7. Освіта як активний прискорювач культурних змін і перетворень в суспільному житті і в окремій людині.

Духовний початок в людині самопроявляється завдяки його «вростанню» в культурну спадщину сім'ї і культурну традицію, яку вона освоює на про­тязі всього життя за допомогою процесів освіти, виховання і профес­ійної діяльності. Освіту прискорює цей процес в ході розвитку і становлення людини як особистості, суб'єкта і індивідуальності. Цей факт до­казується дослідженнями і освітньою практикою. У освітньому процесі педагоги створюють умови і вибирають такі засоби і технології, які забезпечують особистісне зростання тих, хто навчається, розвиток їх суб'єктних властивостей і прояв індивідуальності. Кожна учбова дисципліна і певна освітня технологія орієнтовані на розвиток даних якостей.

Висновки по питанню.

Культура і освіта залишаються в центрі уваги всієї світової спільноти. Вони виступають як провідні чинники суспільного прогресу і развтку цивілізації.

Взаємодія культури і освіти може розглядатися в різних ас­пектах:

• на рівні соціуму, в історичному контексті;

• на рівні конкретних соціальних інститутів, сфери або середовища розвитку людини;

• на рівні учбових дисциплін.

Освіту людини і освітню систему розглядають лише в конкретному соціокультурному контексті, у зв'язку з багатогранністю їх відносин.

Освіта виконує соціокультурні функції:

• є способом соціалізації особистості і спадкоємності поколінь;

• середовищем спілкування і залучення до світових цінностей, досягнень науки і техніки;

• прискорює процес розвитку і становлення людини як особистості, суб'єкта і індивідуальності;

• забезпечує формування духовності в людині і її світогляду ціннісних орієнтацій і моральних принципів.

Питання 2. Освіта як система і процес.

Освіта як система є мережею установ різного типу і рівня, яка розвивається.

Основні елементи освіти як макросистеми, що має державний статус, — це системи дошкільного, шкільного, середнього спеціального, вищого і після вузівської додаткової освіти.

«Освіта — це цілеспрямований процес навчання і виховання в інте­ресах особистостей, суспільства, держави, що супроводиться констатацією досягнень тих, хто виучується визначених державних освітніх рівнів — цензів».

Закон України «Про освіту».

Змістовне поняття «школа» сьогодні, як правило, позначає тип освітньої системи або будівля, в якій розміщується учбовий заклад. Проте на протязі тривалої історії розвитку суспільства цей термін мав і понен мати багато значень. На латинській мові «школа» (schola) означає сходи, сходинки яких ведуть вгору. Маючи релігійно-духовне походження, це поняття спочатку відображало об'єднання людей (вчителів і тих, хто вчиться), включених в процес сходження душі і духовності людини. У перекладі з грецького «школа» (schole) трактується як будинок радості в процесі пізнання світу. У зв'язку з цим про школу говорили більше як про той або інший напрям або течію в науці, мистецтві, літературі, суспільно-політичній думці і т. п., що володіє характерними властивостями, методами, прийомами, представленому групою учнів і послідовників якого-небудь вченого або художника, близьких по творчих принципах, ідеях або манері, – наприклад, «ананьєвська школа психологів», «строганівська школа іконопису». Терміном «школа» характеризують також живопис, скульптуру міста або цілої країни у випадку, якщо їх своєрідність виражена в певних стилістичних і хронологічних кордонах – «болонска школа» або «фламандське мистецтво».

Впродовж століть складалися і продовжують з'являтися особливо орга­низовані школи, що відрізняються своїми принципами і певною специфи­кою, і, відповідно, які носять різні назви. Так, у педагогічному світі відомі «Школа радості», «Вальдорфськая школа», «Школа Френе», «Гуманітар­на школа», «Математична школа», «Музична школа», «Художня школа», «Спортивна школа», «Економічна школа», «Школа життя» і так далі

Так само і зміст поняття «Університет» (або лат. Alma Mater— рідна мати) сприймається не лише як тип вищого учбового закладу. Місія університету спрадавна полягала у навчанніі молодої людини сукупності всіх видів знань. З давніх часів Alma Mater був вогнищем мудрості, виконуючим декілька завдань: університет не лише зберігав, шукав і передавав наявні в суспільстві наукові знання, піднесені духовні і культурні цінності. Він ще і виховував інтелект ради вищої культури. Історично саме в університетах народжувалося нове знання, формувалася наукова теорія і оформлялася та або інша парадигма розуміння життя, рослинного і тваринного світу, космосу, людини. В даний час слово «університет», так само як і «школа», володіє загальнокультурним сенсом. (Досить пригадати на­зву книги М. А. Горького «Мої університети».) А сьогодні в Україні відомі «Гуманітарний університет», «Класичний університет», «Педагогічний університет», «Технічний університет», «Технологічний університет», «Медичний університет» та інші, спектр яких постійно поповнюється.