2. Шкірно-венеричні захворювання та їх профілактика
Венеричні хвороби - це особлива група інфекційних захворювань, на які хворіють як чоловіки, так і жінки; вони передаються переважно статевим шляхом. Нині налічують понад 20 венеричних хвороб. На відміну від деяких інших інфекційних захворювань, проти венеричних хвороб в організмі не виробляється імунітет: при повторному зараженні хвороба розвивається знову. Венеричні хвороби ніколи самостійно не виліковуються. Без медичної допомоги людина хворітиме на них усе життя.
Поширенню венеричних хвороб, як правило, сприяють моральна розпуста, випадкові статеві зв'язки. Ці хвороби небезпечні тяжкими ускладненнями. Діти, народжені від батьків, хворих на венеричну хворобу, зазвичай і самі хворі на неї, фізично і розумово неповноцінні. В разі несвоєчасного лікування такі хвороби можуть уражати будь-які органи й тканини.
Найпоширеніші серед венеричних хвороб – хламідіоз, герпес, трихомоноз, гонорея (трипер) та сифіліс.
Урогенітальний хламідіоз є найпоширенішою інфекцією, що передається статевим шляхом. Збудником є хламідії — патогенні бактерії, що розмножуються тільки в цитоплазмі клітин. Вони легко проникають у клітину, перебудовуючи метаболізм і забезпечуючи власне розмноження. Приблизно в 60 % випадків інфекція відчутного занепокоєння не викликає, аж доки не з'являються серйозні ускладнення (гострі запалення органів малого тазу, недоношування вагітності, безпліддя та ін.). Причинами широкого розповсюдження цієї хвороби є її малосимптомний або безсимптомний перебіг, складність діагностики і лікування, відсутність специфічних-засобів профілактики. Джерелом зараження є хворі на хламідіоз. Найбільша сприйнятливість до хламідіозу спостерігається у віці 17-25 років.
У чоловіків хламідіоз спричиняє запалення сечівника, передміхурової залози, придатків яєчок, прямої кишки та ураження суглобів. Суб'єктивні скарги хворих — специфічні виділення, свербіння, біль у сечовивідному каналі, часті позиви до сечовиділення.
У жінок хвороба викликає запалення сечівника, маткових труб і шийки матки, що супроводжується свербінням, частими позивами до сечовиділення, призводить до позаматкової вагітності, загибелі плоду.
Статевий герпес спричиняють два види вірусу. При зараженні вірусом 1-го типу герпес проявляється на обличчі у вигляді дрібних пухирців, а вірусом 2 типу – на статевих органах. Статевий герпес передається під час статевого акту. Хвора людина є джерелом інфекції доти, доки не відпаде герпесний струп. Як правило, ранки добре видно на чоловічих статевих органах, а на жіночих їх можна не помітити, особливо коли з'являються внутрішні висипи на слизовій оболонці статевих шляхів.
Інкубаційний період розвитку хвороби — 2-20-днів. Симптоми: у жінок — пухирці й виразки на статевих органах, у промежині і біля заднього проходу. Пухирці можуть зникати і з'являтися знову. Хвороба небезпечна для плоду. У чоловіків — пухирці і ранки на внутрішній поверхні крайньої плоті та голівці статевого члена, жар, свербіння, біль при сечовиділенні, збільшення лімфатичних вузлів.
Із загоєнням ранок вірус не полишає організм. Хвороба має рецидивний характер. її загострення може бути наслідком переохолодження, інфікування організму іншим збудником чи виникнення стресу або статевого контакту.
На жаль, методи лікування розроблені ще недостатньо і не гарантують повного одужання. Значно полегшує стан хворого неспецифічна противірусна терапія. Останнім часом для лікування обох типів герпесу широко застосовується препарат «герпевір» у таблетках, ін'єкціях і мазях. Імунітет до вірусу 1-го типу протидіє зараженню вірусом 2-го типу. Незначний захист забезпечує використання презервативів.
Герпес обох типів може передаватися від матері до дитини трансплацентарним шляхом, що може призвести до сліпоти, глухоти, розумової відсталості чи навіть смерті плоду або новонародженої дитини.
