- •Розділ 6. Стратегії інтеграції
- •6.1. Сутність і мотиви інтеграції підприємств
- •6.3. Типи стратегій інтеграції
- •Типи стратегій інтеграції
- •6.4. Основні прийоми захисту компаній від поглинання
- •Ознака організаційні форми інтеграції
- •6.5.1. Картель
- •6.5.2. Синдикат
- •6.5.4. Асоціація
- •6.5.5. Корпорація
- •Управління корпорацією
- •6.5.6. Консорціум
- •6.5.7. Трест
- •6.5.8. Концерн
- •6.5.9. Конгломерат
- •6.5.10. Холдинг
- •6.5.11. Фінансово – промислова група
- •6.5.12. Стратегічний ал’янс
- •6.5.13 . Кейрецу
- •6.6. Переваги і недоліки стратегії інтеграції
- •Контрольні питання і завдання
- •Контрольні тести
6.5.6. Консорціум
Консорціум - (лат. сonsortium – співучасть, співтовариство) – тимчасове об’єднання великих фірм (підприємств, банків, наукових центрів, державних структур) для спільного проведення фінансових операцій, здійснення масштабних капіталомістких проектів, в тому числі і міжнародних.
Цілями створення консорціуму можуть бути високоякісне виконання термінових, маштабних заказів та проектів, що потребують консолідації зусиль і ресурсів фінансових, виробничих, науково – технічних і обслуговуючих компаній, наприклад:
спільна розробка родовищ корисних копалин;
здійснення фінансових операцій на національному і міжнародному ринках;
реалізація великих промислових, науково-технічних, будівельних проектів;
спільне проведення науково-дослідних робіт.
Приклади діяльності консорціумів:
в середині 60-х років 20 століття з метою проектування і виробництва літаків створено західноєвропейський авіабудівний консорціум Airbus Industry, учасниками якого стали провідні авіабудівні компанії: Aerospatiale (Франція), Daimler Chreysler Aerospacte (Німеччина), British Aerospace (Великобританія) і CASA (Іспанія);
для розробки нафтових копалин на шельфі Каспійського моря створено консорціум нафтодобувних компаній: Брітіш Петролеум, Шелл, Амко, Шеврон, Туркіш Петролеум, російського акціонерного товариства “Лукойл” і державної нафтової компанії Азербайджану;
ІНТЕЛСАТ – Міжнародний консорціум супутникового зв’язку, членами якого є уряди різних країн.
До особливостей консорціуму відносяться:
рівноправність учасників, спільність економічних, інтересів, організація відносин на договірній основі;
здійснення цільових програм та проектів, що потребують значних фінансових ресурсів;
обмеженість термінів функціонування;
координаційність відносин юридично самостійних підприємств-членів консорціуму ( а не субординаційність )
вузькоцільова спрямованість;
спільне розміщення позики або проведення комерційних операцій великого масштабу на підставі угоди між декількома банками, що створили консорціум.
Організація консорціуму оформлюється угодою. Організаційно-правовою формою консорціуму може бути акціонерне товариство, чи інші господарські товариства. Як правило, в межах консорціуму учасники не створюють ніяких організаційних структур, за винятком невеликого апарату управління ( наприклад, ради директорів консорціуму ).Компанії-члени консорціуму повністю зберігають свою економічну і юридичну самостійність, за виключенням тієї частини діяльності, яка зв’язана з досягненням цілей консорціуму. Компанії можуть одночасно входити до складу кількох консорціумів, приймати участь у здійсненні кількох проектів.
При створенні консорціуму всі його учасники підпорядковуються лідеру ( наприклад, великому банку ), несуть солідарну відповідальність по зобов’язанням консорціуму в межах власної частки участі, забезпечують фінансування власної частки робіт і приймають на себе комерційні та технічні ризики, що зв’язані з виконанням власної частини зобов’язань.
Лідер консорціуму – фірма або організація, яка координує роботу консорціуму згідно з консорціальною угодою і представляє його інтереси перед покупцями, замовниками та іншими суб'єктами бізнесу. Діє у межах наданих йому повноважень, узгоджує найважливіші питання з учасниками консорціуму.
Основні функції лідеру консорціуму :
відкриття представництва в країні-замовнику і на місці спорудження об’єкта;
координація дій членів консорціуму:
проведення спільних нарад та інші.
За виконання своїх функцій лідер консорціуму отримує винагороду в розмірі 3-5 % від частки учасника в загальному контракті.
Розвиток діяльності консорціумів мав таку послідовність:
кінець XIX - початок XX століття – консорціуми створювались банками для здійснення фінансових операцій на національному і міжнародних ринках;
середина XX століття – консорціуми стали широко розповсюджуватися в сфері промисловості для реалізації масштабних промислових, науково-технічних, будівельних проектів;
кінець XX століття – консорціуми створюються для спільного проведення науково-дослідних робіт в галузях, що зв’язані з новими технологіями, на межі різних сфер діяльності.
Для сучасних консорціумів характерно багатонаціональне придставництво.
Сьогодні у світовій практиці бізнесу найбільш часто зустрічаються такі види консорціумів.
Експортний консорціум – зовнішньоторговельне об’єднання, що створюється в кількох країнах для сприяння експортним операціям компаніям, які входять до нього.
Фінансовий консорціум – тимчасова угода, союз кількох банків для проведення крупних фінансових операцій, наприклад, розміщення займів.
Гарантійний консорціум – угода між кількома компаніями різних видів діяльності, які розподіляють взятий ними на себе ризик і забезпечують його відшкодування.
Підписний консорціум – створюється для реалізації займу чи розміщення нових цінних паперів.
Банківський консорціум – тимчасово організована група банків для спільного проведення кредитних, гарантійних та інших банківських операцій, розширення сфери діяльності чи виходу на нові ринки.