Тема (1 година): Сформувати уміння способів визначення міно-вибухових загороджень (їх демаскувальні ознаки). Сформувати уміння долати міно-вибухові загородження

Методика навчання: 1. Розповідь і показ (із використанням наочних посібників) спо­собів визначення міно-вибухових загороджень із застосуванням знань демаскування таких загороджень.

Спочатку повідомляється учня про призначення міно-вибухових загороджень: міна­ми загороджуються важливі рубежі на шляхах, якими можуть просуватися танки і піхота про­тивника. Потім, використовуючи заздалегідь підготовлені місця для встановлення проти­танкової та протипіхотної мін, учитель знайомить з вимогами до встановлення і маскування мін, а також їхніх демаскуючих ознак, обов'язково наголошуючи про недопустимі поспішність і недбалість під час роботи з мінами. Це сприятиме кращому розумінню учнями особливос­тей будови і принципу дії мін, практичних навичок щодо точності, обережності та ретель­ності виконання дій під час встановлення та знешкодження мін як запоруки уникнення нещасних випадків.

2. Практичне виконання учнями завдання уроку. Доцільно розподілити учнів на декілька груп, у складі яких вони відпрацьовуватимуть дії з визначення міно-вибухових загороджень (готуються до початку занять учителем і помічниками) та подолання їх. Наприкінці заняття учитель підводить підсумки, відзначає найбільш активних учнів, виправляє помилки.

РОЗДІЛ 4.3. Основи військової топографії

Тема (\ година): Сформувати уяву про орієнтування на місцевості. Сформувати уміння визначати сторони горизонту за компасом, годинником, сонцем, предметами на місцевості. Сформувати уміння повідомляти про своє місцезнаходження

Методика навчання: 1. Розповідь і показ (із використанням наочних посібників) спо­собів орієнтування на місцевості. По-перше, необхідно дати учням інформацію про існу­вання різних форм рельєфу, місцевих предметів, їхньої різноманітності, які допомагають здійснювати орієнтування на місцевості. По-друге, необхідно обгрунтувати необхідність уміння орієнтуватися на місцевості: встановлювати своє місцезнаходження, сторони гори­зонту (щодо навколишніх місцевих предметів, особливостей рельєфу), знаходити необхід­ний напрямок руху і точно витримувати його під час переходу. Далі учитель інформує про практичні дії під час визначення сторін горизонту з використанням компасу, сонця, го­динника, предметів. Визначення сторін горизонту за компасом відбувається за загальноп­рийнятою методикою, з якою учні знайомилися на уроках інших навчальних дисциплін (географії, фізичної культури). Визначення сторін горизонту за предметами на місцевості пов'язано з їх розміщенням щодо сонця. Цей спосіб визначення сторін горизонту є досить приблизним, проте у деяких випадках він може стати у нагоді. Орієнтування за сонцем, за допомогою годинника відносно точний спосіб визначення сторін горизонту. Основні дії: три­мати годинник горизонтально, повернути його таким чином, щоб часова стрілка була спря­мована на сонце — бісектриса кута між часовою стрілкою і напрямком на цифру " 1" цифер­блата вкаже напрямок півдня (з 1 жовтня по 1 квітня). З 1 квітня по 1 жовтня замість цифри "1" за основу приймають цифру "2". Визначення сторін горизонту за місяцем і Полярною зіркою. Остання вказує на північ, причому з точністю до 1 °. Місцезнаходження цієї зірки у сузір'ї Малої Ведмедиці. Проте спочатку на небосхилі потрібно знайти сузір'я Великої Ведмедиці. Вона має вигляд добре помітного "ковша", який утворюють сім яскравих зірок, що знаходяться на значній відстані одна від одної. Для визначення Полярної зірки по­трібно зоровою уявою продовжити пряму, що проходить через дві крайні зірки "ковша". На цій прямій відкладають відстань, що уп'ятеро більша за відстань між крайніми зірками. Це і буде місцезнаходження Полярної зірки.

2. Практичне виконання учнями завдань уроку. Учні відпрацьовують послідовність дій під час орієнтування на місцевості: визначають сторони горизонту, роблять позначки пред­метів на місцевості (орієнтирів, що потрапляють у поле зору та розташовуються рівномірно навколо необхідної точки або у визначеному секторі), вказують назви цих орієнтирів, відстань до них.

3. Вміння учнів повідомити про своє місцезнаходження з використанням знань, набу­тих у процесі засвоєння попередніх завдань. Учням пояснюється порядок повідомлення, який вони занотовують у зошитах.

4. Практичне виконання учнями завдання із повідомлення про своє місцеперебуван­ня. Для цього доцільно запропонувати виготовити замальовку нескладної схеми місцевості з орієнтирами (роздати вже готові схеми місцевості), на якій учитель визначає кожному учневі точку його місцезнаходження. Використовуючи нотатки у зошиті, учні роблять повідомлен­ня і зазначають у ній своє місцеперебування.