Особливості сечовивідних шляхів

Ниркові лоханки у новонароджених і грудних дітей мають відносно великі розміри, їх стінки слабо розвинуті, гіпотонічні (слабкий розвиток м’язових і елас-тичних волокон).

Тому форма лоханок може бути різною: ампулярною, галузистою, мішковид-ною.

Остаточне формування ниркової лоханки проходить до 12-го місяця життя дитини.

Слабкий розвиток м’язових і еластичних волокон, відносно великі розміри лоханок, гіпотонія стінок спричиняють застій сечі і розвиток запального процесу.

У дітей до 5 років переважає внутрішньониркове розміщення лоханок, вони знаходяться всередині ниркового синуса. В наступні роки по мірі розкриття нир-кового синуса лоханки роз-міщуються позанирково.

Сечоводи у дітей відносно ширші і довші, ніж у дорослих. Довжина сечово-да у новонародженого складає 6-7 см, у 1-річної дитини -10 см, до 4 років -15 см, у дорослого - 20-28 см.

Сечоводи у новонароджених звивисті, зі складчастою слизовою оболонкою, яка до 1-го року вирівнюється.

Еластичний шар сечоводів відсутній, що спричиняє атонію стінок сечоводів.

Ці особливості у поєднанні з перегином сечоводів на рівні безіменної лінії спричиняють застій сечі і виникненення мікробно-запальних процесів у лохан-ці.

Дистальний відділ сечовода у новонароджених дітей дуже короткий і довжи-на внутрішньоміхурового сегмента не перевищує 0,5 см. До 10-12 років вона збільшується до 1,5 см.

Такий короткий внутрішньоміхуровий сегмент сечовода спричиняє роз-виток міхурово-сечовідного рефлюкса, тобто призводить до зворотнього за-киду вмісту сечового міхура в сечовід (або навіть в лоханку).

Сечовий міхур у немовлят розташований вище, ніж у дітей шкільного віку, частково заходить в малий таз, з віком поступово опускається в порожнину мало-го тазу, це дозволяє пальпувати його у дітей раннього віку, в наповненому стані пропальповується на рівні пупка і навіть вище.

Вільний від сечі сечовий міхур має веретеноподібну або грушоподібну фор-му. У дівчаток шкільного віку він набуває круглу, у хлопчиків зберігає овально-подовгасту форму.

М’язовий шар і еластичні волокна розвинуті слабо, краще виражений поз-довжній м’язовий шар стінки сечового міхура, циркулярний шар виражений слаб-ше.

Активний розвиток м’язового шару спостерігається з 6 років. Гирла сечово-дів мають форму ямки, зяють із-за слабкого розвитку м’язових волокон в цих ді-лянках.

Слизова оболонка сечового міхура, представлена сполучнотканинною осно-вою, відносно товста і розвинена краще, ніж у дорослих. Проте вона рихла, ніж-на, добре васкуляризована, що зумовлює частий розвиток запального процесу.

Місткість сечового міхура складає:

- у новонародженого приблизно 50 мл;

- у річної дитини до 200мл;

- у віці 9-10 років - 600-900 мл.

Сечовипускний канал як у хлопчиків, так і у дівчаток в ранньому віці більш короткий, зі слабо вираженою складчатістю слизової оболонки, що містить мало сполучнотканинних волокон і еластичної тканини, більш широкий.

У новонароджених хлопчиків він має довжину 5-6 см, до періоду статевого дозрівання збільшується до 12 см (у дорослого до 18 см).

У дівчаток при народженні довжина сечовипускного каналу складає 1-3 см, а до періоду статевого дозрівання досягає 3-5 см.

Складки слизової сечовипускного каналу розвинені слабо.

Зовнішній отвір сечовипускного каналу у дівчаток зіяє, передній край його гладкий, задній покритий ворсинками, які перешкоджають проникненню інфекції з розміщеного поблизу заднього проходу. Це вимагає ретельного гігієнічного дог-ляду за дітьми.