Термінологічний словник

Лшгвокультура (лат. lingua — мова icultura — осв'па, розвиток) — прояв, в1ддзеркалення та ф1ксац1я культури в mobj й дискурса

Лшгвокультурна сгйльнота — група людей, об'еднаних мовою та культурою

Лшшна модель (франц. modeler — формувати) — модель, що представляе комун1кац1ю як одностороннш процес передавання жформацм вщ джерела адресатов!.

Локуц1я (англ. locution — мовний зворот) — складник мовленне-вого акту, що передбачае говоршня як сукупнють фонетичного (вимо-вляння сл1в), фатичного (лексикал1зацм та граматикал1зацн висло-влювання) i ретичного (смислопородження й референтного сгнввщне-сення) компонент.

Манера вимовляння — cnoci6 вимовляння сл1в, властивий кон-кретжй людиж.

Масова комушкафя — передавання жформацм м1ж джерелом та великою аудитор1ею (як правило, вщ 1000 oci6 i бшыие) за допомо-гою певнихтехшчних засоб1в (друкарських, електроннихта 1н.).

Мед1ум (лат. medium — середина, щось пром'жне) — зааб пере­давання повщомлення; специф1чна конф1гурац1я ф1зичних, техжчних та шституцмних характеристик, що становить певну форму комушкацм.

Мета комужкацм — запланований адресантом результат, на який скерована комушкативна д1яльнють.

Метакомушкатив (лат. meta — теля, через I communico — пов/-домляю) — тип мовленневого акту, токутивна мета якого, забезпечи-ти зд!Йснення власне мовленневих акт1в.

Метакомунтативний мовленневий акт — див.: Метакомуж-катив.

Метод (грец. methodos — шлях досл'щження, тзнання) — cnoci6 п1знання, пщхщ до вивчення явищ природи i суспшьного життя; сукуп-н1сть прийом1в, спрямованих на розв'язання певноТ теоретично! або практично! проблеми.

Метод моделювання — конструювання абстрактних, щеал1зова-них схем (моделей), яю вщтворюють основы елементи та функцю-нальн1 характеристики комун1кативних процеав.

Метод соцюметр1'1 (лат. societas — суспмьство i грец. metrio — вим'1рюю) — сукупнють прийом1в вивчення м1жособистюних стосунк1в у малих трупах, як1 грунтуються на вим1рюванш емоц1йних зв'язк1в м1ж членами групп i розкритт1 П неформально! структури за допомо-гою психолопчнихтеспв.

Механ1зми мовлення — структурно-функц1ональна оргажзащя св1домост1, що зумовлюе взаемн1 переходи м1ж сенсорним, перцеп-тивним i мовленнево-мисленневим р1внями та опосередковуе проду-кування, сприйняття i розум1ння мовлення.

Механютичний пщхщ — погляд на комушкацш як на односто-ронжй процес передання 1нформацм вщ джерела адресатов!.

М1жкультурна компетенц1я — володжня комплексом комун1ка-

тивно релевантних знань як про р1дну, так i про mmi культури, що забезпечуе вщеутнють культурного шоку в стлкуванж з представни-ками iHmnx культур, формування вторинно! мовно! особистост1, яка може реал1зувати себе в межах д1алогу культур; складова комунка-тивно! компетенци.

М1жкультурна комун1кац1я — стлкування представнишв р1зних нац1онально-Л1Нгвокультурних ептьнот, носив р1зних ментально-л1н-гвальних комплекс1в (м1жнародна наукова конференц1я, зустр1ч глав краш — член1в 6Ста iH.).

М1жособистюна (штерперсональна, д1адична) комун1кац1я — комужкац1я, що здшенюеться м1ж двома особами.

Мова — система об'ективно юнуючих, соц1ально закртлених знак1в, що стввщносять поняттевий зм1ст i типове звучания; система правил вживання знак1в та !х сполучуваност1.

Мовленнева д1яльн1сть — едшеть епшкування та узагальнення; активна цшеспрямована д1яльн1сть людини, що мае специф1чну орга-н1зац1юта регулюеться певною системою мотив1в.

Мовленнева культура — складова культури народу, що охоплюе мову, форми вттення мовлення, сукупнють загальнозначущих мовленневих твор1в певною мовою, звича! та правила епшкування, сшввщношення вербальних i невербальних компоненте комушкацм, закр1плениху мовн1й картин1 св1ту, способи передавання, збер1гання та оновлення мовних традицж, мовну св1дом1сть народу в побутових i професшних формах, науку про мову.

Мовленнева культура суспшьства — в1дб!р, збирання та 36epi-гання найкращих зразк1в мовленнево! д1яльност1, створення л1тера-турно! класики та дотримання норм лтературно! мови у Bcix сферах його життед1яльност1.

Мовленнева норма — сукупнють найстжшшихтрадицшних реаль зацш мовноУ системи, вщ1браних i закр1плених у npoueci сусптьно! комушкацм.

Мовленнева под1я — див.: Комужкативна под1я.

Мовленнева ситуац1я — обставини, що спонукають людину до мовленнево! дм.

