Класифікація антибіотиків як лікарських препаратів:
Лікарські препарати з антибіотиками
класифікуються відповідно системі ATC (Anatomical Therapeutic Chemical (АТС) classification system), яка прийнята ВОЗ в
якості міжнародного стандарту методології для здійснення статистичних досліджень в галузі використанння лікарських засобів в різних країнах. Вона розроблена ВОЗ у 1969 р.
51
Резистентність мікроорганізмів до дії антибіотиків
Вперше із стійкістю мікроорганізмів до антибіотиків вчені та лікарі зустрілися у 1950 році, майже відразу після початку широкого використання цих ліків.
Стійкість до тетрацикліну серед нормальної мікрофлори людини становила 2% у 1950 році і 80% у 1990 році.
52
Існує два типи стійкості до антибіотиків:
природна і набута.
Природна стійкість є видовою ознакою. Вона притаманна всім представникам даного виду і не залежить від первинного контакту (контактів) з даним антибіотиком, в її основі немає ніяких специфічних механізмів.
Набута стійкість виникає у окремих представників даного виду бактерій лише в результаті зміни їхнього геному.
53
Основні механізми стійкості до антибіотиків:
•руйнування молекули антибіотика. Цим обумовлено стійкість до -лактамних антибіотиків. -лактамази, руйнуючи структуру пеніцилінів і цефалоспоринів, забезпечують резистентність бактерій до них.
•модифікація структури молекули антибіотика, в результаті якої втрачається його біологічна активність.
54
Гени, що містяться в R плазмідах, кодують білки, які спричинюють різні модифікації молекул антибіотиків шляхом їх ацилювання, фосфорилювання або аденілування.
Саме таким чином інактивуються аміноглікозиди, макроліди, хлорамфенікол, кліндаміцин та інші антибіотики.
55
•зміна структури чутливих до дії антибіотика мішеней. Зміна структури білків рибосом 70S є основою резистентності до стрептоміцину, аміноглікозидів, макролідів, тетрациклінів;
•утворення бактеріями “обхідного” шляху метаболізму для біосинтезу білка- мішені, який є нечутливим до дії даного препарату. Цим обумовлено стійкість до сульфаніламідних препаратів.
56
•формування механізму активного виведення антибіотика, внаслідок чого він не встигає досягти мішені.
Стійкість до одного антибіотика може реалізовуватися різними шляхами:
існують три типи стійкості до тетрациклі- ну: стійкість, що визначається виводом
тетрацикліну з клітини білком цитоплазматичної мембрани;
стійкість, що обумовлюється зміною структури білка мішені рибосом;
57
•стійкість, що пов’язана з модифікацією тетрацикліну в неактивну форму.
На потужний натиск, який здійснила людина на бактерії завдяки антибіоти- кам, вони відповіли унікальними біологіч- ними реакціями, сила яких не поступає- ться силі “атаки”. При появі кожного но- вого антибіотика з’являлися резистентні до нього штами бактерій. Цей процес відбувається постійно.
58
Джерела формування стійкості до антибіотиків
•стійкість формується на генетичному рівні за рахунок своєрідного фонду генів, що містяться в R-плазмідах, звідки бактерій зможуть отримувати ті гени, які необхідні для даної ситуації. Такий фонд генів є у продуцентів антибіотиків, кожен з яких захищений від дії антибіотика, що
ним синтезується.
59
Скільки б не було антибіотиків, проти
кожного з них у мікроорганізма є механізм самозахисту або ген стійкості до даного
антибіотика. Нині доведена можливість горизонтального обміну
генетичною інформацією, яка і надає можливість передачі генів стійкості до
організмів, які не синтезують даний
антибіотик. Вирішальна ж роль в розповсюдженні генів стійкості серед
збудників інфекційних хвороб належить самому антибіотику.
60