Запитання і завдання для самоперевірки

1. Які поняття використовуються економічними науками для характеристики людських ресурсів?

2. Чим відрізняється різні типи і режими відтворення населення?

3. Назвіть основні напрямки демографічної політики в Україні.

4. На які категорії підрозділяється населення і що являє собою «економічно активне» і «економічно неактивне» населення?

5. Охарактеризуйте поняття «трудові ресурси». Які категорії населення відносяться до них?

6. Розкрийте зміст та особливості фаз та типів витворення робочої сили.

7. Назвіть показники та критерії ефективності використання трудових ресурсів за різними рівнями управління.

8. Що таке трудовий потенціал? Які складові його обумовлюють.

9. Назвіть основні особливості трудового потенціалу працівника.

10. У чому відмінність трудового потенціалу підприємства від трудового потенціалу суспільства?

11. Розкрийте зміст концепції людського розвитку.

12. Яка мета і завдання управління персоналом?

13. Охарактеризуйте методи управління персоналом.

14. Назвіть основні етапи планування і формування персоналу підприємства.

15. Розкрийте сутність розвитку персоналу.

16. Назвіть основні існуючі системи мотивації та стимулювання праці.

17. Що являє собою оцінювання персоналу?

3. Соціально-трудові відносини як система

3.1.Сутність соціально-трудових відносин, загальна характеристика їх системи.

3.2. Сторони і суб’єкти соціально-трудових відносин.

3.3. Предмет соціально-трудових відносин на різних рівнях.

3.4. Принципи і типи соціально-трудових відносин.

3.5. Формування і розвиток соціально-трудових відносин.

3.6. Соціальна політика та соціальний захист населення.

3.7. Якість трудового життя як результат і показник стану соціально-трудових відносин.

З.8. Регулювання соціально-трудових відносин.

3.9. Регулювання соціально-трудових відносин методами соціального партнерства.

3.10. Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин.

3.1. Сутність соціально-трудових відносин, загальна характеристика їх системи

В будь-якої економічної системи соціально-трудові відносини є найважливішим елементом усього комплексу суспільних відносин, оскільки саме від їх характеру та досконалості безпосередньо залежать якість трудового життя, соціальна злагода у суспільстві, продуктивність праці і, зрештою, соціально-економічний прогрес. Рівень розвитку соціально-трудових відносин свідчить про міру соціалізації відносин між працею та капіталом, рівень демократизації суспільства і соціальної орієнтованості економічної системи, рівня життя населення країни.

Термін «соціально-трудові відносини» ввійшов у науковий обіг і став широко використовуватися відносно недавно. Включення його в систему понять і категорій економіки праці пов’язано з наступним:

• розвитком наукових і прикладних уявлень про роль людей у розвитку економіки, які характеризуються уявленням про людей як спеціальний ресурс («людські ресурси», «трудові ресурси»), про людину як суб’єкт суспільного розвитку («людський фактор, особистий фактор виробництва»), як про суб’єкт економічної діяльності («індивідуум, особистість»). Людина розглядається як багатогранний суб’єкт соціально-трудових відносин;

• проведенням в Україні соціально-економічної реформи, вирішення основних задач якої не можливо без співробітництва усіх сил суспільства в проведенні погодженої політики в сфері соціально-трудових відносин, формуванні ефективної системи захисту інтересів всіх учасників соціально-трудових відносин;

• становленням соціально-орієнтованої ринкової економіки в нашій країні, її інтеграція зі світовим господарством, формуванням соціально-трудових відносин, механізму їх ефективного регулювання й інтеграцією національної системи соціально-трудових відносин зі системою соціально-трудових відносин, яка визнана світовим співтовариством.

Проблема створення нової концепції соціально-трудових відносин для України має об'єктивні й суб'єктивні причини, які в реальному житті тісно переплетені. Об’єктивними причинами є трансформація суспільно-економічного життя на ринкових засадах, поява нових суб'єктів соціально-трудових відносин, негативні наслідки тривалої економічної кризи. Суб'єктивними причинами є прагнення соціальної злагоди в суспільстві, європейський вибір нашої країни, міжнародні стандарти.

Категорія соціально-трудові відносини, на відміну від категорій виробничі відносини і трудові відносини у їх традиційному розумінні, які пронизані ідеєю класової боротьби, відображає нову соціальну реальність й іншу ідеологію — ідеологію соціальної злагоди і суспільного розвитку на основі високої ефективності виробництва.

Соціально-трудові відносини (СТВ) – це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями (суб'єктами і органами, що їх представляють) за участі держави (органів законодавчої і виконавчої влади), які пов'язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня та якості життя працівників, високої ефективності роботи підприємств [7].

Соціально-трудові відносини охоплюють широке коло питань — від соціально-економічних аспектів майнових відносин до системи організаційно-економічних і правових інститутів, пов'язаних з колективними та індивідуальними переговорами, укладанням договорів і угод, визначенням умов праці, розмірів її оплати, вирішенням трудових конфліктів, участю працівників в управлінні виробництвом тощо.

В формуванні та розвитку системи соціально-трудових відносин виділяють чотири стадії:

• ранньокапіталістична, що характеризується повною незахищеністю працівника від свавілля роботодавця;

• конфронтаційна, основною ознакою якої є організований страйковий рух;

• стадія змагального співробітництва, для якої характерні динамічний паритет сторін, розуміння їх взаємозалежності;

• стадія соціального партнерства, що характеризується орієнтацією на забезпечення оптимального балансу в реалізації інтересів сторін.

На стан трудових відносин активно впливають такі чинники, як структурні зміни в економіці, соціальна політика уряду, науково-технічний прогрес, професійно-кваліфікаційні зміни робочій силі, темпи економічного розвитку, інфляція, гнучкість ринку праці, активність колективних переговорів, ефективність зайнятості, зокрема в державному секторі, тощо.

Соціально-трудові відносини як система мають дві форми існування:

• перша – фактичні соціально-трудові відносини, що функціонують на об'єктивному і суб'єктивному рівнях;

• друга – соціально-трудові відносини, що відбивають проекцію фактичних соціально-трудових відносин на інституціональному, законодавчому, нормотворчому рівні.

Структура соціально-трудових відносин досить складна і включає різноманітні параметри, то характеризують систему побудови, дії і регулювання соціально-трудових відносин. Класифікація соціально-трудових відносин наведена на рис.3.1.

Система соціально-трудових відносин характеризується такими складовими: сторони і суб’єкти, механізм, рівні, предмет, принципи і типи соціально-трудових відносин (рис. 3.2).