Мовленнева трансакц1я (лат. transactio — звершення) — nocni-довнють дектькох мовленневих o6MiHiB, що з'еднаш тематично та слугують досягненню поставлено! мети стлкування.

Мовленневий акт — цтеспрямована мовленнева д1я, що здШ-снюеться в1дпов1дно до принцип1в i правил мовленнево! поведшки, прийнятих у cycnmbCTBi.

Мовленневий вплив — регуляц1я д1яльност1 одн1е! людини Ышою за допомогою мовлення.

Мовленневий етикет — сукугтнють культурно (нацюнально, emin-но та соц1ально) зумовлених правил мовленнево! поведшки, що вщображеш в стереотипних, усталених формулах стлкування, прий-нятих суспшьством у певний юторичний перюд для встановлення, пщ-тримання та розмикання мовленневого контакту в обрати тональносп.

Мовленневий жанр (франц. genre — рщ, вид) — тематично, ком-позицжно i стил1стично устален1 типи повщомлень — носИ'в мовленне­вих аю1в, об'еднаних метою епткування, задумом мовця з урахуван-ням особистост1 адресата, контексту i ситуацГ! сп1лкування.

Мовленневий обмш (штерактивний блок) — лослщовнють пов'язаних мовленневих ход1в, що е мш1мальною самоспйною одини-цею комужкативноУ взаемодИ.

Мовленневий паспорт— жформац1я, яку особа тдсвщомо noei-домляе про себе мовними засобами.

Мовлення — 1) конкретне говоршня, що вщбуваеться в naci та вттюеться у звукову (в т. ч. внутршне промовляння) або писемну форму; 2) процес говоршня (мовленнева д1яльнють) i його результат (мовленневий TBip, що ф1ксуеться пам'яттю або на письму.

Мовна компетенщя — володшня мовним кодом, тобто одини-цями та категор1ями Bcix piBHie мови, що передбачае здатнють розу-Mi™ та продукувати правильж мовш конструкцГ| та речения; складова комужкативноУ компетенцм.

Мовна комушкащя — 1) цтеспрямований процес шформац1йно-го обмшу м1ж людьми за допомогою знаюв природноТ мови; 2) стлку-вання за допомогою вербальних (мовних) засоб1в.

Мовна невдача — див.: Вербальна невдача.

Мовна норма — правила зразкового та загальновизнаного вико-ристання мовних засоб1в у певний перюд розвитку лггературноУ мови.

Мовна особистють — тип комуншанта, який характеризуеться сукупнютю зд1бностей i характеристик, що зумовлюють створення й сприйняття ним мовленневих твор1в (текст1в), як1 р1зняться за ступе-нем структурно-мовноУ складност1, глибиною й точнютю вщображення джсносп.

Мовна свщомють — сукупнють псих1чних мехажзм1в породжен-ня, розумшня та збер1гання мови у свщомост1, тобто ncMxisHi мехажз-ми, що забезпечують процес мовленневоУ д1яльност1 людини; складо­ва КОМуЖКаТИВНО! CBiflOMOCTi.

Мовне табу — тип комужкативного табу, що передбачае заборо-ну в певнш лжгвокультуршй сптьнот1 на вживання окремих сл1в, зво-рот1в, вираз1в тощо.

Мовно-культурна особистють — комунтант, який волод1е куль­турно зумовленою ментальнютю, картиною свггу i системою цшно-стей, дотримуеться когштивних niflxofliB, мовних, поведшкових i кому-н1кативних норм певно! л1нгвокультурноТспшьноти.

Модальне (лат. modus — cnoci6) сшлкування — тип комушкатив-но| д1яльносб, що спрямована на реал1зац1ю особистюних, психоло-г1чних взаемин м1ж людьми.

Модель комун1кац1'| — схема, що вщтворюе ochobhj елементи та функцюнальш характеристики комун1кативних процес1в.

Монокультурна (лат. monos — один \лат. cultura — осв'па, розви-ток) комуншац1я — стлкування представник1в одше! нац1онально-л1нгвокультурно'| сптьноти, як1 мають едину когштивну базу (збори укра'шських студенев).

Монолог (грец. monos — один i logos — слово, вчення) — форма мовлення адресанта, що вщтворюеться внаслщок його активно! мовленнево'| д1яльност1, розрахованоУ переважно на пасивне i опосе-редковане сприйняття мовлення адресатом (аудитор1ею).

Мотив (лат. moveo — рухаю) — спонукальна причина, привщ до будь-якоТ дм (вербально'1 або невербально'!¹).

Мотивац1я — спонука до д1яльност1, що скеровуеться певним мотивом, тобто причиною, приводом будь-якоУ дм.

Наголос — видшення складу в слов1 за допомогою сили голосу, виразнють у межах окремого слова.

Надм1рнють — законом1рнють мови й мовлення, спрямована на детал1зац1ю знакових позначень та оптим1зац1ю шформац1йного обм1ну.

Надперсональна (релальна) комунжац1я — комун1кац1я, адре­сована абстрактному адресату (теленовини, реклама, комшс).

Наукова комушкац1я — комун1кац1я, пов'язана з процесом отри-мання нових знань про предмети та явища.

