- •ТЕХНОЛОГІЇ МІКРОБНОГО СИНТЕЗУ
- •. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. "Технології отримання
- •Тема 1. Поняття про антибіотики. Історія відкриття антибіотиків 8.
- •Поняття про антибіотики
- •Термін „антибіотики” належить вченому українського походження З.Ваксману (1942 р.). У 1944 р. Ваксман
- •Характерними ознаками антибіотиків є:
- •• висока біологічна активність щодо чутливих до них організмів. Тобто, антибіотики є активними
- •Історія відкриття антибіотиків
- •Результатами таких досліджень стали препарати, що містять миш'як, які на початку двадцятого століття
- •Для лікування багатьох інфекцій
- •В останні десятиліття використання
- •Наприкінці XIX ст. Л. Пастер та І.І. Мечников відмічали, що деякі мікроби
- •У 1885 р. румунський вчений Бабеш встановив, що антагонізм між бактеріями пов’язаний з
- •1928 рік справедливо вважають початком ери антибіотиків – саме цього року англійський мікробіолог
- •Флемінг встановив, що його чудодійна пліснява належить до Penicillium notatum – виду, який
- •. У 1942 промислове виробництво пеніциліну було налагоджувано в
- •Загальна кількість відомих антибіотиків до
- •Біологічне значення антибіотиків
- •Пасивний антагонізм полягає в тому, що пригнічення росту одного виду мікроорганізмів іншим може
- •За активного антагонізму пригнічення росту чи повне припинення життєдіяльності одного виду мікробів іншим
- •До активного антагонізму належить:
- •Сфери застосування антибіотиків
- •2) сільське господарство – як лікувальні препарати у тваринництві, птахівництві, бджільництві, рослинництві, деякі
- •4) діагностичні цілі – оскільки деякі з антибіотиків характеризуються виключною специфічністю, їх можна
- •Вимоги до антибіотичних речовин, що використовуються в медичній практиці:
- ••добра розчинність у воді. Стабільність за звичайних умов зберігання;
- •Класифікація антибіотиків
- •за біологічним походженням:
- •в) ті, що утворюються представниками роду Brevi і Bacillus – граміцидин, поліміксин,
- •в) ті, що утворюються представниками роду Nocardia – ріфампіцин;
- •4. Антибіотики, які утворюються
- •7.Антибіотики, які утворюються вищими рослинами – алліцин, госсипол, фазеолін.
- •Класифікація антибіотиків за спектром біологічної дії
- ••1.1.2. напівсинтетичні пеніциліни – кислотостійкі, неактивні по відношенню до пеніциліназоутворюючих стафілококів
- •2. Протибактеріальні антибіотики широкого спектру дії:
- •2.4.аміноглікозиди – стрептоміцин, неоміцин, гентаміцин;
- •5. Протипухлинні антибіотики – для клінічного використання на сьогодні допущено лише декілька антибіотиків:
- •7. Противірусні препарати – до цієї групи передусім належать інтерферони. Вони є активними
- •Класифікація за механізмом біологічної дії:
- •3.2. Антибіотики, які пригнічують синтез ДНК - мітоміцини, саркоміцин, новобіоцин.
- •7. Антибіотики, що інгібують окислювальне фосфорилювання - валіноміцини, граміцидини.
- •Класифікація антибіотиків за хімічною структурою:
- ••Тетрацикліни - сполуки, близькі за своєю будовою, в основі яких є тетрациклін.
- ••Хінони -те бензохінони, нафтохінони, антрахінони – дауноміцин;
- •Ароматичні -похідні бензола, ароматич- ні небензольні сполуки
- •Кисеньвмісні гетероциклічні сполуки - Пеніцилова кислота
- •Макроліди - містять макроциклічне лактонне кільце, пов’язане з одним або декількома вуглеводними залишками
- •Азотмісні гетероциклічні сполуки - містять складні кільчасті структури;
- •Актиноміцини – належать антибіотики, що мають феноксазинову хромофорну групу та різні депсипептидні ланцюги;
- •Класифікація антибіотиків як лікарських препаратів:
- •Резистентність мікроорганізмів до дії антибіотиків
- •Існує два типи стійкості до антибіотиків:
- •Основні механізми стійкості до антибіотиків:
- •Гени, що містяться в R плазмідах, кодують білки, які спричинюють різні модифікації молекул
- ••зміна структури чутливих до дії антибіотика мішеней. Зміна структури білків рибосом 70S є
- ••формування механізму активного виведення антибіотика, внаслідок чого він не встигає досягти мішені.
