Модуль 2. Особлива частина: основи державного управління в окремих галузях і сферах

Тема 6. Управління економікою. Правові основи управління економікою

Лекційне заняття

План

1. Загальна характеристика державного управління економікою.

2. Організаційно-правові засади управління економікою.

3. Орієнтовні шляхи реформування економічних відносин в Україні в умовах економічної реформи.

Семінарське заняття

План

1. Загальна характеристика та зміст адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.

2. Система і повноваження центральних та місцевих органів у сфері управління економікою.

3. Організаційно-правові засади управління промисловістю, будівництвом і житлово-комунальним господарством.

4. Організаційно-правові засади управління агропромисловим комплексом.

5. Організаційно-правові засади управління зовнішньоекономічною й інвестиційною діяльністю.

Основні поняття та категорії

Економіку можна визначити як складну систему інтегрованих галузей, підгалузей та комплексів народного господарства, пов’язаних з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ та наданням послуг, а також їх ефективним використанням.

Державне управління у сфері економіки – це підзаконна, державно-владна діяльність виконавчо-розпорядчого, організуючого характеру, здійснювана уповноваженими на те суб’єктами щодо загального керівництва та безпосереднього регулювання економічних процесів у різних галузях народного господарства.

Управління у сфері економіки охоплює такі галузі: промисловість; агропромисловий комплекс; паливно-енергетичний комплекс; торгівлю, громадське харчування та зовнішньоекономічну діяльність; транспорт, дорожнє господарство та зв’язок; будівництво, архітектуру та житлово-комунальне господарство; використання та охорону природних ресурсів; підприємницьку діяльність у названих галузях.

Правовою основою державного регулювання економічною сферою насамперед є Конституція України, відповідні закони, укази Президента України, постанови КМУ, відомчі нормативні акти, рішення місцевих органів влади.

В управлінні економікою бере участь значне коло органів державної влади та місцевого самоврядування, роль яких у такому управлінні визначається відповідно до Конституції та законів України їх загальним функціональним призначенням.

Безпосередньо функції державного управління в окремих сферах економічної діяльності здійснюють відповідні ЦОВВ та їх регіональні підрозділи, у т.ч. профільні міністерства, державні комітети та ЦОВВ зі спеціальним статусом.

У цей час до системи ЦОВВ, які здійснюють державне управління в окремих галузях економічної діяльності, належать:

міністерства: аграрної політики; будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства; вугільної промисловості; охорони навколишнього природного середовища; економіки; палива та енергетики; промислової політики; транспорту та зв’язку;

державні комітети: з водного господарства; з державного матеріального резерву; по земельних ресурсах; лісового господарства; Державна служба автомобільних доріг; Державна служба з нагляду за забезпеченням безпеки авіації;

ЦОВВ зі спецстатусом: Антимонопольний комітет; Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва; Національна комісія регулювання електроенергетики; Державний комітет з питань технічного регулювання споживчої політики; Державний комітет фінансового моніторингу; Державний комітет ядерного регулювання; Національна комісія з питань регулювання зв’язку; Національне космічне агентство; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Фонд державного майна.

У структурі міністерств для керівництва певними підгалузями створені окремі департаменти.

Названі ЦОВВ мають свої регіональні (територіальні) структурні підрозділи, зокрема такі, як: управління (головні управління), відділи, служби, які виконують насамперед

посередницькі управлінські функції між відповідними ЦОВВ, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування та окремими підприємствами, установами та організаціями. Вони, як правило, перебувають у подвійному підпорядкуванні.

Отже, у системі органів безпосереднього управління окремими галузями у сфері економіки помітна в основному триланкова схема:

• відповідний центральний орган виконавчої влади (певне міністерство, держкомітет чи ЦОВВ зі спецстатусом);

• їх територіальні структурні підрозділи, які, як правило, перебувають в складі місцевих держадміністрацій (управління, відділи, служби),

• адміністрація окремих державних підприємств, установ та організацій. В окремих випадках трапляється і дволанкова система.

Управління економічною сферою в країні сьогодні поєднує в собі галузеві, функціональні та територіальні засади.

Стратегічним напрямом сучасної економічної політики держави є курс на поглиблення радикальних економічних реформ на основі ринкових механізмів, на стабілізацію економічної ситуації та економічне зростання, що призвело б до реального поліпшення життєвого рівня громадян та розв’язання інших нагальних суспільних проблем.