- •1.Предмет психології та її основні проблеми. Основні етапи розвитку психології як науки.
- •1.1. Предмет психології та її основні проблеми.
- •1.2. Історичні етапи розвитку психологічної науки
- •2.Зв’язок сучасної психології з іншими науками.
- •2.1.Психологія і філософія
- •2.2.Психологія і природничі науки.
- •2.3.Псигологія і технічні науки.
- •2.4.Психологія і педагогіка.
- •3.Напрямки сучасної вітчизняної та зарубіжної філософії (бехевіоризм, фрейдизм, гештальт-психологія, гуманістична психологія).
- •4.Мозок і психіка.Рефлекторна природа психічного.
- •4.1. Психіка і мозок
- •4.2 Рефлекторна природа психічного
- •5.Свідомість як найвищий рівень розвитку психіки.Свідоме і несвідоме в психічній діяльності людини.
- •5.1. Свідомість як найвищий рівень розвитку психіки.
- •5.2.Свідоме і несвідоме в психічній діяльності людини.
- •6.Методи психології. Їх класифікація.
- •6.1. Методи психології.
- •6.2. Класифікація методів
- •1.Поняття про особистість. Сутність та виміри особистості.
- •2.Співвідношенння понять “індивід” , “особистість” , “індивідуальність” .
- •3.Психологічна структура особистості.
- •4.Спрямованість особистості як її центральний компонент.
- •5.Мотиваційно потребова сфера. Самосвідомість, саморегуляція.
- •6.Розвиток та формування особистості.
2.3.Псигологія і технічні науки.
Технічні науки. На стику з технічними науками знаходяться: інженерна психологія, ергономіка та ін З одного боку, психологія допомагає створенню систем управління, роботів, інших складних механізмів, психологічному забезпеченні професійної діяльності. З іншого, технічні науки допомагають психології розвиватися за рахунок вдосконалення методик дослідження і т.д.
Психологія є інтегратором всіх наукових дисциплін, що вивчають людину.
2.4.Психологія і педагогіка.
І особливо слід зупинитися на зв'язку психології з педагогікою. Зрозуміло, цей зв'язок існувала завжди, ще К. Д. Ушинський говорив: «Щоб всебічно виховати людину, його треба всебічно вивчити». Тут особливо наочно видно практичне значення психології. У тому випадку, якщо педагогіка не спирається на знання про природу психологічних явищ, вона перетворюється на простий набір педагогічних рад і рецептів і перестає бути справжньою наукою, здатною допомогти вчителю. У розвитку всіх областей педагогіки (загальної теорії, дидактики, приватних методик, теорії виховання) виникають проблеми, які потребують психологічного дослідження. Знання закономірностей перебігу психічних процесів, динаміки, формування знань, навичок та вмінь, природи здібностей і мотивів, психічного розвитку людини в цілому мають істотне значення для вирішення фундаментальних педагогічних проблем, таких, як визначення змісту освіти на різних ступенях навчання, розробка найбільш ефективних методів навчання і виховання і т.д.
В даний час накопичилося безліч проблем, які викликають гострі дискусії з питань: чому вчити сучасного школяра? що і як відбирати з величезної маси інформації, яка накопичується наукою, для школи? Саме психологія повинна визначити, які можливості і резерви психічного розвитку людини на різних вікових ступенях і де їх межі.
Не менш гостро потреба в психології виявляється, коли педагогіка звертається до проблем виховання. Метою виховання є формування особистості, яка відповідає вимогам суспільства, що розвивається. А досягнення цієї мети передбачає вивчення закономірностей формування особистості: її спрямованості, здібностей, потреб, світогляду і т.д. Все сказане свідчить про те, що сучасна психологія знаходиться на стику наук. Вона займає проміжне положення між філософськими науками, з одного боку, природними, з іншого, і соціальними, з третьої.
Колись у нашій країні існувала і успішно розвивалася комплексна наука про дітей, їх навчанні та вихованні, звана педологією. У розробці її проблем об'єднували зусилля педагоги, психологи, медики, генетики, фізіологи і ряд інших вчених. З усіх наук, які вони представляли, збиралися корисні відомості про дітей, необхідні для їх навчання і виховання. Були навчальні центри, де готували педологів, наукові лабораторії, в яких фахівці даних галузей знань спільно розробляли і вирішували проблеми дитинства. Досягнення вітчизняних учених у галузі педології не поступалися закордонним. Проте долю цієї прогресивної і перспективної науки спіткала та ж доля, яка випала на долю генетики і кібернетики. Педологічний дослідження були припинені, а установи закриті в 1936 р. Негативні наслідки цього рішення виявилися серйозними, призвели до відставання системи навчання та виховання дітей в нашій країні від кращих світових зразків. Не подолані вони, на жаль, і до цих пір.