Нацюнальна культура — сукупжсть матер1альних i духовних ц1н-ностей, традиц1й, звичаш, правил повед1нки, властивих представни-кам певноУ нацП'.

Нацюнальна специфта мовленневого спшкування — система фактор1в, що зумовлюють вщмшносп в орган1зацГ|', функц1ях i cnoco6i опосередкування процес1в стлкування, притаманних певжй культур-но-нац1ональн1й стльнот1 (етносу).

Невербальна комунтативна поведшка — сукупнють норм i тра-дицж, що регламентують вимоги до оргажзацП' ситуацИ' сп1лкування, зокрема до ф1зичних дш, контакт1в сп1врозмовник1в, дистанцИ¹ та влаштування простору спшкування, невербальних засоб1в демон-страцИ' ставлення до стврозмовника, м1м1ки, жест1в, поз, що супрово-джують та уможливлюють спшкування.

Невербальна комушкац1я — штерпретац1я людьми повщомлень, що перелагаться за допомогою невербальних код1в: зовжшнють та П офор­мления, MiMiKa, погляди, жести, рухи тта, звукове оформления мовлення, оточення, матер1альж предмети, що мають символ1чн1 значения, тощо.

Невербальна невдача — комушкативна невдача, пов'язана з використанням невербального коду в комушкац1У (кжесики, парамо-ви, проксем1ки, хронем1ки, графем1ки тощо).

Невербальш коди — немовн1 засоби, що належать до р1зних зна­кових систем i використовуються для передавання шформаци.

Негармоншне спшкування — тип мовленневоУ взаемод1У, озна-ками якого можуть бути: неузгодженють або конфронтацжн1сть мовленневих стратепй i тактик сп1врозмовниюв; неприйнятна для одного чи обох стврозмовниюв тональнють мовлення; вщсутнють щиро! зацтавленост1 у предмет! розмови або 3MicTi висловлювання; вербальне чи невербальне вираження негативних настанов щодо змюту мовлення або особистоси сп1врозмовника; вщсутн1сть ефек-тивного результату комун1кативного акту.

Негентрошя — спотворення та втрата певно)' частини пов1до-млення пщ час його передавання, що ускладнюе процес сприйняття, але не перешкоджае адресатов! розтзнати його смисл.

Нейтральна тональнють — тональнють сшлкування у сфер1 оф1-цжних установ, типова для стлкування з незнайомими або мало-знайомими людьми; актуал1зуеться стил1стично немаркованими мов­ними й мовленневими засобами.

Ненормативна комушкативна поведшка — комужкативна поведшка HOciiB певноУ л1нгвокультури, що демонструе порушення прийнятих у нж комужкативних норм.

Неофщшна комушкафя — неформальна, нерегламентована комунжац1я, що вщбуваеться за невимушеного стлкування i не потребуе дотримання статусних норм, правил (листування друз1в, телефонна розмова приятел1втощо).

Неповна комушкативна невдача — зб1й у комужкацн, що може бути нейтрал1зований за допомогою додатковихдш комушкатпв.

Непрямий мовленневий акт — тип мовленневого акту за способом вираження, що втшюеться у мовних формах, шокутивна сила яких не е складовою УхньоУ семантики, а виводиться лопко-шференц1йним шля­хом i3 буквального значения форми з урахуванням ситуацм вимовляння.

Нерефлексивне слухання — стиль слухання, що полягае в умшж уважно мовчати, не втручаючись у мовлення стврозмовника своУми зауваженнями; може супроводжуватися короткими реплшами типу «Так», «Розум1ю» або невербальними д1ями тдтримки.

Нерозгорнутий мовленневий акт — тип мовленневого акту, що здшснюеться за допомогою одного висловлювання.

Несв1дома комунтативна невдача — комунтативна невдача, що не контролюеться свщомютю мовця.

Неусгмшна мовна комушкащя — шформацшний обмш, що уне-можливлюе досягнення запланованого перлокутивного ефекту.

Низхщна комушкащя — комужкац1я, що передбачае передаван-ня повщомлень вщ вищоТ жстанцм нижчш (розпорядження, наказ).

Нормативна комунтативна поведшка — комушкативна пове-д1нка, прийнята у певши л1нгвокультур1, якоУ дотримуеться в стандарт-них ситуац1ях стлкування бшьшють П hocji'b.

Норми орфографм — специф1чш норми писемного мовлення, що являють собою правила правопису.

Норми пунктуаци — специф1чш норми писемного мовлення, що являють собою правила використання роздтових знаюв.

Оборотний мовленневий акт — тип мовленневого акту, що може бути усно-мовленневим i писемно-мовленневим.

Одиниц1 мови — елементи системи мови, що мають pi3Hi функцм та значения, сукупнють якихутворюе piBHi мови:фонеми — фонемний р1вень, морфеми — морфолопчний р1вень, лексеми — лексичний р1вень, речения — синтаксичний р1вень.

Одиниц1 мовленневого етикету — одиниц1 мови та мовлення, що словесно виражають етикетну поведшку; ситуативно зумовлеш, тема-тично зв'язаж, скероваш на встановлення оптимального мовленне­вого контакту усталет формули стлкування.

