3.Особливості градуалістичної моделі.

Градуалістський підхід ґрунтується на теорії неоінституціоналізму, представники якого вважали, що для ефективного функціонування ринку важливими є дотримання правових норм, тобто сукупність інститутів, серед яких неабияка роль належить державі. Як зазначає один із відомих представників сучасного неоінституціоналізму. Дуглас Норт: “...хоча неокласична теорія зосереджена на операціях ефективного ринку, мало західних економістів розуміють інституційні вимоги, що є суттєвими для утворення подібних ринків, вони просто розглядають інститути як даність”.

Ця стратегія ринкової трансформації ґрунтувалася на таких засадах: поступова лібералізація цін;

• довгострокове відтерміновування приватизації державних підприємств;

• збереження на деякий час системи державного управління великими державними підприємствами;

• збільшення державних витрат, особливо державних інвестицій як у державні підприємства, так і в інфраструктуру;

• проведення експансіоністської грошової політики;

• збереження в державній власності банківської системи;

• державний контроль над зовнішньою торгівлею і рухом капіталу.

Концепція еволюційного переходу ґрунтується на повільному й послідовному проведенні системних економічних реформ. У результаті тривалий час співіснують механізм адміністративно-командної економіки (особливо в державному секторі) і ринковий механізм. Тут діє так звана двосекторна модель економіки, а демонтаж першого сектора здійснюється поступово. Слід враховувати, що цілком демонтаж неможливий, тому що майже вікове існування соціалізму неможливо стерти з генетичної людської пам'яті тих народностей, що пройшли цей шлях.

Позитивною особливістю еволюційної концепції є відсутність (або менші порівняно з іншою моделлю розміри) спаду виробництва, пом'якшення соціальних наслідків реформ.

Негативі сторони – повільні темпи побудови сучасної ринкової економіки в країні. Найбільш послідовно концепція еволюційного переходу реалізується в Китаї, але вагомий вплив її простежується в таких країнах, як Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. Досвід переконує, що практична реалізація даної концепції або багатьох її елементів можлива лише за наявності авторитарної влади.

Угорщина. Другу модель реформування економік постсоціалістичних країн Європи було застосовано в Угорщині. Це “градуалістська стратегія”, в основу якої покладено принцип поступовості (еволюційності). Внаслідок цього Угорщина мала досить обнадійливі макроекономічні показники, у т. ч. високий рівень іноземних інвестицій на душу населення, і не вимагала, як інші, реструктуризації своєї заборгованості. До кінця 1980-х рр. в Угорщині вже був досвід використання ринкових механізмів і важелів у торгівлі, сільському господарстві, легкій промисловості. Легально існував дрібний приватний бізнес. Ще на початку 1980-х рр. було дозволено створення невеликих підприємницьких об’єднань. Це стимулювало формування підприємницьких якостей, давало поштовх розвитку підприємницької ініціативи і появі в Угорщині бізнес-середовища, змінюючи сам тип економіки.

Плюси – це плавність лібералізації соціалістичної економіки, а головний мінус – величезний невпинно накопичуваний зовнішній борг. У 1990 р. Угорщина через фінансові труднощі була вимушена продати свою енергетичну систему іноземним компаніям. Відбулася структурна перебудова економіки і її адаптація до конкурентно-ринкових умов. У березні 1995 р. країна розпочала реалізацію чергової стабілізаційної програми, що була спрямована на стимулювання стійкості своєї національної грошової одиниці – форінту. Слід зазначити, що основні ідеї градуалізму були використані також при реформуванні економік Словенії, Естонії, Латвії та Литви. Якщо на початку трансформаційних перетворень Угорщина економічно була в більш вигідному становищі відносно інших країн, то за результатами соціологічних досліджень угорського центру ТАРАКІ за останні роки (2003–2006 рр.) її економічне становище погіршилось: середньорічне зростання ВВП становило близько 3–4%. У 2007 р. він не дотяг і до 2%. Причину цього угорські експерти вбачають у хронічному дефіциті бюджету, який у 2006 р. становив близько 10% ВВП. Це негативно позначається на інфляції: якщо у 2005 р. вона доходила до 4,5%, то в 2007 р. піднялася до 7%. У країні діє прогресивна шкала оподаткування. Люди з низькими доходами (приблизно до 370 дол. США або 250 євро) звільнені від прибуткового податку взагалі. При заробітній платі менше ніж 1000 доларів податок становить 18%, а якщо вона вища за 1000 доларів – 36%. Разом з тим співвідношення між найбагатшим і найбіднішим квінтилями становить 1:9. Коефіцієнт Джині в Угорщині дорівнює 26,9. В Угорщині найнижчий серед країн Євросоюзу показник зайнятості. Якщо в середньому по ЄС він становить 64–65%, то в Угорщині (за неофіційними даними) – 56–57%. За офіційною статистикою, безробіття тримається на рівні 7%.

