2.4 Порядок використання стандартів в Україні
Застосування стандартів – це стадія їх нормозастосування, тобто використання і дотримання встановлених в них імперативних (обов'язкових у всіх випадках) і диспозитивних (обов'язкових для конкретних випадків) вимог в процесах виробничо-господарські та іншій життєдіяльності суспільства.
Вітчизняні стандарти (ДСТУ, ГОСТ, СТП) відповідно до галузі їх розповсюдження і сфери дії застосовуються на території України за допомогою наступних трьох основних методів (способів):
безпосереднє (пряме) застосування і дотримання вимог стандартів, в процесах науково-дослідницької, дослідно-конструкторської, дослідницько-технологічної, проектної, випробувальної, сертифікованої, виробничої, комерційної, а також управлінської діяльності;
опосередковане застосування стандартів шляхом розробки і дотримання технічної документації (конструкторської, технологічної, проектної) на конкретну продукцію, послуги та роботи (виробничі процеси);
посилання на стандарти в технічній, комерційній і управлінській документації (зокрема на стандарти в технічному законодавстві країни).
Стандарти тим чи іншим чином застосовують практично всі суб'єкти господарської діяльності (будь-якої форми власності на засоби виробництва) і більшість державних органів управління (в першу чергу виконавча влада), а також муніципальні органи місцевого самоврядування.
Суб'єкти господарської діяльності користуються, як правило, одночасно трьома вказаними вище методами на стадіях досліджень і розробки, підготовки нової продукції до виробництва, випробувань і сертифікації, виробництва (виготовлення, будівництва, вирощування), звернення і реалізації (зберігання, транспортування, постачання, продажу), споживання (експлуатації або використання), відновлення (ремонту), утилізації (або поховання, або знищення), при наданні послуг і виконанні робіт, зокрема при розробці технічної документації на товарну продукцію, що постачається, товарні послуги, що надаються, вироблені товарні роботи.
На території України стандарти ДСТУ відповідно до галузі їх розповсюдження діють як нормативні документи зі стандартизації без будь-яких обмежень, а ГОСТ – тільки у випадках, якщо їх вимоги не суперечать законодавству України або спеціалізованим технічним регламентам, що встановлені компетентними державними контрольно-наглядовими органами.
Стандарти підприємств (СТП) в України можуть розроблятися, затверджуватися і застосовуватися підприємствами, тобто суб'єктами господарської діяльності, як нормативні документи повністю самостійно в наступних випадках:
для забезпечення використання на підприємстві технічних регламентів України, ДСТУ, ГОСТ, міжнародних стандартів, регіональних стандартів, національних стандартів зарубіжних країн, стандартів науково-технічних, інженерних об'єктів і інших суспільних об'єднань, СТП інших підприємств;
на виготовлену на даному підприємстві продукцію, послуги та виробничі процеси (роботи).
Відповідно до Закону України «Про стандартизацію» від 17.05.01 р. № 2408 - III (ст. 8, п. 2, абзац 2) вимоги СТП підлягають обов'язковому дотриманню іншими суб'єктами господарської діяльності, якщо в договорі (контракті) на розробку, виробництво і постачання продукції, на виконання робіт і надання послуг зроблено посилання на ці СТП. Таким чином, законодавець допустив можливість розробки і затвердження СТП на товарні об'єкти.
Прийняті науково-технічними, інженерними або іншими суспільними об'єднаннями СТО суб'єкти господарської діяльності застосовують на території України як нормативні документи зі стандартизації на добровільній основі, тобто за їх власним рішенням (зокрема, на договірній основі з відповідними суспільними об'єднаннями).
Нові і переглянуті ДСТУ та СТП допускаються не поширюватися на продукцію або послуги, випуск або надання яких були освоєні до їх чинності, якщо це передбачено в даних стандартах. Нові міждержавні стандарти (ДСТУ), до яких приєдналася Україна, застосовуються на території України без будь-якого переоформлення набувають чинності після видання відповідної постанови Держспоживстандартом (Держбудом) України і публікацією цієї інформації в інформаційному покажчику державних стандартів (ІПС).
Вітчизняні стандарти можуть застосовувати юридичні і фізичні особи інших держав на основі відповідних договорів (угод) про науково-технічну співпрацю або з дозволу відповідних державних органів управління, суб'єктів господарської діяльності, що прийняли та затвердили ці документи.
