
- •Важільного механізму
- •Загальні вимоги до змісту проекту1
- •Структурне дослідження важільного механізму
- •Визначення розмірів кулісного механізму
- •Кінематичне дослідження важільного механізму
- •Розрахунок і побудова планів механізму
- •Розрахунок і побудова планів швидкостей
- •Розрахунок і побудова планів прискорень
- •3. Динамічне дослідження машинного агрегату способом Мерцалова
- •3.3. Розрахунок і побудова графіків приросту кінетичної енергії
- •Розрахунок кутового прискорення кривошипа
- •4. Кiнетостатичне дослідження важільного механізму
- •4.2. Силовий розрахунок структурних груп
- •4.3. Силовий розрахунок початкового механізму
- •5. Розрахунок передаточного механізму
- •5.1 Розрахунок параметрів планетарного редуктора
- •5.1. Розрахунок евольвентного зачеплення
- •6.Синтез кулачкового механізму
- •6.1 Розрахунок і побудова кінематичних діаграм штовхача
- •6.2 Визначення мінімального радіуса кулачка
Кінематичне дослідження важільного механізму
Розрахунок і побудова планів механізму
Для вибору масштабу побудови планів необхідно визначити максимальні габарити кулісного механізму зубодовбального верстата (рис. 1). З цією метою можна скористатися наступними залежностями:
по вертикалі Ymax ≤ lCK·sin
+lCD, м;
по горизонталі Xmax= lCK + с, м.
Для зображення кінематичної
схеми приймаємо масштабний коефіцієнт
l,
м/мм. У прийнятому масштабі відповідні
відрізки li
ланок будуть мати розміри
,
обумовлені формулою
.
Результати розрахунків надані у табл.1.
Плани механізму й відповідні плани швидкостей будуються для 12 обов'язкових положень кривошипа й 2-х додаткових положень, що відповідають початку й закінченню процесу різання. Результати розрахунків і побудов представлені у табл. 3.
Розрахунок і побудова планів швидкостей
Кінематичний розрахунок
методом планів починається з розрахунку
вхідної ланки, закон руху якого заданий.
Кінематичне дослідження
виконується за допущенням про сталість
кутової швидкості кривошипа,
,
де
,
с-1.
Цей розрахунок можна виконувати в наступній послідовності.
Центр шарніра А
належить вхідній ланці – кривошипу 1,
каменю 2
і кулісі 3
тому для кожної із цих ланок точка має
відповідний номерний індекс:
і
.
Точки
розташовані на осі шарніра, що з'єднує
кривошип і камінь, друг щодо друга не
зміщаються, тому для цих точок всі
кінематичні характеристики збігаються
в будь-який момент часу. Для цих точок
значення швидкості розраховується по
формулі
,
м/с. Вектор швидкості спрямований убік
обертання кривошипа (проти
годинникової стрілки)
перпендикулярно до прямій ОА,
тобто
.
Таким чином, швидкість
повністю визначена за величиною й
напрямком.
Точка
перебуває на кулісі 3,
з'єднаної з каменем 2
поступальною парою. Для визначення
швидкості точки
складається векторне рівняння по теоремі
про складний
рух точки,
.
У цьому рівнянні вектор
підкреслять подвійною рисою, тому що
обидва параметри, його визначальні,
були знайдені в попередньому пункті.
Швидкість точки
розташована на кулісі, яка повертається
навколо нерухливого центра В,
тому
,
величина її невідома, у рівнянні вектор
підкреслюється одинарною рисою. Теж
можна сказати про вектор швидкості
ковзання каменю уздовж куліси,
тобто
.
Це векторне рівняння вирішується
графічно, оскільки в ньому невідомі
тільки модулі векторів
і
.
Для побудови плану
швидкостей необхідно вибрати масштабний
коефіцієнт
.
Його величина підбирається відповідно
до вже відомого значення лінійної
швидкості
такою, щоб величина відрізка
перебувала в діапазоні розмірів
мм.
Побудова плану швидкостей проводиться
за векторним рівнянням й починається
з вибору місця полюса плану, точки
.
Від цієї точки в напрямку вектора
вычерчивается відрізок
,
тобто
.
Через точку
,
що збігається із точкою
,
проводиться лінія, паралельна осі куліси
АВ.
З полюса
проводиться лінія, перпендикулярна до
осі куліси. Перетинання цих прямих
визначає точку
,
що є одночасно кінцем вектора
і початком вектора відносної швидкості
.
Для побудови вектора швидкості точки
варто скористатися теоремою подоби,
відповідно до якої складена пропорція:
.
Величина відрізка
,
що входить у цю пропорцію, заміриться
на плані механізму. Із пропорції
розраховується величина відрізка
й відкладається на продовженні вектора
у протилежному від полюса
напрямку. За теоремою
уподобання
,
,
м/с.
Після побудови плану швидкостей
заміряться відрізки, що зображують
лінійні швидкості й розраховуються
дійсні значення цих швидкостей:
,
м/с;
,
м/с;
,
м/с.
Кутова швидкість куліси3
розраховується за формулою
,
з-1.
У цій формулі
,
м. Напрямок кутової швидкості
куліси можна визначити, якщо помістити
в точку А
плану механізму вектор
і спостерігати за ним із точки В.
Швидкість точки D
перебуває по теоремі про плоскопаралельний
рух твердого тіла (шатуна)
.
Тут вектор
визначений за величиною й напрямком (
), а швидкості:
,
.
За результатами побудови цієї частини
плану швидкостей розраховуються лінійні
швидкості точок:
;
;
.
Точка S4
ділить відрізок cd
навпіл. Кутова швидкість шатуна 4:
.
Результати розрахунків і побудов
заносяться в табл. 3.