Запитання і завдання для самоперевірки

1. Яка мета та завдання дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»?

2. Що повинен знати і вміти економіст з економіки праці.

3. Охарактеризуйте роль праці у розвитку людини і суспільства.

4. Поясніть сутність праці як економічної категорії.

5. Розкрийте сутність поняття «зміст праці». Назвіть, які чинники впливають на зміст праці.

6. Розкрийте зміст поняття «характер праці».

7. Дайте характеристику видам праці. Охарактеризуйте показники характеру праці.

8. Назвіть основні напрямки еволюції праці як чинника виробництва.

9. Розкрийте зміст процесу гуманізації праці.

2. Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

2.1. Населення як суб'єкт соціально-економічних відносин, його якісна характеристика.

2.2. Відтворення населення і ресурсів для праці.

2.3. Трудові ресурси, їх соціально-економічна характеристика.

2.4. Трудовий потенціал суспільства.

2.5. Система управління персоналом

2.1. Населення як суб'єкт соціально-економічних відносин,

його якісна характеристика

Людські ресурси - це специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів.

Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями. Економіка праці, як наукова дисципліна, найширше використовує такі з них: населення, економічно активне населення, трудові ресурси, трудовий потенціал.

Народонаселення є природною основою суспільства. Воно виступає виробником і споживачем матеріальних благ і тим самим обумовлює його розвиток.

Народонаселення й населення - це синоніми. Найзагальніше визначення цієї категорії дає демографічний енциклопедичний словник: „Народонаселення - природно-історично постала й неперервно самовідновлювана в процесі відтворення безпосереднього життя людей, головний компонент людського суспільства" [89].

Згідно з нормами міжнародного права під населенням розуміється сукупність людей, що перебувають в межах території даної держави і підлягають її юрисдикції. До населення належать громадянам (в деяких країнах – тільки піддані даної країни), іноземці (за винятком тих, які перебувають у даній країні короткочасно), особо, які не мають громадянства (апатриди), а також особи, які мають подвійне громадянство.

Населення – сукупність людей, що проживають на певний території (країні, області, місті, районі, селі тощо), є джерелом ресурсів для праці, споживачем, що формує попит [89].

Населення і економіка являють собою певну єдність, людські потреби зумовлюють появу нових виробництв, послуг, а вони в свою чергу впливають відповідним чином на людей. Людина є основним творцем суспільного багатства, тому чисельність населення, його кваліфікаційно-суспільна структура працездатної частини обумовлює економічний розвиток країни.

Чисельність і динаміка населення в загалі й насамперед, його вікових груп з точки зору працездатності (допрацездатного, працездатного, післяпрацездатного віку) впливають на абсолютну величину й структуру фондів нагромадження та споживання.

Найбільш суттєвий вплив на розвиток економіки мають статева, вікова, професійно-кваліфікаційна структури населення та розміщення його на території країни.

Науково обґрунтована характеристика населення повинна базуватись на достовірних і репрезентативних матеріалах його переписи, які систематично почали проводиться з кінця XVIII – початку ХІХ століть. Перший всеросійський перепис, яким було охоплено 80% сучасної України (20% території України тоді входило до складу Австро – Угорщини), був проведений 28 січня 1897року.

За науковими даними, кількість людей на Землі зростають надзвичайно швидко. Якщо на початок ХІХ століття на Землі проживав 1 млрд. осіб, то вже в 1930 році – 2 млрд.; 1961-му 3 млрд.; 1976-му – 4 млрд.; 1989-му – 5 млрд.; 1992-му – 5,5 млрд.; 1999-му – 6 млрд.; 2001 – 6,1 млрд. осіб. За даними ООН передбачається, що в 2020 році чисельність населення Землі перевищить 8 млрд. осіб, а у середині ХХІ століття – 10,5 млрд. осіб.

Зміни кількості населення в Україні протягом ХIV – XXI століть характеризується даними таблиці 2.1. Чисельність, склад і показники природного руху населення України представлені в табл.. 2.2 і 2.3.

