5.2. Особливості ринку праці

Ринок праці є найскладнішим з усіх видів ринків за структурою, специфікою ціноутворення, зв’язками з іншими ринками. Поряд із загальними для всіх ринків рисами він має свої особливості, притаманні лише йому. Ці особливості ринку праці обумовлені специфікою товару “робоча сила”.

Робоча сила – це здатність людини до праці, сукупність її фізичних, інтелектуальних здібностей, набутих знань, досвіду, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг. У ринковій економіці робоча сила стає товаром, тобто предметом купівлі-продажу, який називається наймання на работу, а працівник – найманим працівником.

Ринок праці відрізняється від інших ринків цілим рядом особливостей.

По-перше, специфічний сам “товар”, що тут продається і купується, тобто робоча сила. Продаж товару “робоча сила” не відмежовується від людини, а лише використовуються її здатності, навички, досвід, кваліфікація згідно з умовами договору про найм. Для найманого працівника надзвичайно важливі не тільки заробітна плата (ціна його "товару"), але й інші негрошові фактори: безпека роботи, умови праці і режим, можливості навчання, професійного росту, самореалізації, творчого потенціалу, морально-психологічний клімат на роботі, гарантії зайнятості і т.ін.

По-друге, попит на працю є похідним від попиту на товари, послуги, які виробляються з використанням цієї праці.

По-третє, ринок праці характеризується недосконалістю інформації. Хоча тут діють державні служби зайнятості і приватні агентства з наймання зі своїми базами даних, є спеціальні державні видання, теле- і радіопрограми, інформацію про вакансії і працівників можна отримати через мережу Internet, проте інформація залишається недосконалою. Адже ніякі формальні дані, дипломи і рекомендації не можуть однозначно характеризувати потенційного працівника наймачу; так само, як і пропоновану роботу людина зможе по достоїнству оцінити, проробивши деякий час.

І, нарешті, по-четверте, важлива особливість ринку праці в порівнянні з товарними ринками – істотна і всезростаюча роль інституціональних факторів. Купівля-продаж робочої сили регулюється державою через систему законодавчо-правових документів. Законодавчо встановлюються державні норми і гарантії організації оплати праці.

Держава за допомогою економічних важелів – зміни ставок податків (або) субсидій, а також за допомогою інших заходів впливає на попит і пропозицію на ринку праці з метою скорочення рівня безробіття і збільшення рівня зайнятості населення.

Крім того, значний вплив на ринки праці справляють профспілки, особливо в окремих галузях. Організаційною формою взаємодії між суб’єктами ринку праці, вираження їх інтересів є об’єднання (асоціації) підприємців, з одного боку, і профспілки – з іншого.

Робоча сила як товар може успішно функціонувати на ринку праці при наявності таких економічних і соціальних умов:

• створення багатоукладної економіки;

• ефективно діючого законодавства з питань організації і оплати праці;

• вільне переміщення працівників, власників робочої сили.