МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИМСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Історико-філологічний факультет

Кафедра української філології

ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор РВНЗ «КІПУ»

_____________ Ф.Я.Якубов

«___»_________ 20___ року

КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни «Історія української літературної мови»

для студентів 6020302 „Історія”

6.010102 „Початкова освіта”

галузь знань 0203. Гуманітарні науки

галузь знань 0101. Педагогічна освіта

Сімферополь, 2011

Тематика лекцій з курсу „Історія української мови”

Тема 1. Вступ

План лекції № 1. Вступ

1. Предмет і завдання курсу.

2. Зв’язок історії мови з іншими дисциплінами.

3. Джерела історичного вивчення української мови.

4. Походження української мови.

5. Сучасні погляди мовознавців щодо походження української мови.

Ключові слова:предмет курсу, завдання курсу, джерела історії української мови; індоєвропейська мова; слов’янські групи мови; східнослов’янська мовна підгрупа; західнослов’янська мовна підгрупа; південнослов’янська мовна підгрупа; теорії походження української мови; періодизація історії української мови; походження східнослов’янської писемності; Кирило, Мефодій, дві азбуки: кирилиця і глаголиця; найважливіші писемні пам’ятки.

У часи національного відродження природно зростає інтерес до пізнання власної історії, культури, до давнього коріння рідної української мови. Кожна мова становить складну, внутрішньо організовану за властивими їй законами стислу систему взаємопов’язаних лексичних, фонетичних і граматичних одиниць. Зміни на одному рівні мови часто викликають відповідні зрушення на іншому її рівні.

Наука, що досліджує розвиток мови, складається з низки історико-лінгвістичних дисциплін: історична фонетика, історична граматика, історична лексикологія, історична діалектологія, історія літературної мови.

Історія української мови – це наука про внутрішні закони розвитку мови, про становлення й еволюцію її фонетичної, морфологічної, лексичної та синтаксичної систем від найдавнішого часу до наших днів.

Предмет курсу – історична фонетика української мови; історична граматика, історія графіки й орфографії.

Завдання курсу – не тільки реєстрація змін фонетичної системи й граматичної будови української мови, а й розкриття тих внутрішніх законів мови, що зумовили їх розвиток.

Зв’язок історії мови

а) з мовознавчими дисциплінами: старослов’янською мовою, сучасною українською мовою, українською діалектологією, порівняльним мовознавством тощо;

б) з літературою;

в) з науками про історію народу;

г) з науками про духовну й матеріальну культуру.

Основні джерела історії української мови:

1. Жива народна мова.

2. Писемні пам’ятки.

3. Свідчення споріднених мов.

4. Лексичні запозичення слов’янських і неслов’янських мов.

5. Топоніміка.

Українська мова належить до групи слов’янських мов. Всі слов’янські мови об’єднуються в такі підгрупи: східнослов’янські – мови російська, українська і білоруська; західнослов’янську – мови польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька і мертва тепер полабська; південнослов’янську – мови болгарська, македонська, сербохорватська і словенська.

Література

1. Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А. та ін. Історична граматика української мови. – К., 1961. – с.7-71.

2. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самійленко С.П., Слинько Г.Г. Історична граматика української мови. – К., 1980. – с.3-26.

3. Булаховський Л.А. Питання походження української мови. Історичний коментарій до української мови // Вибрані праці в 5-ти т. Т.2. – К.,1977. – с.167-191.

4. Матеріали симпозіуму “Давньоруський період в історії східних слов’ян і їх мов // Мовознавство, 1993. –№2. – с.3-38.

5. Історія української мови. Хрестоматія / Упорядники: С.Я. Єрмоленко, А.К. Мойсеєнко. – К. : Либідь, 1996. – 228с.

6. Горбаченко Т.Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України : релігієзнавчо-філософський аспект. – К. ; Академія, 2001. – 272с.

7. Німчук В.В. Періодизація як напрямок дослідження генези та історії української мови // Мовознавство, 1997. –№ 6. – с.3-14 ; 1998. – №1. – с.3-12.

8. Царук О.В. Українська мова серед інших слов’янських : етимологічні та граматичні параметри. – Дніпропетровськ : Наука і оствіта, 1998. – 324с.

9. Півторак Г.П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи і правда про трьох братів слов’янських “зі спільної колиски”. – К. : Академія, 2001. – 152с.

10. Скляренко В.Г. Праслов’янська акцентологія. – К., 1998. – 344с.

11. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / за ред. О.С.Мельничука. – К., 1966.