Трихомоноз спричинює мікроскопічний організм з класу джгутикових — трихомонада. Симптоми: у жінок — свербіння і жар в піхві, зовнішніх статевих органах; рясні, часто пінисті, жовтувато-зеленого кольору виділення, нерідко з домішкою крові і неприємним запахом; біль внизу живота, в попереку, при сечовипусканні, статевому акті, причому іноді настільки сильні, що статевий акт стає неможливим. При ураженні матки можуть виникати тривалі кровотечі. Вагітність при трихомонозі може ускладнитися передчасними пологами, раннім відходом навколоплідних вод.
У чоловіків хвороба проявляється свербінням, пекучим болем при сечовиділенні. Виділення прозорі або сірувато-білі, часто у вигляді прозорої краплі вранці. Голівка статевого члена червоніє, крайня плоть набрякає, утворюються ранки і виразки. Коли хвороба ніби зникає «сама собою», вона насправді переміщується в передміхурову залозу, сім'яні міхурці, яєчка. Чоловік продовжує заражати своїх партнерок, a його простату при цьому руйнує простатит. При ураженні яєчок можливе безпліддя. Небезпечною цю хворобу робить передусім легковажне ставлення до неї, коли займаються самолікуванням.
Сифіліс — хронічна венерична хвороба, спричинена блідою спірохетою (трепонемою). Вона має хвилеподібний перебіг (періоди загострення змінюються прихованими періодами) і викликає ураження шкіри, слизових оболонок, лімфатичних вузлів, кісток, нервової системи тощо. Джерело зараження — тільки хвора на сифіліс людина. Шляхи передачі: під час статевого акту; через предмети побуту, до яких торкався хворий на сифіліс; через безпосередній контакт рук з виділеннями хворого; від хворої матері дитині (на 4-5-му місяці вагітності бліда спірохета може проникати через плаценту і уражати плід). Збудник сифілісу знищують кип'ятіння, слабкі розчини кислот і лугів, сеча, кисле молоко, квас, оцет, лимонад.
Підступність цієї хвороби в тому, що вона піддається швидкому лікуванню тільки на початкових стадіях розвитку, протягом перших місяців. З появою твердого шанкеру (безболісної виразки округлої форми зі щільною твердою основою червоного кольору) починається первинний сифіліс. Шанкер розміщується в місцях проникнення блідої спірохети, як правило, на статевих органах, але може бути і поза ними (на лобку, стегнах, у порожнині рота тощо). Лімфатичні вузли, розміщені поблизу від шанкеру, збільшуються. Лише через місяць у хворих з'являється позитивна реакція Васермана — специфічна проба на наявність збудника сифілісу в крові.
Вторинний сифіліс починається з появи на шкірі та слизових оболонках численних висипів різних форм, розмірів, кольору (рожевих, червоних, жовтувато-бурих) на бокових поверхнях грудної клітки, живота, спини, зги-нальних поверхнях кінцівок, слизових оболонках ротової порожнини, носа, гортані, голосових зв'язках — це свідчить про розповсюдження збудника в кровоносних та лімфатичних судинах.
Через 2-2,5 місяці, навіть коли хворий не лікується, висипи зникають безслідно, але із загостренням хвороби Вони з'являються знову, перетворюються на великі пухлиноподібні розростання; у хворих випадає волосся, уражаються нігті, суглоби, м'язи, судини, кісткова тканина, нервова система, внутрішні органи (шлунок, печінка, серце). При відповідному лікуванні збудник хвороби може бути знешкоджений, і людина одужує.
Якщо людина не лікується, може розвинутися третинний (пізній) сифіліс, що неминуче призведе до смерті хворого.
Лікування хворих на венеричні хвороби можливе лише за умови припинення статевих стосунків. Вживання алкоголю, гострої їжі, пряностей, надмірне фізичне навантаження також призводять до розвитку цих захворювань.
Існують декілька шляхів лікувально-профілактичної роботи: надання кваліфікованої лікувальної допомоги всім, хто звертається в диспансер; виявлення й обов'язкове лікування всіх тих, хто може бути джерелом зараження; обстеження всіх, чиє захворювання може завдати шкоди (усіх, хто був у контакті з хворим, у тому числі і членів сім'ї та працівників установ харчування, дитячих закладів тощо); обов'язковий облік і реєстрація форм венеричних захворювань і всіх хворих на ці захворювання; санітарно-просвітницька робота (ознайомлення з венеричними захворюваннями, шляхами і чинниками, які сприяють їхньому поширенню, з формами і методами особистої профілактики, з моральною і юридичною відповідальністю хворого щодо сім'ї й оточення, роз'яснення важливості ранньої діагностики).