Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕД метод (маг).doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
14.11.2019
Размер:
1.21 Mб
Скачать

3. Питання для обговорення

        1. Дайте визначення поняттю “виробничий потенціал підприємства”;

        2. Визначте основні складові виробничого потенціалу підприємства;

        3. Які показники є основою для оцінки виробничого потенціалу підприємства;

        4. З яких етапів складається діагностика виробничого потенціалу підприємства;

        5. Яким чином можна розрахувати потреби у виробничих ресурсах;

6. Управлінська діагностика

1. Теоретичні відомості

Управлінська діагностика – дослідницька діяльність, спрямована на встановлення, аналіз та оцінку проблем підвищення ефективності та розвитку системи менеджменту підприємства, а також виявлення головних напрямків їх рішень. Організація такої діяльності передбачає здійснення ряду процедур, що дає змогу отримати необхідну інформацію про проблеми системи управління підприємством.

До основних функцій управління відносять: планування; організацію; мотивацію; контроль.

Слід уточнити зміст кількох основних напрямів діагностування, а саме:

  • оцінки структури управління підприємством;

  • оцінки якості управління персоналом;

  • діагностики зв'язків підприємств із зовнішнім середовищем;

  • оцінки загальних результатів діяльності підприємства.

Одним з найголовніших методів проведення управлінської діагностики є інтерв’ювання керівних кадрів.

Основними об’єктами діагностики є:

  • кадрова політика (комплектування штатів, навчання персоналу, система стимулювання роботи з персоналом і контроль за реалізацією планів);

  • регламентація процесу управління персоналом (нормативне забезпечення виконання посадових обов'язків, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення щодо стимулювання праці, положення про діяльність окремих підрозділів підприємства);

  • вплив елементів організаційної культури на поведінку персоналу (порядки і традиції у сфері неформального спілкування співробітників, правила і процедури взаємовідносин персоналу і адміністрацій, мотивація персоналу).

Загальну систему факторів оцінки управлінського потенціалу підприємства можна подати на рис. 6.1.

Оскільки організації являють собою сукупність взаємодіючих один з одним співробітників, то трудовий потенціал технологічного персоналу підприємства можна описати такою системою характеристик, яка зображена на рис. 6.1.

Одним з головних питань управлінської діагностики вважають діагностику антикризового управління. Деталізація поняття “криза” пояснює процесуальну сторону антикризового управління, оскільки фази кризи і стадії розвитку кризових ситуацій обумовлюють стадії антикризових заходів.

Перша стадія кризи, здебільшого прихована, – це падіння граничної ефектив­ності капіталу, показників ділової активності підприємства, зниження його рента­бельності й розміру отримуваного прибутку. Внаслідок цього погіршується фінан­совий стан підприємства, скорочуються джерела і резерви його розвитку. Антикризове рішення цих проблем може знаходитися як в області перегляду стратегії і ре­структуризації підприємства, так і його тактики, що веде до зменшення витрат, скорочення штатів управлінського апарату і робочих місць, підвищення продуктив­ності праці тощо.

Управлінський потенціал

Організаційно-управлінські

характеристики

Індивідуально-особисті

характеристики

  • Здібності та вміння організовувати колектив

  • Об’єктивність в оцінці підлеглих

  • Уміння непомітно та ефективно контролювати роботу

  • Уміння делегувати повноваження та розподіляти відповідальність

  • Уміння правильно підбирати та розставляти персонал

  • Уміння створення потрібного соціального клімату

  • Уміння розробки, постановки та доведення до підлеглих цілей діяльності

  • Уміння матеріального та морального стимулювання підлеглих відповідно до їх очікувань та кінцевих результатів

  • Уміння організації інформаційного забезпечення

  • Уміння прислухатися до думки підлеглих

  • Інноваційність тощо

  • Вимогливість

  • Пунктуальність

  • Організованість

  • Якість викладення власних думок

  • Критичність

  • Тактовність

  • Вміння завойовувати та зберігати авторитет

  • Самостійність

  • Рішучість

  • Вміння дотримувати обіцянки

  • Принциповість

  • Цілеспрямованість

  • Енергійність

  • Турботливість за підлеглих

  • Ліберальність морально-етичних поглядів

  • Професійна підготовка

  • Загальний рівень ерудованості

  • Психологічна стійкість

  • Креативність тощо

Рисунок 6.1 – Система факторів оцінки управлінського потенціалу

Друга стадія кризи – збитковість виробництва. Ця проблема зважується за­собами стратегічного управління і реалізується за допомогою добровільної рест­руктуризації підприємства. Застосовувані в цьому випадку способи розпізнання проблем відрізняються від інших своєю спрямованістю, методами і вимогами до вихідної інформації.

Третю стадію кризи – ототожнюють з практичною відсутністю власних засобів і резервних фондів у підприємства. Це негативно впливає на перспективи його ро­звитку, довгострокове і середньострокове планування грошових потоків, раціона­льне бюджетування і сполучено зі значним скороченням виробництва, оскільки пе­реважна частина оборотних коштів спрямовується на погашення збитків і обслуго­вування кредиторської заборгованості.

Реструктуризація підприємства і програма стабілізації його фінансово-еконо­мічного стану вимагають застосування екстрених заходів з пошуку засобів для їх здійснення. У випадку неприйняття таких оперативних заходів настає криза ліквід­ності і, як наслідок, - банкрутство (результат регресії четвертої стадії). Особли­вість діагностики на цій стадії полягає в розрахунку діагностичної цінності ознак, що характеризують кризу, і рівня ризику при прийнятті управлінських рішень для екстреного варіанта застосування оборотних коштів.

Четверта стадія кризи стан гострої неплатоспроможності. У підприємства відсутня можливість фінансування навіть циклу простого відтворення і здійснення платежів за попередніми зобов'язаннями. Виникає реальна загроза повної зупинки чи призупинення виробництва, і, як наслідок, – банкрутства. У цій ситуації діагнос­тика з використанням коефіцієнтів ліквідності, забезпеченості власними оборотни­ми коштами, платоспроможності дає можливість установити наявність факту фі­нансової неспроможності і способи нейтралізації її через процедуру банкрутства.