Китай. Модель реформування економіки КНР була розроблена китайськими вченими на основі узагальнення світового економічного розвитку країн Заходу і соціалістичних країн. В основу було покладено властивий компаративістики як науці метод порівняльного аналізу протилежних економічних систем з метою запозичення найбільш ефективних форм господарювання,що відповідають умовам національної економіки. Використання даної моделі дозволило не тільки запобігти кризові явища у зв'язку зі зміною моделі соціалізму на «соціалізм з китайською специфікою», трактований як соціалістичне планове ринкове господарство, але й домогтися видатних економічних успіхів і уникнути великих соціальних потрясінь.

Концепція перетворень була розроблена на рубежі 70-80-х років під керівництвом видатного вченого Ден Сяопіна (1904-1997). Концепція «соціалістичної товарної економіки» як соціалізму з «китайською специфікою» в 80-і роки трансформується в більш зрілу концепцію «соціалістичного ринкового планового хазяйства », прийняту XIV з'їздом КПК (1992).

В рамках даної концепції було розроблено питання про соціалістичну конкуренцію, дослідження якої велося в наступних напрямках:

• механізм цінової і нецінової конкурентної боротьби в «соціалістичному плановому ринковому господарстві »;

• співвідношення конкуренції і монополії;

• взаємозв'язок конкуренції та монополії.

На основі вирішення цих питань було прийнято «Закон про банкрутство» (1986) як гарант конкурентної боротьби, спрямованої проти безгосподарності і недбайливості. На рубежі 80-90-х реформа була припинена внаслідок перегріву економіки та наступної інфляції, успішно подоланою протягом трьох років. З відновленням перетворень цей закон набув широкого практичне використання починаючи з 1994 р.

Обгрунтовано тезу про зовнішню відкритість китайської економіки, що стало теоретичною базою політики економічного зонування. Її проведенням вирішувалася проблема лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, в КНР спрямованої на широке залучення прямих іноземних інвестицій шляхом формування наступних моделей зон територіальної відкритості:

• спеціальні економічні зони (СЕЗ);

• відкриті міста і території;

• зони економічного і технологічного розвитку;

• зони економічного розвитку;

• зони прикордонного економічного співробітництва;

• зони вільної торгівлі.

Протягом усіх років перетворень наукові дослідження в галузі економіки носили суто прикладний характер і були підпорядковані досягненню таких результатів:

• комплексної збалансованості національної економіки;

• оптимальному співвідношенню темпів економічного зростання і пропорційності розвитку;

• найкращому поєднанню методів макрорегулювання і макроконтролю;

• найбільш ефективній взаємодії старих і нових економічних відносин і відповідних їм інститутів.

Реформа в КНР почалася в кінці 1978 р., коли ЦК КПК було прийнято рішення про проведення перетворень економічного і політичного характеру, «подібних революції». Вона у вихідному пункті була спрямована на перетворення всіх сторін життєдіяльності китайського суспільства, послідовно здійснюване протягом усіх років шляхом переходу:

• від натурального і напівнатуральне господарства до товарного;

• від аграрного суспільства до індустріального;

• від сільського до селищного-міському типу проживання;

• від закритого до відкритого суспільства;

• від одноманітності до різноманіття форм господарювання;

• від екстенсивного економічного розвитку до інтенсивного;

• від суспільства моральних принципів до правового.

Відповідно до даних цільовими установками основні напрями китайської реформи наступні:

• докорінне перетворення аграрних відносин ;

• реалізація програми спеціального економічного зонування;

• перетворення в державному секторі з метою комерціалізації діяльності державних підприємств на основі впровадження нових форм господарювання;

• реструктуризація народного господарства з метою переорієнтації на виробництво споживчих товарів і послуг;

• створення приватного сектора шляхом законодавчого допущення приватнопідприємницької діяльності в місті і на селі;

• проведення політики макрорегулювання і макроконтролю.

В ході здійснення реформи КНР досягла успіхів. Так, співвідношення форм власності змінилося на користь недержавних форм; пряме адміністративно-командне регулювання поступилося місцем непрямому з переважанням економічного методів впливу; з 1994 р. введена конвертованість національної валюти; закладено механізм сталого економічного зростання; середньорічний приріст доходів міського населення склав 6,5%, сільського - 8,2%, заощадження на-селища зросли в 106 раз при середньорічному зростанні заробітної плати 33,5%; з 1.05. 1995 р. введено 40-годинний робочий тиждень.

Нині КНР поряд з дешевими товарами широкого вжитку в наростаючих масштабах експортує високотехнологічну продукцію.

Нова сторінка в реформуванні китайської економіки була відкрита останнім, XVI з'їздом КПК, що відбувся 8-14 листопада 2002. Особливої ​​актуальності набула концепція «сяокан», у порядку прискореної реалізації якої конкретизується завдання побудови до 2020 р. товариства «середнього достатку».

Таким формулюванням в якійсь мірі затушовується ідеологічне навантаження на процес реформування, що відповідає зниженню популярності соціалістичних і комуністичних гасел в масовій суспільній свідомості. Досягнення постав-ленній мети передбачає збільшення до 2020 р. ВВП КНР в 4 рази і на цій основі доведення його душового рівня до 3000-3500 дол.