65

Лекція на тему:

„ Особливості вирощування азійських лілей у захищеному середовищі ”

План лекції

1. Історія інтродукції лілей

2. Класифікація лілей

3. Технологія вирощування лілей

3.1 Способи вирощування лілей

3.2 Підготовка теплиць та субстрату

3.3 Зберігання, розмороження та посадка цибулин.

3.4. Вирощування лілей на зріз

3.5 Догляд за рослинами під час вирощування

3.6. Використання регуляторів росту

4. Захист рослин від шкідників та збудників хвороб

Список літератури

1. Баранова М.В. Лілії. - Агропроміздат, 1990. - 34с.

2. Баранова М.В. Классификация садовых лилий и сорта. Гибриды азиатские// Интродукция и зелёное строительство. – Вып.10. – Л. :Наука, 1969. – с.168.

3.Баранова М.В. О географическом распространении видов лилий флоры СССР// Ботан.журн. – 1966. – Т.51 №12.

Історія інтродукції лілей

Лілея – багаторічна цибулинна рослина з родини лілійних ( Liliacea ) , з прямим однорічним стеблом густо вкритим ланцетними листками, висотою від 60 до 150 см. Велика різноманітність видів та сортів дає можливість мати цю рослину квітучою протягом ріку .

Відомо близько 100 видів та більш як 3000 сортів лілей .

Лілея була відома ще давнім персам. У Китаї та Японії її вирощували з ХІІІ ст. заради їстівних цибулин .

В європейських садах лілеї вирощували тільки як декоративні рослини . З 1596 р. тут з явилися –L. croceum , L. martagon , L. chalcedonicum, а з 1598 р.-L. pyrenaicum . В 1620 р. європейці познайомились з першою американською лілією – L. canadense , а наступними були – L. Philadelphicum (1675) та L. superbum (1738)

. Більшість видів лілей Північної Америки було описано в середині ХІХ ст.. вченими –Дж. Джефрі, К. Пері, А.Келлога , Б.Різла, А.Грея та П.Гансона. Багато північноамериканських видів лілей інтродукував Гансон. Маючи одну з кращих в США колекцій лілей , він на протязі багатьох років постійно відсилав цибулини американських видів (L. parry, L. pardalinum, L. columbianum та інші) до Німеччини, в квітникарство Лейхтліна, а звідти вони були інтродуковані в інші європейські країни. Однак широкого поширення американські лілеї не отримали зщавдяки складності їх культури.

З початку ХVІІІ ст. починається вивчення флори на території Росії. В 1732-1743 рр. вчені І.Г.Гмелін та С.П. Крашенніков які приймали участь в експедиції до Сибіру зібрали близько 1500 видів рослин, і серед них 3 види лілей - L.martagon var. pilosiusculum, L. pumilum та L. dahuricum. В 1727 р. цибулини цих видів були привезені в Петербурзький Ботанічний сад і вже звідси розповсюджені в ботанічні сади європейських країн. Першими видами інтродукованими Петербурзьким Ботанічним садом, крім вищезгаданих, були L. concolor, L. monadelphum, L. szovitsianum та інші.

З початку ХVІІІ ст. з розвитком торгових зв’язків з Японією та Китаєм підсилюється цікавість європейців до флори цих країн.

В 1691-1692 рр. Е.Кемпфер відвідав Японію та зібрав великий гербарій . Вперше в європейській літературі згадувались L. Lancifolium , L. japonicum , L. speciosi, L. concolor та Cardiocrinum cordatum. Розшифровка назви лілей по поміткам та малюнкам Е. Кемфера була зроблена лише у 1948 р. У.Стерном. Велику колекцію рослин, більше 900 видів, зібрав К .Тунберг під час подорожі до Японії у 1776 р. Значна роль в інтродукції східно-азіатських сортів належить П. Зібольдту, який вперше завіз у Європу у 1830-х роках із Японії цибулини L. Longiflorum, L.x maculatum, 3 різновиди L. speciosum, а також L. auratum, L. callosum та Cardiocrinum cordatum. Цибулини останніх 3 видів в найближчий час загинули. Повторно L.auratum була інтродукована в Європу Р. Форчуном у 1860 р.

З метою вивчення флори Далекого сходу під керівництвом К.І. Максимовича були проведені дві експедиції (1853-1855рр. та 1859-1864р); вперше на території Росії виявили L. callosum та новий вид лілеї, описаний та названий Е.Регелем у 1868 р. на честь Максимовича – L. maximoviczii. Регель також описав декілька різновидів лілей зібраних експедицією Г.І. Радде (1855-1859 рр.) із Забайкалля. До початку 70- х років ХІХ ст. кількість видів лілей описаних та введених у культуру, налічувало вже 40.

Перший підсумок інтродукції лілей був підведений Елвісом у 1880 р. в його монографії роду Лілійних, ілюстрованої гарними кольоровими малюнками . Однак слід відмітити, що в ці роки цікавість до вирощування лілей помітно зменшується в зв’язку з сильним розвитком вірусних захворювань .

