Системний підхід до управління якістю продукції
З часом в Україні стає зрозуміло, що стійкого вдосконалення якості продукції неможливо досягти шляхом проведення окремих заходів. Лише шляхом системного і комплексного, взаємопов’язаного здійснення технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів на науковій основі можна швидко і стійко вдосконалювати якість продукції.
Чинники, які впливають на якість продукції, здебільшого можуть бути представлені трьома блоками: якість продукції, що виробляється, залежить від внутрішніх обставин, людського фактора та зовнішніх умов.
Системний підхід до управління якістю продукції почав розвиватися у середині ХХ ст.. Так, у 50-ті роки ХХ ст..отримала розповсюдження саратовська система організації бездефектного виробництва продукції (БВП)
Мета системи – створення умов виробництва, що забезпечують виготовлення робітниками продукції без відступу від технічної документації.
Моральне стимулювання привело до появ звань „Майстер – золоті руки”. „Відмінник якості” та ін. З часом змінились функції ВТК – контроль проводиться вибірково, а в основу було покладено самоконтроль. Саме останній виявив дефекти, які не залежать від робітника, що призвело до проведення серед керівництва „Днів якості” і створення постійно діючих комісій з якості.
Войтовський В.М. у 1969 році в своїй праці «Организация контроля качества продукции за рубежом», зазначав: «…розроблена в СРСР Саратовська система заходів підвищення якості, центральною ідеєю якої є управління якістю праці людей, утворюючих продукцію, отримала за кордоном, і в першу чергу в США, найпоширеніше розповсюдження.». Жодні інші джерела не підтверджують такої інформацій, хоч з абсолютною певністю можна твердити, що ідея створення дієвих систем якості людство отримало майже одночасно в різних частинах світу. Нажаль, різний «грунт» економічних умов та рівня культури в різних країнах був, або сприятливим розвитку систем якості, або ще не готовим до сприйняття нової парадигми якості.
Принцип БВП покладено в основу системи бездефектної праці (СБП), який вперше був впроваджений в Україні. Львівський варіант саратовської системи – це система бездефектної праці вперше розробленої на Львівському заводі телеграфної апаратури і деяких інших підприємствах м. Львова на початку 60-х років ХХ ст..
Мета системи – забезпечити випуск продукції відмінної якості, високої надійності та довговічності шляхом підвищення відповідальності та стимулювання кожного робітника підприємства і виробничих колективів за результати їх праці.
Впровадження СБП дало змогу:
- кількісно оцінити якість праці кожного робітника, будь-якого колективу;
- підвищити зацікавленість і відповідальність кожного працівника, кожного колективу за якість своєї праці;
- скоротити втрати від браку і рекламації, підвищити продуктивність праці;
- залучити до змагань за підвищення якості продукції всіх працівників підприємства;
- підвищити трудову і виробничу дисципліну всіх працівників підприємств.
Система ЯНРЗПВ (якість, надійність, ресурс з перших виробів) розроблена і впроваджена на машинобудівних підприємствах м. Горького у 1957-1958 рр. ХХ ст.. У цій системі зроблено акцент на підвищення надійності виробів за рахунок підсилення технічної підготовки роботи конструкторських бюро (КБ) і технологів виробництва, на долю яких випадало 60-85% дефектів, виявлених в експлуатації.
Система НОПМ (наукова організація праці зі збільшення моторесурсу) розроблена і впроваджена на Ярославському моторному заводі в 1963-1964 рр.
Мета системи – збільшення надійності та довговічності двигунів, які випускаються. В основу системи НОПМ покладено принцип послідовного, систематичного контролю рівня моторесурсу та його періодичного збільшення за рахунок підвищення надійності та довговічності деталей і вузлів, що лімітують моторесурс.
