В останні десятиліття використання
сульфаніламідних препаратів для лікування інфекційних процесів значно скоротилося. Це обумовлено їхньою нижчою порівняно з сучасними антибіотиками активністю, значною токсичністю, поширеністю серед збудників резистентності до цих препаратів.
11
Наприкінці XIX ст. Л. Пастер та І.І. Мечников відмічали, що деякі мікроби
можуть бути дійовими для боротьби з патогенними та іншими бактеріями, а у
1872 р. російські дослідники О.Г. Полотебнов і В.А.Манасеїн вперше
використали лікувальні властивості зеленої цвілі (Penicillium). У 1887 р. Павловський з успіхом використав живі культури Bacterium prodigiosum для
лікування шкіряних форм сибірки кролів.
12
У 1885 р. румунський вчений Бабеш встановив, що антагонізм між бактеріями пов’язаний з виділенням у довкілля
речовин, які завдають шкоди бактеріям іншого виду. У 1910 – 1913 рр. О.Блек і У.Альсберг виділили з грибів роду Penicillium у чистому вигляді пеніцилову
кислоту, але не змогли визначити її будову.
13
1928 рік справедливо вважають початком ери антибіотиків – саме цього року англійський мікробіолог Олександр Флемінг відкрив пеніцилін. В процесі роботи над вакцинами він чисто випадково побачив, що багато культур були зіпсовані пухнастою, схожою на шерсть кошеняти, пліснявою. Флемінг став досліджувати їх і помітив, що колонії стафілококів навкруги плісняви розчинились.
14
Флемінг встановив, що його чудодійна пліснява належить до Penicillium notatum – виду, який був
вперше знайдений на гнилому ісопі (напівчагарниковій рослині, що містить ефірне масло).
25 травня 1940 р. англійськими дослідниками Г.Флорі та Е.Чейном був завершений перший тест
антибактеріальної „протекції” пеніциліну на мишах. Потім Е.Чейн показав, що пеніцилін має структуру
беталактаму.
15
. У 1942 промислове виробництво пеніциліну було налагоджувано в
Америці, оскільки там, завдяки роботам З.Ваксмана, були розроблені основи
культивування мікроорганізмів для
отримання антибіотиків. У 1945 році
О. Флемінг, Е. Чейн і Г. Флорі відзначені званням лауреатів Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини „за відкриття пеніциліну і його цілющої дії при різноманітних інфекційних хворобах”.
16
Пеніцилін
(бензилпеніцилін)
Penicillium chrysogenum
17
Загальна кількість відомих антибіотиків до
2000 року становила приблизно 15,8 тис. найменувань. З них лише 200 природних
сполук використовується в медичній практиці. Більшість антибіотиків не знаходить використання в медицині через їхню токсичність, інактивацію в організмі хворого та з ряду інших причин. Кожного
року в світі виробляється 100 тис. тон антибіотиків. Серед інших лікарських
засобів, що використовуються в медичній практиці, антибіотики становлять 30%.
18
Біологічне значення антибіотиків
Утворення антибіотичних речовин – одна з форм мікробного антагонізму. Це важливе явище для існування мікроорганізмів в природних умовах.
Всі відомі форми антагонізму можна розділити на дві групи:
пасивний і активний антагонізм.
19
Пасивний антагонізм полягає в тому, що пригнічення росту одного виду мікроорганізмів іншим може відбуватися лише за певних, іноді дуже обмежених, умов розвитку цих організмів, наприклад,
в лабораторних умовах. Прикладом пасивного антагонізму є конкуренція за поживні речовини, при сумісному розвитку різних видів.
20
20