Активні методи навчання

Активні методи навчання - це методи навчання, при використанні яких навчальна діяльність має творчий характер, формуються пізнавальний інтерес і творче мислення. До активних методів навчання відносяться проблемна розповідь, евристична і проблемно-пошукова бесіда, проблемно-пошукові вправи, дослідницькі лабораторні роботи, метод розвиваючого навчання, метод пізнавальних ігор, метод створення ситуацій пізнавальної суперечки, метод створення емоційно-моральних ситуацій, метод аналогій, метод створення на уроках ситуацій інтересу, метод аналізу на уроках життєвих ситуацій та ін. (Современный словарь по педагогике / Сост. Рапацевич Э. С. - Мн., 2001. - С. 9-10).

Активними методами називають ті, які максимально підвищують рівень пізнавальної активності учнів, спонукають до старанного навчання. При активних методах всі на уроці працюють інтенсивно, з цікавістю і бажанням: уважно слухають – думаючи, спостерігають – думаючи, читають – думаючи, виконують практичні завдання – думаючи.

Під активізацією навчальної діяльності розуміють цілеспрямовану педагогічну діяльність учителя щодо стимулювання та підвищення пізнавальної активності школяра. Пізнавальна (навчальна) активність школярів полягає в прагненні вчитися, долаючи труднощі на шляху отримання знань, докладанні максимальних вольових зусиль та енергії в розумовій діяльності. Йдеться не тільки про зовнішню активність (підняття рук, переписування, гортання сторінок підручника), а, головним чином, про внутрішню.

На рівень активізації пізнавальної активності впливає позиція вчителя, стиль його спілкування з учнями на уроці, успішність розумову активність учня, творче мислення. Пізнавальна діяльність сприяє розвитку інтелектуальної сфери, оволодінню учнями основами природничо-наукових знань, методами навчального пізнання.

Тільки співдіяльність учителя та учнів забезпечує активну навчальну діяльність класу на уроці. Дії учителя, які спонукають учня до старанного навчання, сприяють формуванню позитивного ставлення до навчальної діяльності та знань, слугують засобами активізації.

Зрозуміло, що ступінь пізнавальної активності учнів залежить і від них самих, від їхньої вихованості, свідомості, зацікавленості, вольових зусиль, оскільки учень є не тільки об’єктом, а й суб’єктом навчального процесу Але якщо у школяра цих якостей поки що немає, то їх формування також є професійною функцією вчителя. Усі труднощі, діалектичні суперечності навчання полягають у тому, що на уроці необхідна пізнавальна активність учнів, а вона залежить від учителя, його вміння активізувати їх. Ступінь активності школярів є реакцією на методи та прийоми роботи педагога, показником його педагогічної майстерності.

У літературі сукупність способів активізації пізнавальної діяльності учнів одержала назву «методи активного навчання». Активне навчання передбачає використання системи методів і прийомів, спрямованої, головним чином, не на повідомлення учням готових знань, їх запам’ятовування та відтворення, а на організацію учнів для самостійного одержання знань, засвоєння вмінь і навичок у процесі активно! пізнавальної та практично! діяльності.

Порівняно з традиційними методи активного навчання мають низку специфічних особливостей:

1) «примусова» активізація мислення, суть якої полягає в тому, що учень змушений бути активним незалежно від того, бажає він цього чи ні;

2) самостійний творчий пошук рішення учнями, підвищений ступінь мотивації;

3) постійна взаємодія учителя з учнями з допомогою прямих і зворотних зв’язків.

Залежно від способу формування системи знань, умінь і навичок методи активізації пізнавальної діяльності учнів поділяють на дві групи: імітаційні та неімітаційні.

Імітаційні методи передбачають, як правило, надання учням професійних умінь та навичок і пов’язані з моделюванням ігрової ситуації. їх поділяють на ігрові й неігрові залежно від тих умов, у яких працюють учні, від ролей, які вони виконують, рольових зв’язків, встановлених правил, наявності елементів змагання під час виконання завдань.

До неімітаційних методів належать: евристична бесіда, пошукова лабораторна робота, дослідницький метод, самостійна робота з навчальною літературою. Групу імітаційних неігрових методів становлять: аналіз конкретних ситуацій, розв’язування ситуаційних задач, лабораторні та практичні роботи, виконання індивідуальних завдань. Імітаційні ігрові методи — це ділова гра, розігрування ролей, імітаційні ігри.

Методи активізації пізнавальної діяльності учнів можна використовувати на різних етапах навчання: під час первинного оволодіння знаннями, їх закріплення та вдосконалення, формування вмінь і навичок.

Методи активного навчання сприяють розвитку мислення, пізнавальних інтересів і здібностей, формуванню вмінь і навичок самоосвіти. Використання цих методів на уроках вимагає значних витрат часу. Саме тому важко переорієнтувати весь навчальний процес на застосування цих методів навчання, отже, паралельно необхідно використовувати і традиційні методи.

Вибір методу активізації пізнавальної діяльності учнів зумовлюється специфікою змісту навчання, загальними цілями навчання, особливостями розвитку учнів, часом, відведеним на вивчення навчального матеріалу, наявністю засобів навчання, які має у своєму розпорядженні вчитель. Уміння вибрати з існуючих методів такі, що не просто збагатять учнів знаннями, а й готуватимуть їх до активної творчої праці, — один з основних критеріїв педагогічної майстерності.