3. Стандарти теле- і радіо- інтерв'ю, технологія публічного виступу

У деяких людей радіо- або телеінтерв'ю може викликати страх. Навіть у дуже досвідчених державних і суспільних діячів іноді спостерігаються симптоми страху, як тільки вони з’являються перед камерою або мікрофоном. Однак, якщо слідувати декільком простим порадам, радіо- і телеінтерв'ю можна буде давати легко і впевнено. У підсумку вдається використовувати ці потужні засоби комунікації як складову розгорнутої програми зв'язків із громадськістю і ЗМІ. Для цього необхідно:

1. Підготовка до проблеми. Глибоко розібратися в проблемі, передбачити найбільш важкі питання й підготувати найкращі відповіді на них.

2. Визначити позицію заяви. Позиція заяви повинна базуватися на думці, яку бажано донести до глядачів або слухачів за допомогою інтерв'ю, і ґрунтовно опиратися на факти для того, щоб викликати довіру. Якщо знадобиться, для її підкріплення необхідно скористатися матеріалами з авторитетних джерел.

3. Бути природним. Розмовляти з інтерв'юером в дружній манері. Говорити просто, не стримувати міміку й жести. Уникати трудно виголошуваних і довгих слів.

4. Бути впевненим. Інтерв'ю беруть тому, що хтось обізнаний по певних питаннях. Тому не варто боятися того, хто бере інтерв'ю. Той, хто дає інтерв’ю знає більше, ніж той, хто його проводить, потрібно спокійно й впевнено відповідати на кожне питання.

5. Відповідати коротко. Відповіді завжди повинні бути прямими і по темі. Радіо- і тележурналістам потрібні короткі, чіткі, логічні положення, які вимовляються не більше 30 секунд. Необхідно дотримуватись основної думки, продуманої заздалегідь, уникаючи довгих заяв, які будуть розпорошувати повідомлення, стомлювати слухачів, віднімати у всіх зайвий час і у підсумку не потраплять в ефір.

6. Бути щирим. Довіра до того, хто дає інтерв'ю, залежить від нього самого. Ніколи не потрібно приховувати й спотворювати інформацію. Журналіст, який виявив, що його ввели в оману, ніколи більше не стане довіряти тому, у кого він бере інтерв'ю, і його організації.

7. Відповідно одягатися. Для телеінтерв'ю одягаються привабливо. Уникають зайво яскравих кольорів. Потрібно, щоб телеглядачі зосередилися на тому, про що говорить виступаючий, а не на тому, у що він одягнений.

Стиль поводження під час інтерв'ю з друкованими органами, загалом, той же, що й у випадку інтерв'ю для радіо й телебачення. У цьому випадку корисним буде запропонувати додаткову інформацію після того, як репортер одержав короткі відповіді на всі поставлені питання. Це підкріпить відповіді на питання. Навіть, незважаючи на те, що газети мають обмежений обсяг, вони, як правило, використовують більше деталей на своїх сторінках у порівнянні з радіо- і теленовинами.

Крім цього існують загальні принципи підготовки публічного виступу. Перший крок у підготовці будь-якого публічного виступу полягає в тому, щоб визначити його мету або конкретну тему. І тільки після того, як це питання з'ясоване, приступають до необхідних дій і кроків, обмірковують конкретний план їхньої реалізації. Якщо виступ з самого початку логічно вибудуваний, це надає мові більшу силу, вселяє впевненість в успіху. Метою виступу може бути як поширення інформації, виклад відповідних інструкцій, так і реклама, «продаж» ідей і планів. Важливо зуміти подивитися на тему й основні ідеї доповіді очима стороннього спостерігача.

Вивчення аудиторії. Виступ, потенційно здатний принести успіх в одній аудиторії, може закінчитися цілковитим крахом в іншій. Кожна стратегія виступу повинна бути спрямована на певну аудиторію окремо. Адже аудиторія слухачів може складатися винятково з «фахівців» або так званих «дилетантів», або поєднувати представників обох цих груп. Варто подумати, можливо, люди, ті, що зібралися в залі, уже досить інформовані по обговорюваній темі? Яку інформацію вони могли одержати? Перед виступом бажано довідатися про манеру поводження й стиль роботи, інтереси, суспільне становище й емоційний настрой слухачів.

Оратор може впливати на слухачів не тільки за допомогою слова, але й своєю манерою поводження, формою подачі своєї доповіді. Коли добре вивчені емоційні й духовні потреби аудиторії, можна вплинути на відношення слухачів до виступу й непомітно для них змінити їхню точку зору. Мова може викликати жвавий інтерес у слухачів і легко перетворити їх у союзників виступаючого, якщо точно знати їхні турботи й сподівання.