Одноразова комунтащя — комун1кац1я, що зд1йснюеться лише один раз, передбачае один-единий контакт з адресатом (розмова з перехожим на вулицО.

Одностороннш мовленневий акт — тип мовленневого акту , що не потребуе негайного зворотного зв'язку.

Оксюморон (грец. oxymoron — дотепно-безглузде) — ф1гура мовлення, що грунтуеться на поеднанш протилежних, семантично несумюних понять i створенн! нового поняття, напр.: щасливий невда-ха, живий труп.

Описовий метод — планом1рна швентаризац1я одиниць мови i пояснения особливостей i'x будови та функцюнування на певному eTani розвитку мови, тобто в синхронм.

Опосередкована комушкафя — комуншац1я, що зд1йснюеться через посередника.

Оргатзацшна комун1кац1я — комун1кац1я м1ж особами (вщ 100 до 1000 oci6), як1 належать до певно? орган1зац1У.

0рган1зована комунтац1я — планом1рна, узгоджена та впоряд-кована комушкац1я (наукова допов1дь, виробнича нарада, рекламне оголошення, 1нтерв'ю).

Особислсно зор1ентована комун1кац1я — комун1кац1я, скерова-на на налагодження особистюних стосунк1в, передуам духовних, това-риських (розмова друз1в, листування з коханою людиною тощо).

Отримувач — 1)один 1зучасник1в комушкативного процесу, який отримуе повщомлення незалежно вщ того, чи призначене воно йому; 2) див.: Адресат.

Офщшна (лат. officialis — посадовий) комушкац1я — комунтац1я, яка в1дбуваеться у формальних комушкативних ситуац1ях, передбачае суворе дотримання встановлених норм, формальностей (переговори, д1лов1 зустр1ч1, контракти, заяви).

Паравербальна компетенц1я — ум1ння використовувати немов-Hi коди у процес1 шформацшного обм1ну; складова комун1кативноТ компетенцИ.

Паралел1зм (грец. parallelismos — з'ютавлення, пор\вняння) — ф1гура мовлення, що грунтуеться на тотожносп синтаксично! будови, модальное^ та жтонуванн1 сум1жних речень або ixHix частин, напр.: Як то 1вась пшениченьку жав, як Василько с\но косив, як Юрась коника сщлав, як Гануся косу-русу чесала, як Мар1чка воли пасла ...

Паралшгвютика — галузь мовознавства, що вивчае паравер-бальш засоби комушкацп та ix зв'язки з вербальними засобами мовлення.

Параметрична (грец. parametron — розм'фюю, в'щм\рюю) модель — схема, за якою здшенюють опис комушкативно! поведшки з урахуванням певноУ сукупност1 фактор1в, параметр1в та ознак.

Парамова — сукупнють звукових сигнал1в, що супроводжують усне мовлення та сприймаються за допомогою акустичноТ системи суб'екта; включае просодику та екстралжгвютику (див.: Екстралшгв1-стика, Просодика).

Пасивне слухання — див.: Нерефлексивне слухання.

Педагопчна комушкац1я — комужкац1я, що забезпечуе соц!ал1-зацш нових члешв суспшьства, тобто становления особистосп в про-ueci засвоення знань, цшностей i норм сусптьства.

Первинний мовленневий акт — тип мовленневого акту, власти-вий р1зним сферам стлкування.

Переконувальна комужкащя — комушкащя, спрямована на сти-мулювання якоУсь дП.

Перюдична комун1кац1я — комушкац1я, що зд1йснюеться час в1д часу або через певш пром1жки часу (р1чний зв1т, зустр1ч1 з л1карем, лекцП¹ тощо).

Перлокутивний акт — див.: Перлокуц1я.

Перлокутивний ефект — результат мовленневого впливу на адресата, що може вщповщати або не вщповщати нам1ру адресанта.

Перлокуц'т (лат. per — лреф/кс, що означав пщсилення, i англ. locution — мовний зворот) — один i3 складниюв мовленневого акту, що передбачае викликання певного результату через мовленневий вплив на адресата.

Персональна (акаальна) комуншащя — комужкащя, адресова­на конкретно людиж (привггання з днем народження, особистий лист).

Перформатив (середньолат. performo — дю) — висловлювання, екв1валентне дм, вчинку; повщомлення, пропозитивна складова якого не може бути оцшена в межах категорШ 1стинност1/неютинност1.

Перформативне висловлювання — див.: Перформатив.

Перцепщя (лат. perception — сприймання) — процес сприйняття комужкантами один одного, ix взаемного шзнання як основи взаемо-розумшня.

Писемна комушкац1я — тип комужкацм, що реал1зуеться за допомогою граф1чного коду, тобто одиниць граф1чноТ системи певноТ мови (букв, 1ерогл1ф1в, роздшових знаюв тощо).

Писемно-мовленневий акт — тип мовленневого акту, що реал1зу-еться лише в писемному мовленж.

Побутова комушкац1я — комужкащя, що полягае у тдтриманж контакту i розв'язанж повсякденних проблем.

Повщомлення — вттена у конкретж символи (коди) тформац1я, яку передають адресатов!.

Повна комушкативна невдача — див.: Комушкативний провал.

