2. М’яка група

Відмінок

Закінчення д.-р.-укр. мови

Закінчення сучасної укр. мови

Історичний коментар закінчень

О д н и н а

Н.

-"

-и

-я

-я

закінчення старе;

закінчення нове, за аналогією до форм зми", Софи". Виняток становить ім. пані, з походження, ймовірно, полонізм, уживаний у літерат. мові в невідмінюваній формі.

Р.

-h

-і, -ї

закінчення старе з фонет. законом. зміною: д.-р.-укр. h > укр. і

Д.

-и

-і, ї

закінчення нове, за аналогією до закінчення твердої групи; у під.-зах. говорах давнє, лише фонетично видозмінене закінчення: земли.

З.

-ю

-ю

закінчення старе

О.

-єю

-ею, єю

закінчення старе

М.

-и

-і, ї

закінчення нове, за аналогією до закінчення твердої групи;

у під.-зах. говорах давнє, лише фонетично видозмінене закінчення: по земли.

К.

-є

-е, -є

-ю

закінчення старе;

(у пестливих іменниках) закінчення нове, за аналогією до К. в. іменників ІІ відміни

М н о ж и н а

Н.-К.

-h

-і, -ї

закінчення старе

Р.

-ь

- Ø

-ей

-ів

закінчення старе з фонет. законом. зміною: ъ > Ø;

свиней, сімей, статей - закінчення нове, за аналогією до Р. в. мн. іменників з основою на *ĭ;

легенів (і легень), суддів - закінчення нове, за аналогією до Р. в. мн. іменників з основою на *ŭ

Д.

-"мъ

-ям

закінчення старе з фонет. законом. зміною: ъ > Ø

З.

-h

-і (неіст.),

- Ø (іст.)

закінчення старе;

закінчення нове, розвиток категорії істот-неістот

О.

-"ми

-ями

-ми

закінчення старе з фонет. законом. зміною: д.-р.-укр. и > укр. и;

свиньми (і свинями) - закінчення нове, за аналогією до О. в. мн. іменників з основою на *ĭ

М.

-"хъ

-ях

закінчення старе з фонет. законом. зміною: ъ > Ø

Д в о ї н а

Н.-К.-З.

-и

У літературній мові форми двоїни втратилися до ХІV ст. і замінилися формами множини. Говори зберігають залишки форм Н.-З. в. дв.: дві хвили, жмени.

Р.-М.

-ю

Д.-О.

-"ма

Відмінок

Закінчення д.-р.-укр. мови

Закінчення сучасної укр. мови

Історичний коментар закінчень

О д н и н а

Н.

-а

-а

закінчення твердої групи

Р.

-h

-і

закінчення м’якої групи

Д.

-и

-і

закінчення нове, за аналогією до закінчення твердої групи

З.

-оу

-у

закінчення твердої групи

О.

-єю

-ею

закінчення м’якої групи

М.

-и

-і

закінчення нове, за аналогією до закінчення твердої групи

К.

-є

-е

закінчення м’якої групи

М н о ж и н а

Н.-К.

-h

-і

закінчення м’якої групи

Р.

-ь

-Ø

закінчення твердої групи

Д.

-амъ

-ам

закінчення твердої групи

З.

-h

-і

закінчення м’якої групи

О.

-ами

-ами

закінчення твердої групи

М.

-ахъ

-ах

закінчення твердої групи

Д в о ї н а

Н.-К.-З.

-и

У літературній мові форми двоїни втратилися до 16 ст. і замінилися формами множини. Говори зберігають залишки форм Н.-З. в. дв.: дві груши, межи.

Р.-М.

-ю

Д.-О.

-ама

Відмінок

Однина

Множина

Двоїна

*ĭ

на пригол.

*ĭ

на пригол.

*ĭ

на пригол.

Н.

ноч-ь

мат-и

ноч-и

мат-єр-є(-и)

ноч-и

мат-єр-и

Р.

ноч-и

мат-єр-є

ноч-ьи

(-ии)

мат-єр-ъ

(-ии)

ноч-ью

(-ию)

мат-єр-оу

(-ию)

Д.

ноч-и

мат-єр-и

ноч-ьмъ

мат-єр-ьмъ

ноч-ьма

мат-єр-ьма

З.

ноч-ь

мат-єр-ь

ноч-и

мат-єр-є

як Н.

як Н.

О.

ноч-ью

(-ию)

мат-єр-ью

(-ию)

ноч-ьми

мат-єр-ьми

(-ию)

як Д.

як Д.

М.

ноч-и

мат-єр-и (-є)

ноч-ьхъ

мат-єр-и(-є)

як Р.

як Р.

К.

ноч-и

мат-и

ноч-и

мат-и

як Н.

як Н.

Відмінок

Закінчення

д.-р.-укр. мови

Закінчення сучасної укр. мови

Історичний коментар

Однина

Н.

*ĭ – -ь

на приг. – -и

-Ø

-и,

рідко матір

закінчення старе з фонет. законом. зміною: ь > Ø;

закінчення старе з фонет. законом. зміною: и > укр. и;

закінчення нове, за аналогією до З. в.

Р. , Д, М.

-и

-і

закінчення нове, за аналогією до іменників давньої відміни на *jā, у говорах уживається і давнє закінчення -и. Сліди цього закінчення збереглися в деяких прислівниках: восени, безвісти, почасти і под.

З.

-ь

-Ø

закінчення старе з фонет. законом. зміною: ь > Ø

О.

-ью(-ию)

-ю

закінчення старе з фонет. законом. зміною: ь (и) > Ø; відбулася асиміляція [j] до попередніх м’яких приголосних, наслідком чого є подовження приголосних в основі: тінню, ніччю.

К.

-и

-е

закінчення нове, за аналогією до іменників давньої відміни на *jā.

Множина

Н.

*ĭ – -и

на приг. – -є

-і

закінчення нове, за аналогією до іменників давньої відміни на *jā;

Р.

*ĭ – -ьи

на приг. – -ъ

-ей;

-ів

закінчення старе з фонет. законом. зміною: ь > Ø;

закінчення нове, за аналогією до іменників давньої відміни на *ŭ, з фонет. законом. зміною: ъ > -Ø, етимолог. О в новозакритому складі > і.

Д.

-ьмъ

-ам (-ям)

закінчення нове, за аналогією до іменників давньої відміни на *ā, *jā

З.

*ĭ – -и

на приг. – -є

-ів

закінчення нове, за аналогією до іменників давньої відміни на *jā;

закінчення нове, за аналогією до форм Р.в.

О.

-ьми

-ами (-ями)

закінчення нове, за аналогією до іменників давньої відміни на *ā, *jā

М.

-и

-ах (-ях)

закінчення нове, за аналогією до іменників давньої відміни на *ā, *jā

К.

-и

-і

як у Н. в., у іменника мати з’являється суфікс -ер-.

Двоїна

Н.-К.-З.

-и

Форми двоїни втратилися до 16 ст. і замінилися формами множини.

Р.-М.

*ĭ – -ью (-ию)

на приг. –

-оу (-ию)

Д.-О.

-ьма