Функції нирок

Клубочкова фільтрація: у новонароджених виражена слабо, що пояснюєть-ся незрілістю клубочка і низьким артеріальним тиском (ще більш незріла вона у плода).

Загальна фільтруюча поверхня менша, ніж у дітей більш старшого віку, а ве-личина клубочкової фільтрації знижена.

Величина клубочкової фільтрації досягає показників дорослого тільки до кін-ця 1-го початку 2-го року життя.

Низький рівень клубочкової фільтрації у новонароджених і дітей першо-го року життя зумовлений: низьким АТ, меншим діаметром відвідної судини (на 1/3 менше діаметра привідної судини), меншою проникністю клубочків і відносно малою сумарною фільтруючою поверхнею клубочків, яка в 5 разів менша, ніж у дорослих.

Нирки ембріона починають функціонувати відносно рано. Сечоутворення у плода зареєст-ровано на 9-10-му тижні гестації. Однак, в цей період роль нирок як екскреторних органів не має практичного значення. Функцію екскреції виконує плацента.

Функціонування нирок в антенатальному періоді має значення лише для "тренування " ор-гану і підготовки до функціонування в постнатальному періоді.

Функції нирок після народження:

1) участь у підтриманні стабільності концентрації осмотично активних речовин крові та інших рідин організму (осморегуляція);

2) регуляція об’єму крові та позаклітинних рідин (волюморегуляція);

3) регуляція іонного складу крові;

4) регуляція кислотно-основного складу (КОС);

5) екскреція кінцевих продуктів азотистого обміну і чужерідних речовин;

6) екскреція надлишку ряду органічних речовин (амінокислоти, глюкоза та ін.);

7) метаболізм білків, вуглеводів, ліпідів;

8) регуляція артеріального тиску;

9) регуляція еритропоезу;

10) індукція ряду біологічно активних речовин (активний віт. Д, простагландини та ін).

Ці функції здійснюються за рахунок процесів, які проходять в паренхімі нирок: фільтраціії рідини в клубочках, реабсорбції, секреції в канальцях, синтезу нових сполук.

Згідно сучасних даних, всі нефрони у людини постійно функціонують. Завдяки їх діяль-ності здійснюється ниркова регуляція постійності внутрішнього середовища і виведення нирка-ми токсичних речовин, продуктів метаболізму. Наслідком цієї діяльності є сечоутворення.

Функція канальцевого апарату. Інфільтрат плазми крові в ниркових канальцях значно змінюється в об’ємі, за якісним складом, в результаті чого виникає остаточна сеча.

Канальцева реабсорбція у новонароджених і дітей першого року життя недосконала. Мак-симальна канальцева реабсорбція глюкози в розрахунку на стандартну поверхню тіла у новона-роджених дітей складає 1/5 величини дорослих і досягає значення дорослих до 10-12 років.

До кінця першого року життя здатність до реабсорбції глюкози складає 50% відповідної величини дорослих.

Незрілість канальцевої реабсорбції глюкози зумовлює у дітей першого року життя фізіологічну глюкозурію, що супроводжується появою глюкози в сечі. Вона виникає при значно меншому навантаженні нефрона глюкозою (140-150 мг%), ніж у дорослого (170-180 мг%).

Натрій основний катіон ультрафільтрату плазми, який забезпечує на 90% осмотичний тиск в проксимальному канальці. Реабсорбція Na+ в цьому відділі канальцевої системи, як і в інших частинах нефрона, є активним процесом. Нирки дитини перших місяців життя реабсорбують Na більш ефективно, ніж нирки дорослих. Тому вміст Na+ в сечі дітей в 5 раз менший, ніж у дорос-лих, хоча фільтрація в 2 рази менша, ніж у дорослих.

Більш виражена реабсорбція Na+ у новонароджених сприяє його затри-мці в організмі при надлишковому поступленні електролітів. Тому у дітей є схильність до утворення набряків і інших проявів гіперсалемії.

Здатність нирок до активної канальцевої реабсорбції значно зростає до 5-6 міс життя і повністю функціонує до кінця року.

Низька ефективність нирок новонароджених до регуляції КОС обмежує компенсаторні можливості організму при різних порушеннях КОС. Тому діти більш схильні до харчових і ендогенних ацидозів.