Полтог (грец. polis — численний i logos — слово, вчення) — форма мовленневого спткування м1жтрьома i бтьше особами з при-близно однаковою комужкативною активнютю.

Полггична комужкащя — комужкащя, що зумовлена наявнютю велико! KmbKocTi партж i пол1тичних оргажзацж, течш та груп, що потребуе вмшня ор1ентуватися в поличному комужкативному про-CTopi.

Породження (продукування) мовлення — складний шенщйно, 1нтерактивно й ситуацшно зумовлений процес формування висло­влювання на niflCTaei мовленневоТ здатност1 людини, П комужкатив-но( компетенцм.

Постшна комун1кац1я — комужкац1я, розрахована на тривалий термт, що передбачае численн1 контакта i взаемодП комун1кант1в i переважае у колективах, с1м'ях (спшкування батьжв i3 д1тьми).

Потреба — стан шдивща, пов'язаний i3 вщчуттям необх1дност1 або нестач! чогось.

Правила мовленневого впливу — практичж рекомендацГ( щодо ефективного впливу на адресата в р1зних комужкативних ситуац1ях (як краще? як ефективжше?).

Правила спткування — вимоги до одного з учасниюв комушка-цИ (адресанта чи адресата); складова комужкативного кодексу.

Прагмалжгв1стика (грец. pragma — справа, д/я / лат. lingua — мова) — галузь лтгвютики, яка дослщжуе використання i функц1ону-вання мовних знажв у процеа комун1каци у взаемозв'язку з Ытерак-тивнютю його суб'ект1в (адресанта i адресата), Тхн1ми особливостями i мовленневою ситуац1ею.

Прагматичний (грец. pragma — справа, д'1я) метод — метод до-слщження в1дношення суб'ект1в, як1 сприймають i використовують певну знакову систему, до uie'i знаково! системи.

Предметна мета — немовленнева мета, якоТ намагаеться досяг-ти мовець через спткування (напр., отримати дещо, д1знатися про щось, змЫити повед1нку сп1врозмовника тощо).

Прийоми мовленневого впливу — конкретж способи реал1зацм певного комун1кативного правила.

Принцип вв1чливосл — принцип спткування, спрямований забезпечити гарможзац1ю 1нформац1йного обм1ну та запоб1гти кон-фл1ктним ситуац1ям.

Принцип кооперацм — принцип спткування, що регулюе Ыформа-щйний обмж i передбачае повну вщповщнють комун1кативного внеску на кожному кроц1 д1алогу спшьно прийнялй мет1 або напряму д1алогу.

Принципи мовленневого впливу — загальж рекомендацГ| щодо оргажзацП' мовленневого впливу на адресата.

Принципи спткування — найзагальжим вимоги до процесу ттеракцм в межах комужкативного акту, вимоги до Bcix учасник1в сп1лкування.

Прихована комунтативна невдача — комужкативна невдача, що е неявно вираженою в дискурс! i не в1дразу розп1знаеться адреса­том теля отримання ним повщомлення адресанта.

Прихований контекст — див.: 1мплщитний контекст.

Продуктивна комушкативна поведшка — вербальж та невер-бальн1 дП комунжанта в межах норм i традиц1й спткування.

Продукування мовлення — див.: Породження мовлення.

Проксемта (лат. proximus — найближчий) — використання про­стору у процес1 комужкацм: вщетань м1ж комун1кантами, Ухне просто-рове розмщення, вплив територИ тощо.

Пропозицжний (лат. proposition — пропонування) акт — склад­ник мовленневого акту, що передбачае зд1йснення референцм та пре-дикацм (за Дж. Сьорлем).

Пропозиц1я — смисловий швар1ант повщомлення (висловлюван­ня), узагальнений образ ситуацн, описано'! у повщомленж; ц1л1сна одиниця репрезентацм смислу пов1домлення (висловлювання), що залишаеться незмжною за йоготрансформацш.

Просодика (грец. prosodikos — той, що стосуеться наголосу) — сукупжсть звукових сигнал1в, що супроводжують усне мовлення та характеризують його з фонетичного погляду: тембр голосу, висота голосу, гучжсть, артикуляц1я, ритм, темп, штонац1я, манера мовлення.

Простий мовленневий акт — 1) тип мовленневого акту за ктькь стю токутивних сил, що мае одну токутивну силу; 2) тип мовленнево­го акту за структурою, що актуал1зуеться одним простим речениям.

Простий обмш — тип мовленневого обмшу, що складаеться з двох комужкативних ход1в (стимул — реакц1я).

Прямий мовленневий акт — тип мовленневого акту за способом вираження, що вттюеться засобами, мовна семантика яких вщпов1-дае токутивжй сил1 мовленневого акту.

Психолшгвютика (грец. psyche — душа i лат. lingua — мова) — галузь лЫгвютики, спрямована на дослщження розвитку i застосування мовленневоУ здатносгп як псих1чного феномену, и реал1зацп у мехажз-мах породження та сприйняття мовлення у проекцм на псих1чну д1яль-нють людини в м соц1ально-культурнш взаемодм i кодову систему мови.