Українські підприємства вже мали певний досвід у сфері системного підходу до управління якістю та забезпечення якості. Ще у 70-ті роки минулого століття львівські підприємства стали ініціаторами впровадження комплексної системи управління якістю продукції (КС УЯП), яка була впроваджена практично на всіх підприємствах України. Метою КС УЯП була розробка продукції, що відповідала б кращим світовим аналогам та досягненням науки і техніки. Відомий і досвід підприємств м. Дніпропетровська щодо ефективного використання ресурсів. КС УЯП стала першою системою управління якістю продукції, організаційно-технічною основою якої стали стандарти підприємства. Вона являла собою сукупність заходів, методів та засобів, спрямованих на забезпечення та підтримку необхідного рівня якості продукції на всіх стадіях життєвого циклу продукції. В системі регламентувались обов’язки виконавців всіх рівнів управління якістю – від директора підприємства до працівника; вирішувались питання, пов’язані з екологічними і соціальними аспектами проблем якості. Однак, впровадження КС УЯП не призвело до суттєвого підвищення рівня якості продукції в країні. Причинами незадовільного функціонування системи на підприємствах стали: командно-адміністративний стиль управління; орієнтація на виробника, а не на споживача; відсутність економічної зацікавленості працівників у виробництві високоякісної продукції; недотримання установленого порядку розробки та впровадження системи (не здійснювались навчання спеціалістів з управління якістю, не виконувався аналіз стану справ з якості на підприємстві). За таких обставин було неможливим поліпшення якості. Серйозні зміни почали відбуватись тільки під тиском зовнішніх сил.
У 1978 р. були розроблені та затверджені Держстандартом Основні принципи Єдиної системи державного управління якістю продукції (ЄСДУЯП). Прикладом такої системи є дніпропетровська КСУЯП. Створювались комплексні системи підвищення ефективності виробництва (КС ПЕВ) і система управління підприємством та об’єднанням (ГОСТ 24525).
При переході до ринкових умов зникли директивні методи управління, з’явилась конкуренція товаровиробників, які безпосередньо зіткнулись з вимогами світового співтовариства до якості продукції. В результаті усуспільнення світового досвіду були вироблені мінімально необхідні складові діяльності по ефективному управлінню якістю. Основою поліпшення якості стало впровадження на підприємствах систем управління якістю на основі стандартів ІSО серії 9000 (International Standards).
Проблема якості – комплексна, тобто її можна вирішити лише при здійсненні одночасно відповідної політики в сферах законодавства, економіки, техніки, навчання і виховання, а також на основі скоординованої роботи виробників, експлуатаційників і споживачів, наукових та інженерних структур, законодавчих та виконавчих органів управління.
Вітчизняний досвід комплексного управління якістю є добрим фундаментом переходу до стандартів ІSО серії 9000, які мають вищий рівень розвитку науки управління якістю. Основними відмінностями системи якості (за ІSO 9000) від КСУЯП є:
- орієнтація на задоволення вимог споживача;
- покладання відповідальності за якість продукції на конкретних виконавців;
- перевірка споживачем виробництва постачальника;
- наскрізний контроль якості продукції, починаючи від матеріалів і закінчуючи утилізацією;
- маркетингові дослідження;
- врахування потреб споживачів і службовців;
- організація обліку і аналізу витрат на якість;
- вирішення питань утилізації продукції після експлуатації.
Для успішної роботи на сучасному ринку наявність у підприємств системи якості, відповідної стандартам ІSО серії 9000 і сертифікату на неї, є необхідною умовою. В історії розвитку документованих систем якості виділено 5 етапів:
якість продукції, як відповідність стандартам;
якість продукції, як відповідність стандартам і стабільність процесів;
якість продукції, процесів, діяльності як відповідність ринковим умовам;
якість, як задоволення вимог і потреб споживачів і службовців;
якість, як задоволення вимог і потреб суспільства, власників (акціонерів), споживачів і службовців.
Таким чином, можна зробити висновок, що якість визначається дією безлічі випадкових, місцевих об’єктивних і суб’єктивних факторів. Для запобігання впливу цих факторів на рівень якості необхідно впроваджувати систему управління якістю.