Таблиця 2.1

Чисельність населення в Україні протягом VIV – XXI століть

Рік	Кількість населення, млн. осіб	Рік	Кількість насе-лення, млн. осіб	Рік	Кількість насе-лення, млн. осіб
1300	3,2	1981	50,1	1999	49,4
1400	3,7	1989	51,7	2000	49,4
1500	4,7	1990	51,9	2001	48,9
1600	5,2	1991*	51,9	2002	48,5
1897	27,2	1992	52,1	2003	48,0
1913	35,2	1993	52,2	2004	47,6
1939	40,5	1994	52,1	2005	47,3
1959	41,9	1995	51,7	2006	46,9
1970	47,1	1996	51,3	2007	46,6
1976	49,2	1997	50,8	2008	46,4
1979	49,8	1998	50,4	на 1жовтня 2009	46,0
*Наявне населення за станом на початок відповідного року

Дані таблиці 2.1 свідчать, що чисельність населення України постійно скорочується (приблизно на 0,4 млн. щорічно, починаючи з 1994року). Це скорочення викликане з одного боку, зменшенням чисельності народжених і збільшенням кількості померлих (щорічне природне зменшення населення перевищує в останні роки 350 тис. осіб), а з іншого – від’ємним сальдо зовнішньої міграції (біля 100 тис. осіб щорічно).

Інший тривожний показник у динаміці населення – збільшення частки людей пенсійного віку і зменшення частки молоді, що показує процеси старіння населення і зменшує джерела ресурсів для праці.

Таблиця 2.2

Природний рух населення України з 1913 року [55]

(на 1000 наявного населення)

Роки	Кількість народжених	Кількість померлих	Природний приріст населення
1913	44,1	25,2	18,9
1940	27,3	14,3	13,0
1950	22,8	8,5	14,3
1960	20,5	6,9	13,6
1965	15,3	7,6	7,7
1970	15,2	8,8	6,4
1975	15,1	10,0	5,1
1980	14,8	11,3	3,5
1985	15,0	12,1	2,9
1990	12,6	12,1	0,5
1995	9,6	15,4	-5,8
2000	7,8	15,4	-7,6
2005	9,0	16,6	-7,6
2006	9,8	16,2	-6,4
2007	10,2	16,4	-6,2
2008	11,0	10,0	1,0
2009*	11,2	9,3	1,9

*Дані за січень – вересень 2009 року [55]

За прогнозами ООН до 2050 р. питома вага українців старше 60 років збільшиться майже вдвічі (з 20,6% в 2007 р. до 36,6% у 2050 р., осіб 80 р. збільшиться відповідно з 2,6% до 7,1%). Аналогічні тенденції в цілому у світі. Питома вага населення старше 60 років також збільшиться в 2,1 разів, з 10,3% в 2007 р. до 21,8% в 2050 р. (Джерело: ООН, Ukrainian Media Service).

Таблиця 2.3

Чисельність, склад і показники природного руху населення України, 1990 – 2009 р.р.

Показники	Одиниця виміру	Роки
		1990	1995	2000	2005	2006	2007	2008	2009 2
Чисельність населення1 в тому числі:	млн. чол.	51,9	51,7	49,4	47,3	46,9	46,6	46,4	46,0
- за статтю
чоловіки	%	46,3	46,4	46,4	46,2	46,1	46,1	46,1	46,0
жінки	%	53,7	53,6	53,6	53,8	53,9	53,9	53,9	54,0
- за місцем проживання
міське населення	%	67,5	67,8	67,5	67,7	67,9	68,1	68,3	68,5
сільське населення	%	32,5	32,2	32,5	32,3	32,1	31,9	31,7	31,5
Кількість народжених	тис. чол.	657,2	492,9	385,1	426,1	460,4	472,7	510,6	386,9
Кількість померлих	тис. чол.	629,6	792,6	758,1	782,0	758,1	762,9	464,0	427,8
Природний приріст	тис. чол.	27,6	- 299,7	-373,0	- 355,9	- 297,7	- 290,2	46,6	40,9
На 1000 населення
- кількість народжених	чол.	12,6	9,6	7,8	9,0	9,8	10,2	11,0	11,2
- кількість померлих	чол.	12,1	15,4	15,4	16,6	16,2	16,4	10,0	9,3
- природний приріст	чол.	0,5	- 5,8	- 7,6	- 7,6	- 6,4	- 6,2	1,0	1,9

1) Наявне населення за станом на початок відповідного року.