Для того, щоб знати, в яких умовах відбудуться засідання і яка загальна обстановка буде супроводжувати виступ, виступаючому потрібно виявити: якою буде аудиторія: дружньою або ворожою, хто симпатизує йому або проявляє апатію? Буде публіка в залі відвертою або недовірливою і мовчазною? Чи виявляться серед присутніх у залі одні тільки його прихильники або, імовірно, там будуть присутні й представники опозиції?

Організація виступу. Успішний виступ містить не тільки добре підібраний матеріал, але й, що більш істотно, незаперечні аргументи й докази. Такий виступ демонструє вільні орієнтації оратора й глибоке знання їм справи. Але навіть дуже сильна і переконлива мова, що має план, містить основну ідею, необхідну інформацію, який зацікавилася публіка, з легкістю терпить фіаско, якщо ці факти не будуть належним чином упорядковані й розташовані. Насамперед, не можна зневажати вступною й заключною частинами виступу. Із самого початку виступ повинний викликати інтерес у слухачів, знайомити їх з основним змістом і ідеєю доповіді. У підсумковій частині досвідчений доповідач ще раз коротко повторить ключові моменти й зміст усього виступу.

Той, хто хоче стати гарним оратором, завжди повинен репетувати свій виступ, практикуватися, кілька разів повторювати думки, які він проповідує.

Мова виступу. Щоб викликати інтерес в аудиторії й утримати увагу присутніх до кінця виступу, потрібно навчитися бути уважним до якості й сили використовуваних слів. Оратор повинен:

А) Бути простим у спілкуванні. Бути відкритим і чітким у вираженні своєї думки.

Б) Бути конкретним. Спеціальні терміни і вузькопрофесійні вирази зменшують кількість потенційних прихильників оратора, а іноді просто приводять до загального нерозуміння.

В) Посилатися на факти й апелювати до здорового глузду.

Г) Бути врівноваженим. Використовувати плавний ритм мови. Уникати пропозицій і тем, що відволікають від розкриття основної ідеї виступу.

Д) Бути красномовним. Час від часу вживати риторичні фрази й вирази, що підсилить ефект виступу.

Є) Говорити з позицій інтересів публіки, а не власної організації.

Подання доповіді. Хтось із великих людей один раз помітив: «Не так важливо, що ви сказали, скільки важливо, як ви це зробили». У даних словах афористично укладені основні елементи мистецтва подання доповіді. Вже із самого початку виступу доповідач повинен встановити контакт із аудиторією. Щоб його мова стала свідченням взаєморозуміння й підтримки, йому потрібно завоювати почуття довіри й поваги публіки, що потім повинне підтримуватися протягом усього виступу. Рухи, поза, зоровий контакт, вираження особи, і, нарешті, одяг – все це миттєво оцінюється аудиторією. Тембр і модуляція голосу найчастіше свідчать про те, чи вірить виступаючий у те, про що говорить, чи ні. Це теж додає йому «кредит» довіри або ж, навпаки, послабляє його позиції, що впливає на результат виступу.

Щоб успішно подати свій виступ, потрібно вимовити його натхненно, донести до свідомості слухачів, зробити живим, енергійним і постаратися позбутися нервозності. Простий, не занадто напористий, звичний і вільний стиль мови скоріше приверне увагу й інтерес слухачів. Важливим є завжди стояти прямо, забути про нервові посмикування рук; підтримувати зоровий контакт, що допоможе завоювати довіру в публіки; використовувати паузи – коротке мовчання й тиша можуть виявитися дуже ефективними й приваблюючими увагу; прибігати до прикладів і цікавих фактів, що допоможе підкріпити правоту проголошуваних ідей; уникати жаргону. Наприкінці виступу ще раз повернутися до основних ідей доповіді. Якщо дозволено задавати питання, сповістити про це слухачам ще до закінчення виступу. Не заохочувати провокаційних питань або питань, що не мають відношення до справи.

Наочні прилади дозволяють виділити або підкреслити найважливіші ідеї, уточнити зміст проблем. Вони також можуть виявитися дуже корисними, коли виступаючий конструює висновки на основі численних фактів, приводить цифри, статистичні матеріали й аргументи на підтвердження своїх ідей. Однак, розуміючи позитивну роль і корисність додаткових засобів при подачі доповіді, виступаючий зобов'язаний простежити, щоб його добре підготовлена мова доповіді не загубилася в нескінченних цифрових даних.