- ••стійкість, що пов’язана з модифікацією тетрацикліну в неактивну форму.
- •Джерела формування стійкості до антибіотиків
- •Скільки б не було антибіотиків, проти
- •Проблема формування стійкості до антибіотиків є однією з глобальних проблем людства. Пошук нових
- •Далі буде!
в) ті, що утворюються представниками роду Nocardia – ріфампіцин;
г) ті, що утворюються представниками роду Actinomadura – карміноміцин;
д) ті, що утворюються представниками роду Micromonospora – гентаміцин,
фортиміцин.
3. Антибіотики, які утворюються ціанобактеріями – малінголід.
31
4. Антибіотики, які утворюються
недосконалими грибами (мікроміцетами): представники роду Penicilium – пеніцилін, гризеофульвін; Trichotecium roseum – трихотецин; Acremonium chrysogenum –
цефалоспорин.
5. Антибіотики, які утворюються базидіо- та аскоміцетами – хетомін, термофіллін.
6. Антибіотики, які утворюються |
|
лишайниками, водоростями і нижчими |
|
рослинами: уснінова кислота (лишайник |
|
Usnea florida). |
32 |
7.Антибіотики, які утворюються вищими рослинами – алліцин, госсипол, фазеолін.
8.Антибіотики тваринного походження – лізоцим, екмолін, інтерферон (за класифікацією Егоров, 2004).
33
Класифікація антибіотиків за спектром біологічної дії
1. Протибактеріальні антибіотики вузького спектру дії, переважно активні до грампозитивних мікроорганізмів:
1.1.група пеніциліна і цефалоспорина.
1.1.1.біосинтетичні пеніциліни – бензилпеніцилін та його калієва, натрієва і новокаїнова солі;
34
•1.1.2. напівсинтетичні пеніциліни – кислотостійкі, неактивні по відношенню до пеніциліназоутворюючих стафілококів
– пропіцилін, оксицилін;
•1.1.3. напівсинтетичні цефалоспорини – лінкоміцин, новобіоцин;
•1.1.4. еритроміцин, олеандоміцин – макроліди
35
2. Протибактеріальні антибіотики широкого спектру дії:
2.1.тетрацикліни біосинтетичні – хлортетрациклін, окситетрациклін, тетрациклін і похідні – диметилхлортетрациклін і диметилтетрациклін;
2.2.напівсинтетичні тетрацикліни – метациклін, доксициклін;
2.3.хлорамфенікол (левоміцетин);
36
2.4.аміноглікозиди – стрептоміцин, неоміцин, гентаміцин;
2.5.поліміксини;
2.6.граміцидини;
2.7.напівсинтетичні пеніциліни – ампіцилін, карбеніцилін.
3. Протитуберкульозні антибіотики – стрептоміцин, канаміцин, циклосерин.
4. Протигрибкові антибіотики – ністатин, гризеофульвін, трихотецин.
37
5. Протипухлинні антибіотики – для клінічного використання на сьогодні допущено лише декілька антибіотиків: з групи антрациклінів – доксорубіцин (адріанаміцин), акларубіцин і рубоміцин (даунорубіцин); з групи актиноміцинів – актиноміцини С і Д; з групи ауреолової кислоти – олівоміцин; з групи стрептонігрина – брунеоміцин.
6. Протиамебні антибіотики – фумагілін.
38
7. Противірусні препарати – до цієї групи передусім належать інтерферони. Вони є активними проти ДНК- та РНК- вмісних вірусів. Інших антибіотиків з широкою противірусною активністю поки що не знайдено. Однак синтезовано різні хімічні сполуки, що характеризуються противірусною активністю. Наприклад, амантадин і ремантадин пригнічують розмноження вірусу грипу; ацикловір і ганцикловір – вірусів герпесу; азидотімідин
– вірусу СНІДу.
39
Класифікація за механізмом біологічної дії:
1.Антибіотики, які інгібують синтез клітинної стінки - пеніциліни, цефалоспорини, бацитрацини.
2.Антибіотики, що порушують функції мембран - валіміцин, граміцидин, ністатін.
3.Антибіотики, які вибірково пригнічують синтез і обмін нуклеїнових кислот.
3.1.Антибіотики, які пригнічують синтез РНК - актиноміцин, гризеофульвін, канаміцин.
40