3.1.Кислотно-основні рівноваги

Протолітична теорія розчинів Бренстеда-Лоурі, її розвиток М.І.Усановичем та українськими учаними М.А.Ізмайловим, М.П.Комарем, В.В.Александровим. Кислотно-основні реакції, що використовуються в аналітичній хімії,- нейтралізації, гідролізу. Характеристика сили слабких електролітів. Константа кислотності, рКа. Константа основності, рКв. Розрахунок рН і рОН розчинів сильних, слабких кислот та основ, багатоосновних кислот та багатокислотних основ. Використання констант дисоціації в аналітичній хімії.

Теоретичні основи гідролізу солей. Ступінь, константа гідролізу. Розрахунок рН розчинів солей, що піддаються гідролізу. Використання процесу гідролізу в аналізі.

Протолітичні рівноваги в буферних системах. Буферні системи, їх характеристики, механізм дії. Розрахунок рН у буферних розчинах. Буферна ємність. Застосування в аналізі.

Амфотерність. Рівновага в розчинах амфолітів. Константи електролітичної дисоціації амфотерних гідроксидів. Розрахунок рН в розчинах амфолітів. Застосування явища амфотерності в аналізі.

Протолітичні рівноваги в неводних розчинах. Класифікація розчинників. Вплив властивостей неводних розчинників на силу кислот і основ у неводних розчинах. Константа автопротолізу. Диференціююча та нівелююча дія розчинників. Застосування неводних розчинників в аналізі.

3.2.Рівноваги комплексоутворення

Будова комплексних сполук. Рівноваги в розчинах комплексних сполук. Константа стійкості. Умовні константи комплексних сполук. Розрахунок іонних рівноваг у розчинах. Типи комплексних сполук, що використовуються в аналітичній хімії, вимоги до них (стійкість, розчинність, забарвлення та ін.). Комплексні сполуки металів з неорганічними і органічними лігандами. Функціонально-аналітичні, хромофорні та ауксохромні групи в органічних реагентах. Основні типи сполук з органічними реагентами, що застосовуються в аналізі: внутрішньокомплексні сполуки (хелати), іонні асоціати. Стійкість хелатних сполук. Найважливіші органічні реагенти, що застосовуються в аналізі: 1-нітрозо-2-нафтол, диметилгліоксим (діацетилдіоксим), алізарин, дитизон, 8-гідроксихінолін, антипірин, дифенілкарбазид, купрон, купферон, магнезон, комплексони та ін. Використання комплексних сполук з органічними та неорганічними лігандами в аналізі.

3.3.Окислювально-відновні рівноваги

Характеристика реакцій окислення-відновлення. Оборотні окислювально-відновні системи. Рівняння Нернста. Стандартні електродні потенціали окислювально-відновних пар. Електрорушійна сила реакції (ЕРС). Фактори, що впливають на величину потенціалів окислювально-відновних пар, напрямок перебігу реакції в розчинах (рН, концентрація іонів, температура, комплексоутворення та ін.). Константи рівноваги окислювально-відновних реакцій. Застосування окислювально-відновних реакцій в аналізі. Найбільш важливі окисники (калію перманганат, азотна кислота, калію дихромат, амонію персульфат, водню пероксид) та відновники (натрію сульфіт, тіосульфат, оксалат та ін.), що використовуються в аналітичній хімії.