Численні експедиції, проведені в кінці ХІХ- початку ХХ ст. на Далекий Схід та в гірські райони Західного та Південно - Західного Китаю, північної Бірми, Індії, Непалу виявили велику кількість нових видів лілей, описаних за зібраними колекціями П . Делавайя у 1886-1888 рр. (L. taliense, L. lankongence, L. myriophillum, L. hfhsllifcrum, L. duchartrei ) та колекціями А.Генрі у 1888-1889рр. (L. henryi, L. Leucanthum var. chloraster).

У Росії лілеї вирощували у декількох розсадниках. Найбільш відомими були розсадники Регеля та Кесерлінга у Петербурзі. З 1889 року на їх полях культивувалося більше 30 видів лілей.

Великим відкриттям, що відіграло значну роль в подальшій культурі лілей, стало знайдення та опис Е.Вільсоном у 1903р. на території Західного Китаю L. regale та L. sargentiae. 300 цибулин цих видів, а також цибулини L. duchartrei, L. davidii та L. lophophorum були відправлені ним до Англії. Поява у європейських садах білих трубчатих лілей є початком відродження інтересу до цієї культури. В середині ХХ ст. були описані 2 види лілей:

L. rhodopaeum (1952 ) з Болгарії та L. ciliatum (1965) з Турції. Обидва види після опису були інтродуковані в ботанічні сади багатьох країн .

2 Класифікація лілей

Всі лілеї, відповідно міжнародній класифікації, згруповані за їх походженням у вісім розділів, дев’ятий об’єднує видові лілеї.

Азійські гібриди (Asiatic hybrids) – розділ, що об’єднує сорти, отримані за участю видових лілій Азії. Вони складають 36 % світового асортименту. Це не вибагливі в культурі, зимостійкі, ранньоквітучі гібриди, серед яких з махровими квітками: «Fata Morgana», « Aphrodita», «Double Whiski» . Вони погано ростуть на вапнякових грунтах , віддаючи перевагу нейтральним або слобокислим та добре удобреним грунтам.

До цієї групи відносять гібриди та садові форми , які походять від лілії тигрової(L. tigrinum ), Давида (L. davidii), Максимовича (L. maximoviczii), приємної (L. amabile), карликової (L. pumilum), одно квіткової(L. concolor), цибулиноносної ( L. bulbiferum) та міжвидових гібридів : плямистої(L. x maculatum) та голандської(L . x hollandicum).

Кандідум гібриди ( Candidum Hibrids ). В цей розділ включені гібриди та садові форми, які походять від лілеї білосніжної (L. сandidum ), халцедонської ( L. chalcedonicum ) та інших європейських лілей . Еталоном є лілея теракотова (L. testacium ).

Сортів в цьому розділі ще менше, та усі вони мають духмяні квітки білого, або жовтого забарвлення різних відтінків, трубчастої або широко-лійчастої форми. Добре ростуть на грунтах з лужною реакцією. Відрізняєюься від інших лілей тим, що у сортів білосніжних гібридів немає стеблових коренів та лусочки цибулин переходять в листя та у вересні утворюють зимуючу розетку .

Американські гібриди ( American Hibrids ). Гібриди від лілеї леопардової(L. pardalinum ), Гумбольда ( L. humboldtii), Боландера (L.bolanderi), Паррі (L. panyi), Келлога (L. kelloggii), канадської (L. canadense), колумбійської ( L. columbainum) та ін..

До цього ж розділу також відносять : гібрид попереднього століття -лілія Бербанка (L. bolanderi ) та белінгамські гібриди ( Bellingham Hibrids ). Налічують близько 150 сортів . Широкого поширення не отримали , хоча й мають дуже яскраві екзотичні квіти різних форм та забарвлення .

Довгоквіткові гібриди (Longiflorum Hibrids). Цей розділ включає садові форми від лілеї довгоквіткової ( L. longiflorum ), формозької ( L. formosanum ), лілеї Формолонгі (L.xformolongi), лілеї Заливського та ін.

Мають гарні духмяні квіти, переважно білого забарвлення. Це теплолюбні рослини. Багато з них сильно вражаються вірусними хворобами. Успішно культивуються у горщиках та незамінні при вигонці квітів в умовах теплиць та оранжерей .

Трубчаті гібриди ( Trampet Hibrids ) .

Мартагон гібриди ( Martagon Hibrids ). До розділу входять лілеї, які походять від форм та різновидів лілеї мартагон (L. martagon ), Хансона (L.hansonii), медеоловидної (L. medeoloides), дворядної ( L. distichum ) та тсингтаутської (L. tsingtaense ) . Це групи : Мархан (Marhan) , Бекхауз гібриди (Backhouse Hybrids), Пейслі ( Paisley). Сортів у цьому розділі небагато (близько 100) . Усі вони високорослі, з чалмо видними квітками ніжного забарвлення .

Представники цього розділу дуже зимостійкі , до грунту не вибагливі, але найкраще ростуть на садовому грунті. віддають перевагу напівтіні та добре розвиваються та ростуть і на сонці. Насіння сходить на другий рік. Усі гібриди дуже довговічні . Мають високу декоративність, стійкість до хвороб. Це саме ті якості які привертають увагу селекціонерів та озеленювачів до цієї групи .