Психолопчний шум — комужкативж перешкоди, викликаж, як правило, ментальними процесами та емоцшними станами комужкан-Tis (ворожа налаштованють, упередження, страх, стурбоважсть, зако-ханють).

Публ1чна комужкац1я — комужкац1я за участю 20—30 i бтьше oci6 (до 100), що вщбуваеться зазвичай у громадських мюцях i e дово-л1 формальною, характеризуеться чггкою оргажзац1ею та ретельним плануванням.

Реактивний (лат. re — преф'мс, що означав протилежнуд>ю, i acti-vus — щяльний) мовленневий акт — тип мовленневого акту, що е реакц1ею на деяк1 мовленнев1 дП адресанта.

Репстр (лат. registrum — список, перел'к) спшкування — р1зно-вид дискурсу, що формуеться пщ впливом ситуативного контексту в стлкуванж соц1ал1зованих особистостей, визначае мовний репер­туар певного ждивща в конкретно комужкативжй ситуаци.

Результативний мовленневий вплив — мовленневий вплив на адресата, що дае змогу адресанту досягти поставлено! мети (цтей) з порушенням комужкативно! р1вноваги.

Рекреативна (лат. гесгео — в'щновлюю) комун1кац1я — комужка-ц1я, яка охоплюе р1зноман1тж форми розважального стлкування, що дае змогу комужкантам розслабитися й вщпочити.

РелИйна комужкащя — комужкац1я, що мае на мет1 залучити до в!ри в межах певно! конфесп.

Рема (грец. rhema — сказане) — компонент актуального члену-вання речения, новий для адресата, протиставлений тем1 — вщомому, даному зм1сту висловлювання в живому мовленж, комужкативнш перспектив! речения (див.: Актуальне членування речения).

Репрезентатив (середньолат. represerytativus — зображений, представлений) — тип мовленневого акту, токутивна мета якого — представити певний стан речей.

Ретчальна комушкащя — див.: Надперсональна комужкащя.

Рефлексивне (лат. reflexus — в'щображення) слухання — стиль слухання, що полягае в активному зворотному зв'язку з метою кон­тролю точност1 сприйняття почутого; основними видами рефлексив-них в1дпов1дей е з'ясування, перефразування та резюмування.

Рецептивна (лат. reception — прийняття) комужкативна поведш-ка — розумЫня та штерпретац1я вербальних i невербальних д!й сп1врозмовника, який належить до певно'|'л1нгвокультурно1сп1льноти.

Риторика (грец. rhetohke — мистецтво красномовност')) — теор1я, методика i практичне мистецтво красномовносп.

Риторичне звертання — ф1гура мовлення, яка грунтуеться на вживанж сл1в або сполук, що позначають особу чи персошфикований предмет, явище, до яких звертаеться мовець, привертаючи увагу до повщомлення, iHOfli надаючи предмету звернення оцЫно-емотивно'| характеристики, i здеб1льшого характеризуються граматичною неза-лежн1стю й Ытонафйною та пунктуацшною вщокремленютю, напр.: О мово, ти ще жива (Л. Костенко).

Ритуальна (лат. htualis — обрядовий) комушкафя — комужкац1я, що полягае у дотримэнж норм i звичаТв соц1ально-культурноТ повед1нки.

Р1вень мови — тдсистема мовноТ системи, яка характеризуеться сукупнютю в1дносно однор1дних одиниць i набором правил, що регу-люють Ух використання та групування на pi3Hi класи й пщкласи; основ-Hi MOBHi piBHi: фонемний, морфолог1чний, лексичний, синтаксичний.

Розгорнутий мовленневий акт — тип мовленневого акту, що зд1йснюеться за допомогою дектькох висловлювань, як! утворюють зв'язний текст (сварка, cnip, обговорення).

Розумшня мовлення — когштивна операц1я осмислення та засвоення жформацжного масиву або тексту на тдстав1 сприйняття семантичного змюту висловлювань, Тх мисленневого опрацювання i3 залученням 1мплщитного плану тексту, процедур пам'ятЬ тобто влас-ного тезауруса (словника) та знань норм комунжацм, притаманних певнш культур^

Свщома комунтативна невдача — комужкативна невдача, що здтснюеться навмисно i e складовою стратепчноТ программ мовця.

Семантичний шум (лат. sema — знак, ознака) — комужкативж перешкоди, що виникають внаслщок стлкування р1зними мовами або вар1антами мов, використання адресантом спец1альноТ термшо-логм, яка е невщомою адресатов!.

Семютика (грец. semiotikos — знаковий) — наука про знаки i знаков! системи.

Сенсорика (лат. sensus — вщчуття) — невербальна комужкац1я, що грунтуеться на чуттевому сприйнятт1 и учасниюв: запахи тша та косметики, аромати кухж, поеднання кольор1в, звушв тощо.

Синтез (грец. synthesis — складання, поеднання) — метод науко-вого дослщження явищ дшсност1 в ix едносл та ц1л1сност1, що передба-чае з'еднання частин у цте.

Системний п1дх1д (греч. systema — створений /з частин, упоряд-кований) — сукупнють прийом1в дослщження об'ект1в як систем.

Ситуативна модель — схема, за якою здшснюють описания комужкативно! повед1нки в межах комужкативнихсфер i стандартних комун1кативних ситуацш.