Товароспоживачі і товаровиробники, укладаючи договори (контракти), відповідно до Закону України «Про стандартизацію» від 17.05.01 р. № 2408 - III (ст. 9, п. 2) зобов'язані включати в них умови про відповідність товарної продукції, що поставляється, товарних послуг, що надаються, і виконуваних товарних робіт всім обов'язковим вимогам відповідних ДСТУ, а також технічних регламентів України.
Необхідність застосування саме вітчизняних стандартів відносно товарної продукції, що поставляється, і товарних послуг, що надаються, на території України з вивозом її з території України визначається договорами (контрактами), українськими суб'єктами господарської діяльності, що укладаються, із зарубіжними партнерами, за винятком спеціальних випадків, встановлених законодавством України.
Можливість застосування безпосередньо і в повному об'ємі вимог стандартів зарубіжних фірм, міжнародних, регіональних та національних стандартів зарубіжних країн відносно товарної продукції, що постачається, і товарних послуг, що надаються на території України має місце у випадках повного вивозу її з української території, що також визначається договорами (контрактами), укладеними українськими суб'єктами господарської діяльності із закордонними партнерами.
Продукція, що імпортується, і послуги, що імпортуються, які ввозяться на митну територію України повинні відповідати всім обов'язковим вимогам щодо безпеки та екології технічних регламентів, що діють в країні, ДСТУ, що слід підтверджувати відповідними сертифікатами, уповноваженими на те органами української сторони.
Регіональні стандарти і національні стандарти зарубіжних країн застосовують в України на основі договорів про співпрацю або з дозволу відповідних (міжнародних) регіональних організацій, а також національних органів закордонних держав, якщо їх вимоги задовольняють потребам національної економіки України.
Міжнародні та регіональні стандарти (за умови приєднання до них України), а також національні стандарти зарубіжних країн (за наявності відповідних угод з цими сторонами) застосовують на території України переважно опосередковано, тобто в якості ДСТУ. При цьому, стандарт, що приймається, а потім і використовується в Україні ДСТУ є технічно аутентичним текстом оформленого українською мовою відповідного неукраїнського документа або технічно аутентичний текст оформленого українською мовою відповідного неукраїнського документа з додатковими та (або) вищими вимогами, що відображають специфіку потреб національної економіки України.
В першому випадку позначення (ДСТУ) складається з індексу, позначення відповідного міжнародного стандарту, (міжнародного) регіонального стандарту, національного стандарту зарубіжної країни без вказівки року його ухвалення і відокремлених двох останніх цифр року ухвалення ДСТУ.
В іншому випадку під позначенням ДСТУ в дужках приводиться позначення міжнародного стандарту, (міжнародного) регіонального стандарту, національного стандарту зарубіжної країни.
Якщо ДСТУ розроблені на основі застосування технічно аутентичних текстів відразу декількох міжнародних стандартів (регіональних стандартів, національних стандартів зарубіжних країн), то в їх позначення включається позначення тільки основного з них, а про останні інформація приводиться в передмові щодо них.
Якщо в міжнародному, регіональному стандарті або національному стандарті зарубіжної країни, що підлягає застосуванню в Україні, є посилання на інші неукраїнські стандарти, що вже застосовувалися в Україні раніше або за своїми вимогами аналогічні чинним ДСТУ, то в оформлені на його основі ДСТУ приводяться посилання на відповідні стандарти.
Якщо міжнародний, регіональний, національний стандарт зарубіжної країни, що підлягає застосуванню в України, містить посилання на неукраїнські стандарти, що ще не застосовувалися, і при цьому, відсутні еквівалентні ДСТУ, необхідно оперативно вирішити питання про можливість застосування в України цих неукраїнських стандартів, на які зроблені посилання. Для цього, наприклад, можна використовувати метод надання цим неукраїнським стандартам, на які зроблені посилання, добровільного (що рекомендується) статусу.
Крім того, до ухвалення в Україні міжнародних стандартів, (міжнародних) регіональних стандартів, національних стандартів зарубіжних країн в якості ДСТУ допускається їх застосування як ГСТ, СТП, що істотно полегшує вирішення проблеми гармонізації вимог вітчизняних стандартів і міжнародно-визнаних стандартів на аналогічні об'єкти стандартизації.