МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИМСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Історико-філологічний факультет

Кафедра української філології

ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор РВНЗ «КІПУ»

_____________ Ф.Я.Якубов

«___»_________ 20___ року

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з дисципліни «Історія української літературоної мови»

для студентів 6020302 „Історія”

галузь знань 0203. Гуманітарні науки

Сімферополь, 2011

1. Пояснювальна записка

Вступ

Програма вивчення дисципліни «Історія української літературної мови» складена відповідно до місця й призначення цієї дисципліни в структурі логічної схеми, яка передбачена навчальною професійною програмою підготовки і охоплює всі смислові модулі, передбачені анотацією.

Курс «Історія української літературної мови» введено в навчальний процес вищих навчальних закладів України для того, щоб дати студентам знання про історію походження української мови, виникнення і формування літературної мови, а також уявлення про закономірності та основні тенденції її розвитку.

Методологічною основою курсу є загальнофілософські положення провідних мовознавців про матеріальну природу і суспільний характер мови, про її зв'язок з мисленням і суспільством, про літературну мову як найвищий ступінь розвитку загальнонародної національної мови.

Сучасний стан української мови відображає концентрацію елементів усіх її основних наріч. Така концентрація стала можливою завдяки об'єднанню лівобережних і правобережних українських земель, зміцненню економічних, суспільних і культурних зв'язків між ними. Самоусвідомлення українців, які жили на різних землях (і часто в інших державах), як одного народу, віковічне прагнення до волі й незалежності, постійна національно-визвольна боротьба значною мірою стимулювали розвиток української літературної мови попри бездержавність нації.

Предмет вивчення дисципліни

«Історія української літературної мови» історії є вивчення загальних процесів становлення й розвитку стилів літературної мови, її лексичних, граматичних і правописних та інших норм протягом усього історичного існування мови в тісному взаємозв’язку з живою народною мовою, а також з іншими слов’янськими та неслов’янськими мовами.

Мета дисципліни: навчити студентів орієнтуватися в загальному процесі історичного розвитку української літературної мови, еволюції її стилів, лексичного складу і граматичної будови, лексичних, граматичних і правописних норм у тісному зв‘язку з історією українського народу та його культури на різних етапах історичного розвитку.

Завдання дисципліни

Головні завдання дисципліни: вивчення загальних процесів розвитку, вдосконалення й збагачення української літературної мови та вироблення її стилів, фонетичних, граматичних, лексичних та правописних норм протягом усього її історичного Існування у взаємозв'язках з живою українською народною мовою, її місцевими та соціальними діалектами, а також російською, білоруською, польською та іншими слов'янськими літературними мовами. Таке чітке визначення предмета курсу унеможливлює в процесі викладання підміну історії літературної мови історією художньої літератури. Не можна забувати, що вона є тільки одним із кількох стилів сучасної літературної мови. Крім того, не слід ототожнювати поняття мови художньої літератури з поняттям індивідуально-художнього стилю як системи вираження світо-гляду окремого письменника. У той час, як той чи інший функціональний стиль літературної мови є загальнонародною категорією, індивідуально-художній стиль письменника – це його індивідуальна власність, у якій реалізується художній метод.

Аналіз мови творів видатних українських письменників ХІ-ХХІ ст. використовуються в курсі історії української літературної мови для ілюстрування загальних процесів її розвитку, беручи при цьому до уваги передусім творчий внесок майстрів слова у скарбницю загальнонаціональної мови, подальший вплив їх на розвиток літературної мови.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати:

• орієнтуватися в загальному процесі історичного розвитку української літературної мови;

• розуміти еволюцію стилів та процес їх формування;

• знати формування лексичного складу і граматичної будови, лексичних, граматичних і правописних норм;

• знати основні пам'ятки періоду ІХ-ХІХ ст.;

• знати різні точки на походження мови та письма;

• охарактеризувати період становлення вищих шкіл в Україні;

• проаналізувати початки книгодрукування в східних слов'ян;

• знати мовну ситуацію на сучасному етапі.