Ситуативний контекст — обставини, за яких вщбуваеться кому-н1кац1я.

Ситуативж норми комунтативноТ поведшки — комунтативш норми, що визначаються конкретною екстралжгвютичною ситуац1ею.

Складений мовленневий акт — тип складного за структурою мовленневого акту, що створюеться з простих мовленневих атчв на основ1 вщношення сприяння, що передбачае поеднання метакомуж-катива з будь-яким жшим мовленневим актом.

Складний мовленневий акт — тип мовленневого акту за структу­рою, що формуеться з простих мовленневих акпв на ocHOBi вщношен-ня субординации координацИ або сприяння.

Складний обмш — тип мовленневого обмшу, що нал1чуе три та бтьше комужкативних xofliB (стимул — реакц1я — реакц1я тощо).

Слухання — рецептивний вид мовленнево! д1яльност1, спрямова-ний на сприйняття мовленневих акустичних сигнал1в та Тх розумжня.

Сощальна психолопя — галузь психологи, що вивчае законом1р-HocTi поведшки i д1яльност1 людей, зумовлеш фактом Ух належност1 до соц1альних груп, а також психолопчш характеристики цих груп.

Сощальний символ1зм (франц. symbole — символ) — сукупнють символ1чних значень, що приписуються лшгвокультурною стльнотою певним д1ям, вчинкам, явищам i предметам.

Сощально зор1ентована комушкащя — стлкування людей як представниюв тих чи шших груп (в1кових, професжних, статуснихтощо).

Соцюлжгвютика (лат. socio — сусп'шьний i lingua — мова) — галузь лшгвютики, що вивчае вплив соц1альних явищ i процеав на виникнення, розвиток, соц1альну i функцюнальну диференц1ац1ю та функцюнування мов, а також зворотний зв'язок мови i соц1уму.

Соцюлшгвютична компетенщя — здатнють розум1ти та продуку-вати висловлювання, що вщповщають певному соцюлшгвютичному контексту спшкування; складова комунжативноУ компетенцИ'.

Соцюлопчний метод — сукупнють прийом1в конкретних соцюло-пчних дослщжень, спрямованих на збирання i анал1з емтричних даних, ям вщображають реальний стан комуншативних процеЫв у cycnmbCTBi.

Сшлкування — цшеспрямований, соц1ально зумовлений процес обмшу шформац1ею м1ж людьми в р1зних сферах ТхньоТ тзнавально-трудовоТ та творчо! д1яльност1, що реал1зуеться переважно за допомо-гою вербальних засоб1в комун1кацГ|'.

Спостереження — метод дослщження, який полягае у збиранш матер1алу дослщження i контролюванн1 отриманих емп1ричний даних.

Сприйняття мовлення — псих1чний процес утзнання 1нформацИ, що передаеться, зв1рення П з наявними у св1домост1 знаками, подаль­ше опрацювання й розумшня.

Стихшна комун1кац1я — випадковий обмш шформац1ею м1ж людьми (розмова пасажир1в автобуса, випадкова зустр1ч дтових партнер1в у ресторан! та ш.).

Стратепчна компетенц1я — здатнють вмто використовувати вербальн1 та невербальн1 стратеги стлкування для компенсацн пору-шень комунтативного процесу i пщвищення ефективност1 комунЫа-qii; складова комункативноУ компетенцм.

Субкультура (лат. sub — пщ icultura —догляд, осв'па, розвиток) — частина загальноТ культури, система цшностей, традицж, звичаУв, властивих певши rpyni людей, що виокремлюеться за деякою озна-кою: етн1чною, репональною, класовою, вдовою, статевою, профе-айноютощо.

Такесика — див.: Гаптика.

Тема (грец. thema — основа, положения) — компонент актуаль­ного членування речения, вщомий адресатов! та протиставлений peMi — новому змюту висловлювання в живому мовленш, комунтативнш перспектив! речения (див.: Актуальне членування речения).

Тематичне табу — тип комушкативного табу, що забороняе обго-ворювати окрем! теми з представниками певноТ л!нгвокультурно( сп!льноти.

Teopiq комунтацИ — галузь наукових доошджень, яка вивчае уш-версальн! механ!зми та законом!рност1 !нформац1йного обм1ну в при-pofli i сусп!льств1.

Teopifl мовленнсвих аклв — лог!ко-л1нгв!стичний напрям дження одиниць вербальноУ комун!кацГ|' (як штенцжно й ситуативно зумовлених, так i граматично й семантично орган!зованих висло-влювань).

Teopifl мовленнево¹! д1яльност1 — д!яльнюна концепц!я мови як едносп сп!лкування та узагальнення, спрямована на дослщження процеав породження та сприйняття мовлення.

Теория mobhoi комунтацм — напрям сучасноУ л!нгвютики, спря-мований на вивчення законом!рностей, складниюв i чиннитв комун!-кативноУ д1яльност1 людини, яка зджснюеться на ochobj природноУ мови.

