Загальні положення оборонного бою

Оборона має на меті відбити наступ переважаю­чих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

В залежності від бойового завдання, наявності сил та засобів і характеру місцевості оборона може бути:

* позиційною;

* маневреною.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає основній меті оборони та ведеться шляхом нанесення максимальних втрат противнику перед переднім краєм і вході стійкого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Застосовується на більшості напрямків, і перш за все там, де втрати території неприпустимі. Основна її мета – стійке та тривале утримання районів (рубежів) місцевості.

Маневрена оборона застосовується з метою нанесення противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил. Основний її зміст полягає в проведенні послідовних оборонних боїв на заздалегідь накреслених та ешелонованих в глибину рубежах в поєднанні з короткими контратаками, широкого застосування вогневих засад, обладнання загороджень та руйнування важливих об’єктів. Вона припускає залишення деякої частини території. В ході маневреної оборони батальйон у взаємодії з іншими підрозділами бригади примушує противника наступати у напрямку, на якому підготовлена тривала позиційна оборона або противник втягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками. (БССВ, ч. ІІ, ст. 41).

Батальйон, як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може приймати участь в маневреній обороні бригади.

Оборона може застосовуватися навмисно, коли наступ неможливий або недоцільний, зокрема, на другорядних і важкодоступних напрямках, на морському узбережжі та островах. Вимушено перехід до оборони буде здійснюватися внаслідок несприятливої обстановки, яка склалася.

В залежності від бойового завдання та умов обстановки перехід роти до оборони може підготовлятися завчасно або організо­вуватися в ході бою, в умовах:

- відсутності зіткнення з противником;

- безпосереднього зіткнення з противником.

Під умовами переходу підрозділу до оборони мається на увазі конкретна тактична обстановка (положення, стан і характер дій противника і своїх підрозділів, а також сусідів, умови місцевості), в якій здійснюється організація оборони та перехід до неї підрозділів. Із всіх елементів обстановки найважливіший вплив на умови переходу підрозділів до оборони мають дії противника.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником підрозділ може переходити до оборони:

• для відбиття контратак переважаючих сил противника в ході наступу;

• для закріплення та утримання захоплених рубежів;

• для перекриття флангів підрозділів, що наступають;

• у результаті невдалого зустрічного бою з переважаючими силами противника.

В цих умовах перехід до оборони здійснюється, як правило, під безпосереднім вогневим впливом противника. Підрозділу доведеться не тільки закріплюватися на досягнутому рубежі, але часто і оволодівати вигідним рубежем, а також відбивати контратаки противника, організовувати систему вогню в дуже обмежений час.

Відсутність безпосереднього зіткнення з противником створює найбільш сприятливі умови для підготовки підрозділу до оборони. В умовах відсутності зіткнення з противником підрозділ може переходити до оборони :

• для прикриття державного кордону.

• при обороні в другому ешелоні (резерві);

• під час переходу до оборони під прикриттям підрозділів, які обороняються в смузі забезпечення;

• на тих напрямках, де потрібно забезпечити висування та розгортання головних сил;

• при обороні морського узбережжя, де очікується висадка морського десанту.

При переході до оборони в умовах відсутності зіткнення з противником є сприятливі умови для:

- організації оборони (командири мають більше часу);

- досконалого вивчення місцевості як у глибині, так і на підступах до переднього краю оборони;

- вибору найбільш вигідних оборонних рубежів;

- організації вогневого ураження та маневру;

- широкого використання інженерної техніки не тільки в глибині, але й на передньому краї оборони.

Оборона повинна бути стійкою та активною, здат­ною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці пере­важаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розві­дувальних груп.

Оборона має бути протитанковою, протиповітряною, протидесантною, глибоко ешелонованою, готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження.

Під місцем механізованої роти в обороні розуміється її положення в бойовому порядку батальйону (бригади).

Механізована рота в обороні може оборонятися в:

- першому ешелоні;

- другому ешелоні;

- смузі забезпечення (на передовій позиції);

- складати загальновійськовий резерв;

- знаходитися в протидесантному резерві;

- під час виходу з бою та відході рота може бути призначена в тильну (бокову) похідну заставу або для дій в ролі підрозділів прикриття.

Механізована рота першого ешелону готує та займає оборону на першій та другій траншеях. Її завдання - відбити противника, який наступає, знищити його перед переднім краєм, а у випадку вклинення і на першій позиції. Крім того, утримати важливий район місцевості та створити сприятливі умови для розгрому противника.

Механізована рота другого ешелону призначена для утримання опорного пункту у глибині оборони, на третій, а іноді і на четвертій траншеї з метою не допустити прориву противником першої позиції, а при сприятливих умовах і знищити контратакою його підрозділи, які прорвалися через першу та другу траншеї.

Механізована рота на передовій позиції (віддалення 4—6 км від переднього краю оборони) оборону організовує послідовно на декількох позиціях окремими взводними опорними пунктами. Опорні пункти розташовуються так, щоб вони перекривали основні, найбільш імовірні напрямки наступу противника. Механізована рота на передовій позиції веде оборону з метою ввести противника в оману відносно зображення переднього краю і побудови оборони, не допустити раптового нападу противника на підрозділи першого ешелону, відбити його розвідку боєм та змусити передчасно розгорнути свої головні сили. Управління підрозділами, які обороняються на передовій позиції, здійснюється командиром бригади.

Механізована рота, що складає загальновійськовий резерв, займає вказаний їй район зосередження та знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих завдань або для посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності.