уміти:

• знати основні пам'ятки періоду ІХ-ХІХ ст. та вміти проаналізувати їх мову;

• уміти визначити фонетичні, лексичні та граматичні особливості текстів;

• аналізувати особливості побудови словникових статей у словниках ХVІІ ст. та ХІХ-поч. ХХ ст.

Міждисциплінарні зв’язки: дисципліна тісно пов’язана з «сучасною українською мовою», «риторикою», «логікою», а також іншими гуманітарними дисциплінами.

Знання, одержані в при вивченні дисципліни «Стилістика», використовуються при вивченні курсу «Методика викладання української мови», а також при вивченні спецкурсів і спецсемінарів.

2. Зміст програми Вступ

Предмет, завдання, значення курсу історії української літературної мови. Зв'язок курсу з іншими науковими й навчальними дисциплінами (історія України, історична граматика, діалектологія української мови, сучасна українська літературна мова, історія окремих слов'янських мов).

Зв'язок української літературної мови з культурою українського народу. Етнічна мова як ключ до національного самоусвідомлення українців, пізнання своєї історії, культури, ментальності.

Етногенеза українців та їхніх слов'янських сусідів.

Зміст термінів писемна мова, писемно-літературна мова, літературна мова, народна (етнічна) мова.

Розмежування понять літературна мова, мова художньої літератури, загальнонародна мова, діалект­на мова. Історичні зв'язки української літературної мови з іншими слов'янськими літературними мова­ми (білоруською, російською, польською). Роль бі­лоруської, російської і польської мов у розвитку укра­їнської літературної мови. Вплив старослов'янської мови на розвиток української літературної мови (за­гальний огляд).

Розділ 1. Періодизація історії української літературної мови

Критерії періодизації (різні трактування періоди­зації вченими-лінгвістами, такими, як Григорій Левчен­ко, Михайло Жовтобрюх, Павло Плющ, Іван Ющук, Гри­горій Півторак, Олекса Горбач, Юрій Шевельов та ін.).

Роль історико-політичних подій і культурних про­цесів (християнізація, класицизм, романтизм, реа­лізм тощо) в розвитку української літературної мови.

Проблема діалектної основи на різних етапах роз­витку літературної мови.

Причини поширення певного діалекту і створення єдиної літературної мови на окремій території ("язичіє" в Галичині, Буковині, "русинство" на Пряшівщині, Закарпатті тощо).

Співіснування національного варіанта літератур­ної мови з іншими (старослов'янською, латин­ською та ін.) мовами в Україні. Літературно-мов­ний білінгвізм. Диглосія. Засади обслуговування різних соціальних сфер певними різновидами лі­тературної мови на окремих етапах її розвитку (церковнослов'янська і староукраїнська мови - IX-XIV - ст.; слов'яноруська, проста і народнороз­мовна - XIV - XVIII ст.).

Вироблення й удосконалення правописних, гра­матичних і лексичних норм української літературної мови на різних етапах її розвитку.

Усна народна творчість як невичерпне джерело розвитку національної літературної мови. Роль худож­ньої літератури у формуванні лексичних і граматич­них норм літературної мови та її стилів.

Діяльність визначних письменників і мовознавців у галузі унормування літературної мови.

Розділ 2.Джерела вивчення історії української літера­турної мови

Рукописні історичні пам'ятки XI-XVII ст., друковані пам'ятки різних жанрів і стилів, художня літерату­ра як цінні джерела вивчення історії української літературної мови.

Огляд наукових праць учених України та діаспори з історії української літературної мови (Михайло Мак­симович, Павло Житецький, Агатангел Кримський, Євген Тимченко, Степан Смаль-Стоцький, Костянтин Німчинов, Леонід Булаховський, Іван Огієнко, Олекса Горбач, Юрій Шевельов).