- •Тема 2. Порядок формування облікової політики щодо необоротних активів (2 год.)
- •1. Нематеріальні активи: елементи облікової політики та облікові оцінки
- •2. Основні засоби та інші необоротні матеріальні активи: елементи облікової політики та облікові оцінки
- •3. Біологічні активи: елементи облікової політики та облікові оцінки
- •4. Інвестиційна нерухомість: елементи облікової політики та облікові оцінки
2. Основні засоби та інші необоротні матеріальні активи: елементи облікової політики та облікові оцінки
Елементи облікової політики та облікові оцінки щодо основних засобів та інших необоротних матеріальних активів встановлюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», Методичними рекомендація з бухгалтерського обліку основних засобів (табл. 3).
Таблиця 3
Елементи облікової політики та облікові оцінки щодо основних засобів та інших необоротних матеріальних активів
Елементи облікової політики та облікові оцінки |
Альтернативні варіанти обліку |
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» |
|
Виокремлення об’єкта основних засобів |
Самостійно встановлюється підприємством |
Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів |
Самостійно встановлюється підприємством |
Ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів |
Самостійно встановлюється підприємством |
Методи нарахування амортизації основних засобів |
– прямолінійний; – зменшення залишкової вартості; – прискореного зменшення залишкової вартості; – кумулятивний; – виробничий |
Величина вартісного критерію приналежності матеріального активу до малоцінних необоротних матеріальних активів |
Стандартом не регламентовано, але її може бути встановлено підприємством самостійно |
Методи нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів (крім малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів) |
– прямолінійний; – виробничий |
Методи нарахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів |
– прямолінійний; – виробничий; – метод нарахування 50 % вартості в першому місяці використання об’єкта і решти 50 % амортизованої вартості в місяці їх вилучення з активів (списання з балансу); – метод нарахування 100 % вартості в першому місяці використання об’єкта |
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів |
|
Поріг суттєвості для проведення переоцінки (п. 34) |
Порогом суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності об'єктів основних засобів може прийматися величина, що дорівнює: – 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства; – величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості |
Періодичність зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку |
Самостійно встановлюється підприємством |
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» |
|
Період очікуваного використання об’єкта фінансової оренди |
Встановлюється підприємством самостійно, виходячи із строку корисного використання (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до орендаря) або коротшого із двох періодів – строку оренди або строку корисного використання об’єкта фінансової оренди (якщо переходу права власності на об’єкт фінансової оренди після закінчення строку оренди не передбачено) |
Метод нарахування амортизації об’єкта фінансової оренди |
– прямолінійний; – зменшення залишкової вартості; – прискореного зменшення залишкової вартості; – кумулятивний; – виробничий |
База розподілу загальновиробничих витрат при нормальній потужності |
Самостійно обираються підприємством: – прямі витрати; – обсяги доходів; – прямі витрати на оплату праці; – відпрацьований будівельними машинами та механізмами час тощо |
Оцінка об'єкта, одержаного у фінансову оренду в орендаря |
– за справедливою вартістю; – за теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів |
Мінімально допустимі строки корисного використання об’єктів необоротних активів, у тому числі основних засобів визначено ст. 145 ПКУ (табл. 4).
Таблиця 4
Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації згідно з ПКУ (ст. 145.1)
Групи |
Мінімально допустимі строки корисного використання, років |
група 1 - земельні ділянки |
- |
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом |
15 |
група 3 - будівлі, |
20 |
споруди, |
15 |
передавальні пристрої |
10 |
група 4 - машини та обладнання |
5 |
з них: |
|
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень |
2 |
група 5 - транспортні засоби |
5 |
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) |
4 |
група 7 - тварини |
6 |
група 8 - багаторічні насадження |
10 |
група 9 - інші основні засоби |
12 |
група 10 - бібліотечні фонди |
- |
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи |
- |
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди |
5 |
група 13 - природні ресурси |
- |
група 14 - інвентарна тара |
6 |
група 15 - предмети прокату |
5 |
група 16 - довгострокові біологічні активи |
7 |
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» передбачено, що підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (рис. 1).
Рис. 10. Визначення вартісної межі між основними засобами та малоцінними необоротними матеріальними активами
Відповідно до вимог Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів підприємство самостійно встановлює поріг суттєвості для проведення переоцінки. Порогом суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності об'єктів основних засобів може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості.
Процес проведення переоцінки потребує додаткових фінансових витрат, адже відповідно до вимог законодавства під час проведення переоцінки основних засобів підприємство має обов'язково залучати на договірних засадах суб'єктів оціночної діяльності — фізичних та юридичних осіб, у складі яких працює хоча б один оцінювач та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності. Неминучі і додаткові витрати праці у зв'язку з необхідністю постійного відстеження змін справедливої вартості та її порівняння із залишковою вартістю, яка не відображається на рахунках обліку і потребує додаткового розрахунку [3].
Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Критерій суттєвості і порядок проведення переоцінки встановлюється підприємством самостійно у межах чинного законодавства.
Переоцінка необоротних активів має значення не тільки із позиції достовірності фінансової звітності, але й зі сторони фінансового менеджменту. Так, при дооцінці основних засобів збільшуються суми амортизаційних відрахувань. Раціональне сполучення методів переоцінки і методів прискореної амортизації здатне забезпечити підприємство надходженням грошових коштів у кількості, достатній для здійснення нових капітальних інвестицій. Але означена ситуація актуальна лише для підприємств із високим рівнем рентабельності. В компаніях, де він не є високим, дооцінка основних засобів призведе до збільшення частки амортизації і, відповідно, зменшення суми прибутку, що не є економічно доцільним [4].