3.Україна в період Гетьманату і Директорії.

9 лютого 1918 року у Брест-Литовську було підписано мирну угоду із Австро-Угорщиною, яка визнавала УНР і зобов’язалась в обмін на продовольство надати військову допомогу УЦР. Була введена 450 тис. німецька армія на територію України. УЦР повернулася в Київ. Але війська Центральної Ради не мали великої кількості військ, тому влада була австро-німецька. Політика УЦР розчарувала усі верстви населення України. Австро-німецьке керівництво теж втратило довіру до УЦР, оскільки та не виконувала обіцяних домовленостей про поставки продовольства в Німеччину. 28 квітня 1918 року коли УЦР розробляла конституцію УНР, в зал засідань увійшов німецький загін і розпустив засідання. 29 квітня 1918 року на з’їзді скликаному у Києві Лігою землевласників генерала Павла Скоропадського проголошено гетьманом України. Землі України були розділені на повіти, губернії і волості. Губернські і повітові старости обиралися з числа поміщиків і землевласників. В містах були призначені отамани. Були підтверджені умови Брестського договору, відмінений 8-ми годинний робочий день (12 год.) і відновив приватну власність на землю. Гетьманську владу визнали представництва 12-ти країн світу, 12 червня 1918 року підписаний мирний договір з Радянською Росією. Відкривалися українські школи. Видавалися підручники українською мовою, Відкривалися українські гімназії. В жовтні 1918 року в Києві і Камянці-Подільському відкриті університети. Відкрито національний архів, національну бібліотеку і Українська Академія Наук, президентом якої був академік В.І.Вернадський (1863 – 1945). Гетьман опирався на армію. УЦР не підтримала Скоропадського, а навпаки виступили проти Гетьманського уряду. Проти Гетьманату виступила опозиція – Український народний державний союз, який очолив В.Винниченко. По Україні пройшли селянські бунти, які очолювали ватажки - місцеві отамани, серед яких яскравою фігурою був Нестор Махно. В жовтні 1918 р. вибухнула революція в Австро-Угорщині, в листопаді революція в Німеччині. Австрійсько- німецькі війська почали відступати з України. 14 листопада 1918 року Скоропадський проголосив Акт федерації – об’єднання України з небільшовицькою Росією. 14 листопада 1918 року проголошено відновлення УНР і уряду – Директорії у складі: В.Винниченко – голова, С.Петлюра – отаман, Швець, Андрієвський і Макаренко. Директорія почала похід на Київ з загонами повстанців чисельністю 60 тис. чоловік. 14 грудня 1918 року увійшли до Києва. Директорія оголосила відновлення УНР. 3 січня 1919 р. війська Червоної армії захопили Харків куди переїхав Радянський уряд і Центральний Комітет Компартії України. 12 січня більшовики захопили Чернігів і почали наступ на Київ. 16 січня 1919 року Директорія оголосила Радянській Росії війну.

4. Західно - Українська Народна Республіка та занепад української державності.

1 листопада 1918 року на території Західної Галичини утворилася держава – Західно-Українська Народна Республіка. 9 листопада 1918 року було призначено Генеральний секретаріат на чолі з Костем Левицьким. 4 січня 1919 р. обраний у Станіславі (Івано-Франківськ) президентом Західно-Української Національної Ради (фактично – президентом ЗУНР) Євген Петрушевич. Закон визначав територію ЗУНР, яка включала українські етнічні землі і охоплювала Галичину, Буковину і Закарпаття. Територія ЗУНР становила 70 тис. кв. км, населення — 6 млн осіб. Був затверджений герб держави — Золотий Лев на синьому тлі та прапор — балакитно-жовтий. 22 січня 1919 р. відбулося формальне об’єднання ЗУНР і УНР. 2 лютого 1919 року Директорія переїхала до Вінниці, 11 лютого Винниченко передав свої повноваження Петлюрі. 5 лютого 1919 р. більшовики встановили радянську владу в Києві. В травні 1919 року почався наступ військ Денікіна на Москву. Проти більшовиків виступили війська УНР під командуванням Петлюри. У грудні 1919 року радянські війська до середини лютого 1920 року оволоділи територіями України.

Ризький мирний договір

(18 березня 1918 р. між радянськими урядами Росії, України - з одного боку, та Польщею – з другого):

• Польща зобов’язалася визнати Радянську Україну, а також заборонити перебування на своїй території антибільшовицькі організації.

• У 1923 р. Східну Галичину було приєднано до Польщі;

• Ще раніше (1918 р.) Румунія окупувала Буковину;

• У1919 р. Закарпаття дісталося Чехословаччині.