Східні гібриди ( Oriental Hibrids).

Сьомий розділ об’єднує гібриди які не ввійшли в попередні розділи .

До цього розділу можна віднести декілька сучасних груп лілей. Найперспективнішими на сьогоднішній день є гібриди між довго квітковими та азійськими або Ла-гібриди. Перш за все вони призначені для цілорічної вигонки квітів у закритому грунті. Від азійських гібридів рослини успадкували різноманітне забарвлення та великі розміри квіток.

Одним з досягнень селекції є поява ОТ-гібридів, які отримані в результаті схрещування між східними та трубчастими гібридами. Рослини мають сильні квітконосні пагони та потужний ріст. Квітки діаметром 20-25см, широкі чашовидної або лійкоподібної форми, спрямовані до верху чи в бік, жовтого, рожевого, червоного забарвлення, або різнокольорові. Сорти ОТ-гібридів дають якісний зріз та добре переносять транспортування. Їх вирощують в квіткових господарствах протягом року.

LO – гібриди отримані в результаті схрещування довгоквіткових ( Longiflorum ) та Східних (Oriental) гібридів. Квіти коротко трубчатої або лійкоподібної форми, білого, біло-рожевого забарвлення .

ОА- гібриди - отримані в результаті схрещування Східних та Азійських гібридів .

В останній час виведені садові лілеї, які відносяться до нових гібридних груп. Це Азіапети ( Азійські х Трубчасті ), Лонгіпети (Лонгіфлорум х Трубчасті ), Мартазіани (л. мартагон х Азійські ), отримані шляхом складних схрещувань .

Таблиця 1.

Основні характеристики сортів лілей Азійські гібриди азійської селекції

Назва сорту	Забарвлення квіток	Висота рослин (см)	Кількість квіток в суцвітті
Амалія	бузкове	50-70	3-11
Аеліта	світло-жовте	80-90	7-15
Вишенька	вишневе	120-150	8-16
Волхова	жовте	100-130	7-11
Жизель	абрикосово-біле	85-90	7-13
Золоте літо	жовте	70-90	5-14
Нічка	темно-червоне	90-110	9-12
Схід-2	оранжево- червоне	100-140	11-20
Фіалкова	Жовто-фіолетове	100-140	7-11

Азійські гібриди закордонної селекції

Сорт	Забарвлення квітки	Висота рослин (см)	Кількість квітів у суцвітті
Байямс Рубі	червоне	40-60	5-9
Естіні	жовте	60-80	3-7
Конектикут Кінг	жовте	75-100	7-15
Холмарк	біле	60-70	5-9

Трубчаті гібриди вітчизняної селекції

Сорт	Забарвлення квітки	Висота рослин (см)	Кількість квітів у суцвітті
Солістка балету	світло-оранжева	150	до 25
Енергія	біла	110	7-9
Ядвіга	кремово-біла	110	3-8
Латгалле	біла	100-120	5-15

Видові лілеї

Сорт	Забарвлення квітки	Висота рослин (см)	Кількість квітів у суцвітті
Королівська	біла	80-100	5-11
Вільмотт	оранжева	90	7-25
Даурська	оражево-червона	80-90	3-9
Тигрова	оранжева	100	7-15
Карликова	червона	35-50	5-11

Розділ 3 Місце та методи збору матеріалу для бакалаврської

роботи

Роботи по збору матеріалу для бакалаврської роботи проводились на базі тепличного господарства, що знаходиться на території Київської лісової науково-дослідної станції (КЛНДС) - ( Старопетрівське лісництво, розташоване на землях Вишгородського і Києво - Святошинського районів центральної частини Київської області).

Теплиці площею 900 м2 та висотою 4,5 м вкриті склом. Господарство займається вигонкою лілей більше 10 років .За цей час випробували велику кількість сортів, відпрацювали різноманітні технології. У даний час в тепличному господарстві вирощують такі сорти лілей : Орієнтали – «Marco Polo» , «Simplon» , «Sorbonne» , «Concador» ;

LA- гібриди – «Bestseller» , «Courier» , «Salmon Classic» , «Turandot» ;

Азійські –«Candy Club», «Loretto».

Особливу увагу ми приділили наступним питанням питанням: знайомству з різними технологіями розмноження лілей; способам підготовки теплиць та субстрату до посадки цибулин; способам збереження цибулин та посадки їх в грунт; догляду за рослинами; використанню регуляторів росту та способам захисту рослин від шкідників та збудників хвороб.

Основними методами дослідження були: збір даних по динаміці росту рослин, спостереження за розвитку при використанні різних технологій вирощування, визначення найбільш придатних до вигонки сортів, результати вигонки в різних субстратах.

Ботанічну номенклатуру ( назви родин, українські та латинські назви рослин) подані за «Визначником рослин України»(1965) і сучасною орфографією.

Результати досліджень викладені у наступних розділах.