3.2. Формування практичних умінь і навичок

Формування умінь і навичок учнів відбувається під час проведення практичних занять з навчального предмета. Такі заняття передбачають формування навичок виконання прийомів, дій і нормативів з військової справи, медико-санітарної, прикладної фізичної підготовки і цивільної оборони з використанням зброї, приладів, спорядження, засобів інженерного оз­броєння та індивідуального захисту, нестандартного спортивного обладнання, а також спец­іальний психологічний тренінг.

Також, з метою закріплення і вдосконалення умінь та навичок учнів, доцільно застосо­вувати форму занять, що передбачає комлпексне вирішення завдань (комплексні уроки) на підставі логічно послідовного виконання прийомів, дій, нормативів, інших завдань з різних розділів програми. Доцільно, у зміст цих занять включати виконання нормативів з основ військової справи, фізичної підготовки, цивільної оборони та медико-санітарної підготов­ки. Заходи, спрямовані на психологічну підготовку учнів, проводяться, переважно, на місце­вості (гра, змагання).

Важливе місце у вирішенні завдань практичного змісту відіграють методи навчання — способи передачі знань, умінь і навичок від учителя учням. Вони поділяються на методи мовної, наочної та практичної дії. Група методів мовної дії застосовується, переважно, підчас викладання нового матеріалу і здійснюється у формі розповіді, шкільної лекції, пояснення, бесіди. їх необхідно поєднувати з методами наочної дії, — безпосереднім показом або демон­страцією різних наочних посібників.

У першому випадку використовується сукупність прийомів і дій, за допомогою яких в учнів створюється наочний образ змісту матеріалу, що вивчається, а також формується конк­ретна уява про будову зброї, бойової техніки, приладів з цивільної оборони тощо. Цей метод використовується під час більшості занять практичного характеру, — стройової, тактичної, вогневої, прикладної фізичної підготовки, деяких інших.

Демонстрація передбачає показ учням різних засобів образотворчої, графічної та об'єм­ної наочності, що відносяться до теми уроку, а також зразки зброї, техніки, приладів, інших наочних посібників. Зазвичай, під час вивчення того або іншого питання, демонструється тільки один навчальний посібник, який супроводжується поясненням учителя.

Використання практичних методів дозволяє сформувати в учнів необхідні уміння і навички. Основними з них є: метод вправляння — головний метод закріплення знань і ви­роблення вмінь і навичок. Він передбачає багаторазове усвідомлене повторення певних прийомів і дій з метою формування та удосконалення практичних умінь і навичок. Цей метод використовують на різних етапах навчання, що може відбуватися різними способами. Найбільш ефективним на сьогодні вважаються метод програмованого навчання, проблем­ний, змагальний.

Метод програмованого навчання передбачає поділ навчального матеріалу на елементи за певним алгоритмом (послідовністю) їх вивчення. Перехід від оволодіння одним елементом до іншого відбувається лише за умови повного засвоєння учнями першого елемента і т.д. При цьому, послідовність і техніка виконання кожного елемента чітко визначені, а завдання учня полягає у їх відтворенні таким чином, як це зазначено учителем.

Проблемний метод передбачає, що учням не пропонується чіткий алгоритм дій, не обумовлюються деталі їх виконання, а тільки пропонують найбільш оптимальний шлях до­сягнення кінцевого результату. Для цього учитель повинен знайти основне питання, яке сприй­матиметься учнями як проблема і викличе в них бажання і потребу шукати правильну відповідь. Створення під час заняття проблемної ситуації підвищує інтерес учнів до навчального мате­ріалу і, таким чином, дозволяє активізувати їх діяльність. Прикладами застосування цього методу може бути вирішення вогневих, тактичних завдань, під час виконання дій в екстре­мальних умовах і ситуаціях.

Змагальний метод характеризується присутністю атмосфери боротьби, змагання учнів між собою з метою бути кращим у вирішенні того або іншого завдання. Він використовується під час удосконалення різних прийомів і дій, виконання нормативів з тактичної, вогневої, стройової, прикладної фізичної підготовки, тощо.

У самому загальному вигляді навчальні заняття, під час яких відбувається формування практичних умінь і навичок, повинні включати такий комплекс методів: практичні заняття -показ, пояснення, демонстрацію, вправляння (методом програмованого навчання або про­блемним), контроль і корекція дій учителем; комплексні заняття — показ, пояснення, де­монстрацію, вправляння, змагальний метод.

У переважній більшості, заняття (уроки) мають таку структуру: вступна, основна і зак­лючна частина. Послідовність дій у вступній частині передбачає: шикування, перевірка го­товності учнів до заняття, вправляння у виконанні стройових прийомів, що були вивчені на попередніх заняттях. Вона повинна займати мінімум часу — до 5-7 хвилин уроку.

В основній частині учитель переходить до вирішення практичних завдань, що заплано­вані дане заняття. Передача нових знань здійснюється у доступній, переконливій формі, з опорою на знання, уміння, навички учнів, що були сформовані в них раніше. Під час вивчення практичних дій, зазвичай, дотримуються такої послідовності: показ дії, що вивчається у темпі, що відповідає успішному виконанню дії (паралельно до цього відбувається пояснення дій і порядку їх виконання) — поділ дії на елементи і показ кожного з них у повільному темпі -осмислення і спроба практичного виконання учнями показаного (спочатку виконується у по­вільному темпі, потім — в оптимальному) — поступове поєднання окремих елементів у цілісну дію і багаторазове її повторення. Упродовж усього періоду навчання учитель здійснює індиві­дуальний контроль, вносить необхідні корекції, робить зауваження, відзначає кращих учнів.

У заключній частині заняття підбиваються підсумки. Учитель може стисло відтворити основний зміст уроку, наголосити на позитивних моментах, вказати на недоліки, відзначити найбільш активних учнів. Під час повідомлення домашнього завдання, учитель пояснює, які розділи теми потрібно вивчити та яким шляхом досягти цього.

1 РІК НАВЧАННЯ