2) Дані за січень – вересень 2009 р. [55]; [109].

Людські ресурси будь-якої країни визначаються кількісним та якісним складом населення. Основне значення має якість населення, що характеризується таким рисами: стан здоров'я, потреби, здібності, обдарованість, творчий потенціал, професіоналізм, поведінка, ставлення до праці, світогляд та ін.

На кожному етапі розвитку суспільства населення виступає як конкретно-історична сукупність людей, а його найважливішими характеристиками є соціально-часова та просторово-територіальна. Україна належить до числа країн, що характеризується протягом багатьох років надзвичайно низькими темпами приросту населення, а з 90-х років вона увійшла в число країн, де намітилось абсолютне зменшення чисельності населення. В світі країн з такою демографічною ситуацією зовсім небагато, в Європі біля десяти, це країни Східної Європи і ті, що утворились на території колишнього радянського союзу.

Для розробки національної програми народонаселення, балансу трудових ресурсів необхідно проаналізувати систему показників, що характеризують стан народонаселення в країні.

До такої системи кількісних та якісних показників відносять:

• загальна кількість населення;

• соціальна, статево-вікова та професійно-кваліфікаційна структура населення;

• природний та механічний приріст;

• тривалість життя;

• густота населення на 1 кв. км.

На початок 2009 року в Україні проживало 46,4 млн. чол., 102 національності, з яких частка українців складає 72,1 %, росіян - 22%, євреїв - 1,3%.

У структурі населення переважають жінки, частка яких – 53,9%, чоловіків - 46,1%. Така структура склалася переважно за рахунок старших вікових груп і викликана низкою причин. Середня тривалість життя в Україні становить 67,8 років (63 років для чоловіків, 72 роки для жінок).

Чисельність населення і його густота характеризуються значними територіальними відмінностями. Найбільша густота населення в індустріальне розвинутих областях Донбасу та Придніпров'я. Якщо в цілому в Україні на одному кв. км проживає 85 чол., то в Донецькій області - 201 чол., Дніпропетровській - 122,5 чол., Луганській - 107,5 чол., Львівській - 127,7 чол., Харківській - 101,7 чол. В той час, як в Чернігівський тільки 44,1 чол., Житомирській 51,5 чол. на 1 кв. км.

В структурне населення 68,5% займає міське населення і 31,5% сільське. Таке співвідношення залишається і в перспективі. Розподіл населення в регіонах на міське й сільське, а також на статеву структуру у кожній віковій групі свідчить про те, що в сільській місцевості має місце значне навантаження частки населення старшого за працездатне на працездатні групи. Тому соціальна політика в сільській місцевості повинна будуватись з урахуванням такого вікового співвідношення.

Для демографічної ситуації України характерні: падіння народжуваності, зростання смертності, зменшення міграційного сальдо. З 1991року в Україні почалось природне зменшення населення - природний приріст став негативним, кількість тих, що померли перевищувала кількість народжених. У сільській місцевості зменшення населення почалось ще в 1979 році З 1993 року почалося зниження абсолютної чисельності населення. У XXI столітті Україна вступила з населенням 49,4 млн. чол.

За найбільш реальним варіантом прогнозу демографічного розвитку України до 2076 року, розробленого відділом досліджень проблем людського розвитку Ради з вивчення продуктивних сил НАН України, мінімальна чисельність населення очікується у 2025 році, вона становитиме трохи більше 43 млн. чол. Протягом наступних 50 років чисельність населення поступово зростатиме і на початок 2075 року становитиме 51 5 млн. чол.