між цими формами умовні, вони можуть зливатися і доповнювати один одного.
Розповсюджене розуміння комунікації як виключно інформаційно-прагматичної взаємодії, як передачі інформації від однієї системи до іншої за допомогою спеціальних носіїв і сигналів. Особливе місце займає питання «зворотнього зв’язку.
Предметом наукової полеміки продовжує бути співвідношення понять «комунікація», «взаємодія», «спілкування».
Традиційний підхід:
Комунікація – найбільш важливим є об’єкт, тобто зміст комунікації;
Взаємодія – соціальні відносини учасників процесу;
Спілкування – процес обміну думками і почуттями між людьми у різних сферах їх діяльності.
Комунікація складається з трьох елементів:
1) суб’єкт, що передає (комунікант);
2) суб’єкт, що сприймає (реципієнт);
3) об’єкт, що передається (повідомлення).
Види комунікації
Контакт масок — формальне спілкування, коли відсутнє прагнення зрозуміти і враховувати особливості особистості співрозмовника. Використовуються звичні маски (ввічливості, чемності, байдужості, скромності, співчутливості тощо) — набір виразів обличчя, жестів, стандартних фраз, що дозволяють приховати дійсні емоції, відношення до співрозмовника.
Світське спілкування — його суть у безпредметності, тобто люди кажуть не те, що думають, а те, що належить говорити в подібних випадках; це спілкування закрите, тому що точки зору людей на те чи інше питання не мають ніякого значення і не визначають характеру комунікації.
Формально-рольове спілкування — коли регламентовані і зміст, і засоби спілкування і замість знання особи співбесідника обходяться знанням його соціальної ролі.
Ділове спілкування — це процес взаємодії в спілкуванні, при якому відбувається обмін інформацією для досягнення певного результату. Тобто це спілкування цілеспрямоване. Воно виникає на основі і з приводу певного виду діяльності. При діловому спілкуванні враховують особливості особистості, характеру, настрою співрозмовника, але інтереси справи більш значущі, ніж можливі особисті розбіжності.
Духовне міжособистісне спілкування — розкриваються глибинні структури особистості.
У процедурі спілкування виділяють наступні етапи
Потреба у спілкуванні — спонукає людину вступити в контакт з іншими.
Орієнтування з метою спілкування, в ситуації спілкування.
Орієнтування в особистості співрозмовника.
Планування змісту свого спілкування — людина уявляє собі (звичайно несвідомо), що саме скаже.
Несвідомо (іноді свідомо) людина вибирає конкретні засоби, фрази, якими буде користуватися, вирішує як говорити, як себе вести.
Встановлення контакту
Обмін думками, ідеями, фактами
Сприйняття і оцінка відповідної реакції співрозмовника, контроль ефективності спілкування на основі встановлення зворотного зв'язку.