Недосконалість водовивідної функції пояснює високий діурез (виділення сечі за одиницю часу). Добова кількість сечі з віком зростає.

До кінця першого місяця життя добовий діурез складає 200-300 мл, до кінця року - 600 мл. У дітей, старших року і до 10 років добовий діурез можна визначити за допомогою емпіричної формули:

600+100(n-1), де n - вік дитини в роках.

Діти, старші 10 років виділяють за добу стільки ж сечі, скільки й дорослі (1700-2000 мл).

Однак нирки дитини здатні до виведення води, якщо вона вводиться не одно-моментно, а дробно протягом доби. У зв’язку з таким великим діурезом, інтенсив-ністю обміну речовин, швидким водним обміном, діти вимагають більше води на 1 кг маси.

Так:

- у новонародженого потреба у воді складає 180-200 мл/кг;

- в 6 міс 150 мл/кг;

- в 1 рік - 120-130 мл/кг, 2-3 роки - 90 мл/кг;

- у дорослих 40-50 мл/кг.

Слід згадати, що вміст води в організмі новонародженого складає 75-80% його маси, у дорослих 60%.

Відносний об’єм позаклітинної рідини у дорослих в 2 рази менший, ніж у

новонароджених (відповідно 20% і 40%), що спричиня легке зневоднення орга-нізму дитини раннього віку.

З іншої сторони, великий об’єм позаклітинної води і сповільнена водови-дільна здатність нирок можуть призвести при водному навантаженні до гіпергід-ремії, що проявляється набряками.

Ці особливості слід враховувати в клінічній практиці при встановленні опти-мального водного режиму.

В перші дні життя дитини частота сечопуску складає 5-6 разів за добу (олі-гурія або анурія).

На 3-4-й день життя число сечовипускань зростає і з 2-го тижня складає 20-25 разів на добу.

Така кількість сечопуску зберігається до 6 міс., згодом зменшується до 15-20 разів, до року 10-15 разів на добу, в дошкільному і шкільному віці - до 6-8 ра-зів за добу.

У дітей до 6-ти міс. частота сечопуску визначається як фізіологічна полакі-урія. В середньому при кожному сечопуску діти виділяють:

- новонародженні - 10-15 мл;

- в 6 міс - 30 мл;

- в 1 рік - 60 мл;

- в 3-5 років - 90-100 мл;

- в 7-8 років - 150 мл;

- в 10-12 років -250 мл.

Добова кількість сечі може коливатися в широких межах.

Це залежить від характеру вигодовування, кількості вжитої їжі, температури оточуючого середовища та інших факторів.

Дитина більше виділяє рідини при більш низькій температурі оточуючого се-редовища, тоді як при високій температурі у зв’язку із збільшеною втратою води шляхом дихання через шкіру сечі виділяється менше.

Концентраційна функція нирок у дітей перших місяців життя дуже обме-жена. В цьому віці нирки не здатні утворювати гіпертонічну сечу. До 3 міс. дити-на виділяє сечу меншої корцентрації, ніж плазма крові. Це зумовлено: короткими петлями Генле, зниженою чутливістю дистальних канальців до дії антидіуретич-ного гормону, що має вплив на механізм осмотичної концентрації сечі.

Концентраційна здатність нирок вдосконалюється до 4-6-го місяця життя, хо-ча досягає рівня дорослих тільки до 9-12 міс.

У зв’язку з низькою концентраційною здатністю низька і відносна густина сечі. Тільки у новонароджених в перші дні життя відносна густина сечі складає 1006-1012 за рахунок невели-кої кількості сечі.

Згодом відносна густина зменшується і у дітей грудного віку складає 1002-1006, в 2-5 ро-ків - 1009-1016, в 10-12 років наближеється до величин дорослих - 1012-1025.

Враховуючи те, що у створенні осмотичної концентрації сечі істотне значення має сечови-на та сечова кислота, що є продуктами пуринового і білкового обміну, харчування дитини по-винно містити адекватну кількість білка. Білкове навантаження негативно впливає на концент-раційну здатність нирок.

Таким чином, дитина народжується з морфологічно і функціонально не-дозрілими нирками. Однак функція нирок достатня для забезпечення гомео-стазу в суворо фізіологічних умовах. Будь-яка зміна рівноваги може призвести до порушень гомеостазу, особливо при захворюваннях дитини.