Механізована рота, що призначена у протидесантний резерв, займає вказаний їй район, веде розвідку повітряного противника, обладнує протидесантні загородження, підготовляє вогневі засади і знаходиться в готовності до знищення повітряних десантів противника в районах можливої висадки (викидання) і на імовірних напрямках їх дій.

Під час переходу до оборони механізована рота може посилюватися:

- артилерійським підрозділом;

- танковим підрозділом;

- протитанковим підрозділом;

- гранатометним підрозділом;

- інженерно – саперним підрозділом;

- вогнеметним підрозділом.

Під час ведення оборони механізованій бригаді призначається ділянка, батальйону - район оборони, а роті і взводу - опорний пункт.

Ширина батальйонного району оборони – 3 - 5 км, глибина – до 3 км. Механізована рота займає опорний пункт 1-1,5 км по фронту і до 1 км в глибину, механізований взвод - до 400 м по фронту і до 300 м в глибину (БССВ, ч. ІІ, ст. 45).

На місцевості, не скрізь доступній для дій підрозділів противника, що наступають, а також при обороні на передовій позиції фронт оборони роти може бути і більшим.

Для обґрунтування тактичних нормативів опорного пункту роти розглянемо:

• вогневі можливості механізованої роти, щодо відбиття атак танків та мотопіхоти противника;

• оптимальне розосередження підрозділів з метою зменшення вразливості роти від зброї масового ураження та високоточної зброї і забезпечення взаємодії між ними;

• маневрові можливості роти.

Вогневі можливості механізованої роти в обороні

Вогневі можливості (або ще називають вогнева міць (міць вогню) – це математичне очікування числа знищених цілей (об’єктів) противника або ступінь його ураження, яка складається із:

- можливостей по знищенню живої сили вогнем стрілецької зброї;

- можливостей по знищенню броньованих цілей вогнем протитанкових засобів, в тому числі БМП та БТР.

Для боротьби з танками та іншими броньованими машинами противника у механізованій роті є наступні засоби:

мр на БМП	мр на БТР
ПТКР на БМП - 10	ПТКР «Метіс» - 3
РПГ – 7 - 9	РПГ – 7 - 9
ручні протитанкові гранати	ручні протитанкові гранати

Граната ручного протитанкового гранатомета практично пробиває броню будь - якого сучасного танка на відстані до 500 м. Крім того, вогнем з кулеметів та автоматів по танкам і броньованим машинам можливо пошкодити спостережні прилади та приціли.

Можливості механізованої (танкової) роти щодо боротьби з броньованими цілями

Засоби боротьби в підрозділах	Кількість протитанко вих засобів	В обороні
		Коефіцієнт ефективності		Можливості щодо знищення
		танки	БМП, БТР	танків	БМП, БТР
РПГ-7	9	0.3	0.5	2.7	4.5
ПТКР «Метіс»	3	1.5	2.0	4.5	6
Всього за мр на БТР	12	-	-	7	10 - 11
ПТРК на БМП	10	2.0	3.0	20	30
РПГ-7	9	0.3	0.5	2.7	4.5
Всього за мр на БМП	19	-	-	22 - 23	34 - 35
Всього за тр	13	2.5	4.0	32 - 33	52

Таким чином, механізована рота на БМП при веденні оборони здатна відбити атаку 22 - 23 танків або 34 - 35 БМП (БТР) противника, механізована рота на БТР відбити атаку до 7 танків або 10 - 11 БМП (БТР) противника, а танкова рота 32 – 33 танка або 52 БМП (БТР) противника.

Щоб зберегти боєздатність та виконати поставлене завдання, необхідно знищити до 50 % танків та інших броньованих цілей противника. Як показує досвід війн, після цього противник відмовляється від подальшого наступу. В ході ведення оборони механізована рота на БМП здатна відбити наступ до двох танкових або трьох мотопіхотних рот противника, а механізована рота на БТР до однієї танкової або двох мотопіхотних рот.

Така кількість танків та бмп (бтр) в складі підрозділу, за поглядами командування іноземних армій, може наступати на фронті до 1500 м і більше.

По низьколітаючим літакам та вертольотам противника вогонь з кулеметів і автоматів ведеться у складі роти, взводу на дальності до 500 м за командою командира. БМП (БТР) можуть знищувати вертоліт в момент його зависання або в момент атаки з горизонтального польоту. Найбільш ефективний вогонь при стрільбі:

- з КПВТ - до 1000 м;

- з гармати БМП - до 1200 м.

В ході відбиття атаки противника механізовані (танкові) підрозділи будуть вести боротьбу і з піхотою противника. Досвід світових та локальних війн показує, що для успішного відбиття атаки піхоти противника ті, хто обороняються, мають створити щільність вогню 3 – 5 куль за хвилину на 1 м фронту.

Механізована рота на БТР (БМП) із засобами посилення здатна випустити біля 10000 куль за хвилину. Досвід пройдених війн і тактичних навчань показує, що в результаті вогневої підготовки противника (вона проводиться перед наступом авіацією, артилерією, ракетними військами, кораблями ВМФ) може бути виведено зі строю до 30 % особового складу та озброєння наших підрозділів. Таким чином, з урахуванням втрат механізована рота на БТР (БМП) може випустити біля 7000 (10000 х 0,7) куль за хвилину.

Проведені розрахунки вогневих можливостей механізованої роти показують, що при щільності вогню 3 – 5 куль на 1 м фронту вона здатна відбити атаку піхоти противника та обороняти опорний пункт по фронту 1 – 1.5 км.