Teopifl соцюкультурноТ комун1кацГ|' — вчення про процеси взае-модГУ м1ж суб'ектами соц!окультурноУ д!яльност| (тдивщами, трупами, орган!зац!ями) з метою передавання або обмжу !нформац!ею за допомогою прийнятих у певнж культур! знакових систем (мов), прийо-MiB i 3aco6iB Ух використання.

Тональнють стлкування — усвщомлена або неусвщомлена емо-ц!йно-акс!олог1чна i зм1стово-!нформативна орган!зац!я мовного матер!алу в типових комун!кативних ситуац!ях, за допомогою якоУ адресант формуе своУ мовленнев! дИ та здшснюе вплив на адресата, a iHOfli й на ситуац!ю загалом.

Трансакцжна модель — модель, що представляв комужка^ю як процес одночасного надсилання та отримування повщомлень комун!-кантами, взаемод!ю, щотривае.

Трансакцшний анал1з — психотерапевтичний метод дослщження поведжки людини в процес! УУ взаемод!У з шшими людьми.

Трансм1сшна (лат. transmission — перехщ, передача) модель — див.: Лжшна модель.

Тривала комушкац1я — тривалий у 4aci комун!кативний процес (напр., захистдокторськоУдисертац!!', судовий процес, телефонна роз­мова подруг).

Ужверсальний мовленнсвий акт — тип мовленневого акту, що може здшснюватися за допомогою одного або дектькох висловлю-вань, ят угворюють зв'язний текст.

Ун1версальн1 правила спшкування — правила сшлкування, що не залежать вщ конкретно! культури.

Усна комушкафя — тип комун1кац!У, що зд!йснюеться за допомо­гою коду акустичного (звукового) мовлення.

Усно-мовленневий акт — тип мовленневого акту, сферою peafli-зацм якого е лише усне мовлення.

Фамшьярна тональнють — тональнють, притаманна спткуван-ню у ciM'i, дружньому TOBapncTBi; характеризуеться невимушеним тоном, вживаниям розмовних одиниць з емотивними, оцжними, експресивними семами.

Феноменолопчна (грец. phainomenon — той, що з'явився, i logos — вчення) компетенц1я — знания та розумшня притаманноУ конкретн!й л!нгвокультурн!й стльнот1 онтолог!У зовн!шнього i внутр!шнього свггу та cnoco6iB Ух категоризацИ' мовою, якою здшснюе стлкування; скла­дова комушкативно! компетенц!У.

Феноменолопя — напрям фтософських дослщжень, який зво-дить усе суще до феномежв (явищ CBiflOMOCTi) i описуе ix за допомогою штущн.

Ф1зичний шум — зовшшш перешкоди, що вщволжають увагу та не дають змоги комужкантам зосередитися (сторонн1 звуки, погане освгглення, тютюновий дим, переповнена людьми юмната тощо).

Ф'|зюлопчний шум — комун1кативн1 перешкоди, пов'язаж з вада-ми мовлення чи хворобою комушкант1в, що ускладнюють передавання та отримання повщомлення (головний бшь, погана дикц1я, туговухють).

Формули (лат. formula — образ, вид) мовленневого етикету — культурно та ситуативно зумовлен'|, стандартизован! вислови або сте-реотипи мовлення, готов1 формули з певною синтаксичною структу­рою та лексичним наповненням, що вживаються у високочастотних етикетних ситуациях: привггання, прощания, подяки, вибачення, про-хання, запрошення тощо.

Фрейм (англ. frame — каркас, рамка) — структури, що репрезен-тують стереотипш ситуацИ' у свщомост! людини i призначеж для щен-тифтацм нових ситуацш, як1 грунтуються на ситуативному шаблонК

Функци комун1кац'Г| — призначення конкретного комужкативно-го акту та комун1кацп загалом.

Функцюнальний стиль — р'1зновид литературного мовлення; сус-П1льно усв!домлена сукупн1сть прийом1в уживання, вщбору та сполу-чення мовленневих засоб'ю, функцюнально зумовлена социально значущою сферою стлкування (розмовний, оф'щ1йно-д|ловий, науко-вий, публщистичний, художн1й).

Хронемта (грец. chronos — час) — використання часу в процеЫ комункацн: час оч1кування початку сшлкування, тривал1сть сптку-вання, час вагання тощо.

Чистота мовлення — вщсутнють у мовленж чужих для лггератур-но( мови елемент1в або елемент1в, що заперечен1 нормами морал1 (слова-паразити, д1алектизми та простор'нчя, варваризми, жаргон1з-ми, вульгаризми).

Читання — рецептивний вид мовленнево! д1яльност'1, що мае на мет1 розшифрування граф1чних знаюв та розумжня fxHix значень.

Ч1тюсть артикуляцИ (лат. articulo — розб/рливо вимовляю) — точ-н1сть вимовляння звук1в у слов1, що впливае на розб1рливють усного мовлення.

Явна комушкативна невдача — комун!кативна невдача, що легко розп1знаеться адресатом i виявляеться в'щразу п1сля отримання ним повщомлення адресанта.

Явний контекст — див.: Експлщитний контекст.

Ясшсть мовлення — якють, що забезпечуе зрозумшють мовлен­ня для адресата i потребуе найменших зусиль у сприйнятт'| та розум'т-Hi при складност'1 його зм1сту.