11. Політика доходів і оплата праці

11.1. Вартість робочої сили та її формування.

11.2. Доходи населення і джерела їх формування.

11.3. Диференціація доходів населення.

11.4. Поняття і показники рівня життя.

11.5. Соціально-економічна сутність заробітної плати. Принципи та складові елементи її організації

11.6. Тарифна система оплати праці та її елементи.

11.7. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників і його застосування.

11.8. Тарифні сітки, їх роль в організації заробітної плати.

11.9. Системи доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів.

11.10 Форми і системи заробітної плати.

11.11. Участь працівників у прибутку.

1. Вартість робочої сили та її формування

Ринок праці як підсистема ринкової економіки є конкретним проявом системи суспільної організації найманої праці. В умовах товарно-грошових відносин робоча сила найманих працівників на ринку праці виступає як товар, який має вартість.

Вартість робочої сили являє собою сукупність витрат підприємця, пов’язаних з використанням робочої сили, забезпеченням необхідного її відтворення. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, утримання сім’ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

На вартість робочої сили впливають фактори, які визначають фізичні та соціальні потреби працівника. Одні із факторів збільшують вартість робочої сили, інші зменшують (рис.11.1).

Нижня границя вартості робочої сили визначається фізичними потребами найманого працівника – вартість життєвих благ, необхідних для підтримки його працездатності, задоволення його мінімальних фізіологічних потреб та його сім’ї. Окрім забезпечення фізичної підтримки працездатності, необхідно враховувати потреби працівника, які виникли за соціальних і культурних умов формування та розвитку працівників найманої праці. До витрат на відшкодування вартості (ціни) робочої сили (покриття витрат на їжу, одяг, речі щоденного використання) відноситься також і витрати на утримання житла, медичне обслуговування, загальну та професійну освіту, задоволення соціальних потреб робітників у період трудової діяльності та після її завершення, витрати на утримання непрацездатних членів родини.

Рис. 11.1. Фактори, які визначають вартість робочої сили

Загальне поняття робочої сили існує в міжнародній практиці. Згідно резолюції, прийнятій Міжнародною конференцією по статистиці праці (жовтень1986), вартість робочої сили – це величина фактичних витрат роботодавця на утримання робочої сили. Поняття дійсної вартості робочої сили значно ширше, ніж поняття заробітної плати.

До складу вартості робочої сили входять таки витрати на робочу силу (в визначенні МОП):

1. оплата праці за її виконаний обсяг (безпосередньо основна заробітна плата: тарифний заробіток, посадовий оклад);

2. витрати на оплату праці невідпрацьованого часу, який підлягає оплаті згідно чинного законодавства;

3. винагороди та допомога;

4. натуральні витрати (харчування, витрати на житло тощо);

5. витрати на утримання персоналу;

6. витрати на соціальне страхування;

7. витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;

8. витрати на соціальне-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги);

9. інші витрати(транспорт, спецодяг);

10. податки та відрахування, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд оплати праці – ФОП, дохід).

За визначенням Міжнародної організації праці, витрати, відображені у пунктах 1 – 4 , є прямими витратами на робочу силу, а в пунктах 5 – 10, є непрямими витратами на робочу силу.

Згідно з діючим законодавством в Україні встановлені такі види обов’язкового державного страхування:

• пенсійне страхування;

• страхування з тимчасової втрати працездатності;

• страхування на випадок безробіття;

• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Страхові внески до відповідних соціальних фондів нараховуються до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Розміри страхових внесків (зборів) наведено в табл.11.1. - 11.3.

Вартість робочої сили визначається у грошовому вираженні та відображається у грошових одиницях держави, тобто у національній валюті України – гривнях.

Ціна робочої сили регулюється і контролюється державою і профспілками. На ціну робочої сили впливає її якість, чим вище освітній рівень працівника, тим вище якість праці, а отже і ціна.

Таблиця 11.1

Розмір страхових зборів (внесків) в соціальні фонди

№ п/п	Види зборів	Страхові збори (в % до ФОП)
		Для роботодавців	Для працівників
			до 150 грн.	більше 150 грн.
1.	Збір до пенсійного фонду	33,2	2-5
2.	Збір до фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності	1,4	1	1
3.	Збір до фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття	0,6	0,5	0,5
4.	Збір до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань	від 0.84% до 13.8% в залежності від класу професійного ризику виробництва	Не нараховується	Не нараховується

Таблиця 11.2

Страхові тарифи на обов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що викликають втрату працездатності

Клас професійного ризику виробництва	Страховий тариф (у % до фактичних витрат на оплату праці)	Клас професійного ризику виробництва	Страховий тариф (у % до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників )
1.	0,84	11.	1,44
2.	0,86	12.	1,64
3.	0,88	13.	2,03
4.	0,89	14.	2,24
5.	0,94	15.	2,55
6.	1,00	16.	2,77
7.	1,02	17.	3,52
8.	1,11	18.	4,0
9.	1,26	19.	4,5
10.	1,3	20.	13,8

Таблиця 11.3