19.Філосовська герменевтика

Герменевтика як напрямок у філософії досліджує теорію і практику тлумачення, інтерпретації, розуміння тексту. Однією з перших праць, безпосередньо пов'язаних з розглядом герменевтичної проблематики, прийнято вважати твір Аристотеля «Про тлумачення». У період еллінізму герменевтика займається інтерпретаціями і дослідженням класичних текстів (Гомера та ін.). З виникненням християнства мистецтво і теорія тлумачення на довгий час стали розглядатися як інструмент правильного розуміння Біблії (екзегетика).На­приклад, якщо в Біблії говориться про Єрусалим, то в буквальному смислі це означає місто в Іудеї, в алегоричному - Церкву Христову, в морально­му - душу віруючого, в містичному - царство небесне. Тим самим вони звернули увагу на те, що текст може мати складну, багатозначну структу­ру. З часом герменевтика усе більш набувала загальнокультурного і філо­софського звучання.

Підсумовуючи, слід вказати, що найважливішими поняттями гер­меневтики виступають:

-розуміння —реконструкція і осягнення смислового змісту явищ іс­торичної і соціокультурної реальності, завдяки чому можливі осмислена поведінка й орієнтація людини в історії, культурі, соціальному житті;

- інтерпретація - операція мислення, що полягає в наданні смислу будь-яким проявам духовної діяльності людини, об'єктивованим у знако­вій чи чуттєво-наочній формі, інтерпретація підпорядкована задачі розу­міння - головній герменевтичній задачі;

- «герменевтичний трикутник" — взаємини між автором тексту, самим текстом і читачем;

- «герменевтичне коло», яке виражає циклічний характер процесу розуміння.

Значення герменевтики в сучасну епоху обумовлено потребою за­безпечити взаєморозуміння між людьми різних культур та релігій, необ­хідністю пошуку шляхів до діалогу і єднання людства.

20.Філософія позитив та постпозитивізму

Позитивізм: засновник Конт. Єдине джерело істинного знання - конкретні науки. Заперечують пізнавальну цінність філософського дослідження. Відхиляється умогляд як засіб отримання знань. Головний принцип - феноменалізм: наукові теорії і закони витлумачені як узагальнення емпіричних фактів. Завданням науки є чисте опис фактів, а не пояснення їх. Людський розум у своєму русі проходить 3 етапи: 1) Етап вимислу (релігія). 2) Етап метафізики - робота з абстрактними поняттями. 3) Етап істинного наукового позитивного знання. Позитивізм ліквідує перші два етапи, метафізика - зайва.

Постпозітівістов: відкриття та обгрунтування нового знання - єдиний процес: виникнення і розвиток нової теорії є і її обоснованием.Постпозитивисты визнавали осмисленість філософських положень і неусувне їх з наукового знання; прагнули спертися на історію науки. Головний об'єкт уваги - розвиток знання; вважали, що в історії науки неминучі революційні перетворення, коли відбувається перегляд значної частини раніше визнаного і обгрунтованого знання. Говорили не про розвиток, а про зміну наукового знання. Важлива проблема: питання про існування у цій зміні накопиченого знання і питання про доведення прогресивного розвитку наукового знання. Вчені - це ті люди, які більш-менш успішно вносять свою лепту в науку Нормальна наука грунтується на припущенні, що наукове співтовариство знає який навколишній світ. Коли виникає зміна приписів, така ситуація розглядається як наукова революція (відбувається відмова від певної теорії на користь іншої, не сумісної з колишньою).