3.2 Приклади мереж і мережних елементів, що можуть управлятися за допомогою tmn.

За допомогою TMN можливо здійснювати управління мережами і мережними елементами, прикладами яких є:

- мережі загального і приватного користування, у тому числі вузькосмугові і широкосмугові мережі з інтеграцією послуг (ISDN), мережі рухомого зв'язку, інтелектуальні мережі;

- сама мережа TMN;

- кінцева апаратура систем передачі (мультиплексори, апаратура кросової комутації, допоміжна апаратура);

- цифрові й аналогові системи передачі (кабельні, волоконно-оптичні, радіо, супутникові);

- системи відновлення;

- цифрові й аналогові комутаційні станції;

- система сигналізації;

- кінцеве абонентське обладнання;

- термінали користувачів мереж з інтеграцією послуг;

- програмні засоби, що забезпечують послуги телекомунікацій (програмні засоби комутації, каталоги, бази даних);

- допоміжні модулі, системи електроживлення й аварійної сигналізації тощо).

3.3 Рівні системи управління.

Система управління мережею будується ієрархічно і має такі рівні (знизу вверх):

- рівень мережних елементів;

- рівень управління елементами;

- рівень управління мережею;

- рівень управління послугами;

- рівень адміністративного управління.

Самий нижній рівень являє собою саму телекомунікаційну мережу, тобто об'єкт управління.

Кожен наступний рівень має більш високий ступінь узагальнення, чим попередній. Інформації про стан рівня передається наверх, а зверху вниз надходять управляючі впливи.

Ступінь автоматизації управління може бути різної, звичайно автоматизовані процедури сполучаються з ручними. Як правило, чим вище рівень ієрархії управління, тим нижче його ступінь автоматизації.

Рівень управління елементами містить у собі контроль, відображення параметрів роботи, технічне обслуговування, тестування, конфігурування стосовно до окремих елементів чи до декількох їхнім підмножинам.

Рівень мережного управління дозволяє охопити єдиним поглядом усю мережу, контролюючи підмножини мережних елементів у їхньому взаємозв'язку між собою та мережними ресурсами, якими управляють.

Рівень управління послугами, на відміну від усіх нижчих рівнів, що безпосередньо зв'язані з мережею, тобто технічними засобами, "звернений обличчям" до користувача. Тут приймають рішення щодо представлення і припинення послуг, ведуться відповідні планування й облік тощо. Ключовим фактором на цьому рівні є забезпечення якості обслуговування.

На рівні адміністративного управління забезпечується функціонування оператора телекомунікацій. Тут зважуються організаційні питання, здійснюється взаємодія з операторами інших телекомунікаційних мереж.

На сьогоднішній день розроблені і пропонуються відомими фірмами системи управління телекомунікаційними мережами, які реалізують функції рівнів не вище рівня управління елементами чи управління мережею, а в окремих випадках - управління послугами.

3.4 Архітектура tmn

В межах загальної архітектури TMN є три основних аспекти архітектури, що під час розробки системи управління повинні розглядатися окремо.

Цими трьома аспектами є:

• функціональна архітектура мережі TMN;

• інформаційна архітектура мережі TMN;

• фізична архітектура мережі TMN.

Функціональна архітектура мережі TMN

Функціональна архітектура мережі TMN, визначає набір взаємозалежних функцій системи, що комбінуються в блоки функцій, і забезпечують можливість виконувати управління телекомунікаційними мережами. Блоки функцій обмінюються інформацією і розділені опорними точками, що є границями між блоками на зв'язках між ними.

ОSF (блок операційної системи) обробляє інформацію, що відноситься до управління телекомунікаційною мережею, включаючи функцію управління самою системою управління.

NEF (блок мережних елементів) є моделлю довільного мережного елемента, що підлягає управлінню.

MF (блок проміжного пристрою сполучення – чи посередник медіатор) обробляє інформацію обміну між блоками OSF і NEF (чи QAF), причому може неї зберігати, адаптувати, фільтрувати, обмежувати та обробляти.

QAF (блок Q-адаптора) здійснює взаємодію з мережними елементами чи операційними системами, що мають у TMN інтерфейси.

WSF (блок робочої станції) забезпечує засоби для інтерпретації інформації мережі управління користувачу інформації управління, тобто блок робочої станції організує інтерфейс між системою управління і людиною оператором.

МIВ (база інформації управління ) - сховище інформації про об'єкти управління в системі управління.

Функціональні блоки розділені опорними точками:

х, q₃, q_x, f - опорні точки, призначення яких в ідентифікації інформації, що проходить між блоками функцій. Існують також два класи опорних точок, що не належать мережі управління, але доречні для розгляду:

g - клас між функцією WSF і користувачами;

m - клас між QAF і управляючими об'єктами не мережі управління.