Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема11_для _студентов.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
12.11.2019
Размер:
139.78 Кб
Скачать

11.5. Витрати на соціальне забезпечення

Основою витрат на робочу силу є сукупність заробітної плати і соціальних виплат. Але якщо витрати на оплату праці можна підрахувати і співставити заздалегідь, оскільки середній рівень заробітної плати за галузями, професійними групами, регіонами, підприємствами різних розмірів встановлюється поза підприємством, на відкритому ринку праці, то види і розміри соціальних виплат і допомоги від підприємств визначаються диференційовано.

Фактори, що впливають на наявність, величину і структуру соціальних виплат:

  • правове регулювання ;

  • умови трудових колективних договорів;

  • кадрова політика;

  • економічне становище підприємства;

  • розмір підприємства.

Витрати на соціальне забезпечення працівників формуються за рахунок страхових зборів. Закон України "Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" започаткував 5 видів обов’язкового соціального страхування:

  1. Пенсійне страхування, призначення якого полягає у наданні пенсій за віком, інвалідністю, втратою годувальника, реалізації профілактично – реабілітаційних заходів, виплаті допомоги на поховання пенсіонерів і т. ін.

  2. Медичне страхування, кошти якого спрямовуються на амбулаторне і стаціонарне лікування, надання готових лікарських засобів, проведення профілактичних та освітніх заходів, медичну діагностику, медичну реабілітацію осіб, які перенесли важкі операції або мають хронічні захворювання і т. ін.

  3. Страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, яке призначене для допомоги працівникам, що хворіють, жінкам у зв’язку з вагітністю і пологами, для надання допомоги при народженні дитини і для догляду за нею, виплати допомоги на поховання померлих працівників і т. ін.

  4. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за рахунок якого здійснюються профілактичні заходи щодо запобігання нещасним випадкам, відновлення здоров’я і працездатності, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання і т. ін.

  5. Страхування на випадок безробіття, цільове призначення якого полягає у виплаті допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім’ї безробітного та йому самому, відшкодуванні витрат, пов’язаних із професійною підготовкою, перепідготовкою або профорієнтацією, наданні допомоги роботодавцям для створення робочих місць і т. ін.

На майбутнє передбачено запровадження й інших видів соціального страхування (соціальних витрат), розвиткові яких сприятиме сильна та ефективна економіка. При цьому необхідно утримувати соціальні витрати на якомога найнижчому рівні за можливо високого рівня соціального захисту для тих, хто отримує пенсії і допомоги.

Діюча система соціального страхування фінансується за рахунок сплати роботодавцями та найманими працівниками внесків, обчислених виходячи із суми заробітної плати, що підлягає оподаткуванню. Збори стягуються одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків .

Нині в межах системи соціального страхування України функціонує 4 окремих фонди (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Розміри відрахувань до соціальних фондів України в 2010 р.

Вид страхування

(назва фонду)

Ставка і база відрахувань

для юридичних осіб (у % до фонду оплати праці)

для найманих працівників

(у % до заробітної плати)

для фізичних осіб – під­приємців (у % до оподатко­ваного доходу)

1.Пенсійне страхування

(Пенсійний фонд)

33,2

2%

33,2

2. Страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (Фонд соціального страхування)

1,4 % + оплата перших 5 днів лікарняних

0,5 % якщо заробітна плата нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи; 1% якщо вища

1,9

3. Страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань (Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань)

Для бюджет­них організа­цій – 0,2%; для решти – в за­лежності від класу ризику (є 67 класів): 0,2-13,5%

-

-

4.Страхування на випадок безробіття (Фонд соціального страхування на випадок безробіття)

1,6

0,6

2,2

08.07.2010 р. було прийнято ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на зага­льнообов'язкове державне соціальне страхування», який набирає чинності з 01.01.2011 р. Відповідно до норм цього закону, нараховується і сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах:

а) для роботодавців: для бюджетних організацій – 36,3%; для решти - відповідно до класів професійного ризику виробництва від 36,76% до 49,7%; на суму винагороди за цивільно-правовими договорами - 34,7%;

б) для працівників – 3,6% (2,85% - для інвалідів, які працюють на під­приємствах УТОГ, УТОС; 2,6% винагороди за цивільно-правовими договора­ми; 6,1% - для держслужбовців та ін.; 2,6% - для військовослужбовців);

в) для фізичних осіб – підприємців та самозайнятих - 34,7%;

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (стосуються переважно пункту в)).

Страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках Пенсійного фонду перераховуються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених законом пропорцій

Слід відзначити, що загальний рівень внесків протягом останніх років постійно знижується, але ще залишається занадто високим порівняно з середнім рівнем найтиповіших країн ЄС. Крім того, існуючий розподіл сплати внесків в Україні (37 % сплачують підприємства, а від 2,1 до 3,6 % - наймані працівники) спонукає роботодавців, особливо на малих підприємствах, уникати формальної процедури прийняття на роботу, аби потім, коли працівник захворіє чи станеться нещасний випадок, була можливість відмовитися від надання потерпілому соціальної допомоги.

Середній розподіл оплати внесків між роботодавцями й найманими працівниками в європейських країнах становить 45 і 55 %. Звідси витікають найактуальніші для нашої країни завдання:

  • необхідно зменшити ставки соціальних внесків, що призведе до зниження витрат на робочу силу;

  • слід розділити обов’язки між роботодавцями і працівниками рівномірно. Це буде заохочувати роботодавців повно сплачувати страхові внески.

У зарубіжних країнах, крім загальнодержавного соціального страхування, діє й приватне страхування. Різниця між ними полягає в тому, що при приватному страхуванні сума внесків страхувальника і ризик, якому він наражається, та сума виплат, яка отримується, тісно взаємопов’язані. Тобто суми страхових внесків співпадають з виплатами (з урахуванням накопичених відсотків). При державному страхуванні діє перерозподіл доходів.