Питання 2. Характеристика словесних, практичних і наочних методів навчання.

Розглянемо деякі методи по джерелу знань, тобто словесні (лекційний, пояснення, розповіді, інструктажа, бесіди); методи са­мостійної роботи учнів, наочних і практичних.

Лекційний метод (слід відрізняти лекції як форми организа­ції навчання) носить інформаційний характер, передбачає актив­ну діяльність викладача. Його характеризують інформативність, довідність, вживання таких методів пізнання, як індукція і де­дукция, аналогія, аргументація, використання аналізу і синтезу. Умовами ефективного використання лекційного методу є: а) чет­кий план; б) логічно стрункий і послідовний виклад один за іншим пунктів плану; у) доступність, ясність, чіткість викладу ідей, пояснення понять і термінів; г) використання наочності і прийомів, сприяючих запам'ятовуванню матеріалу, активізації уваги слухачів і тому подібне.

Метод пояснення носить інформаційно-дидактичний характер, передбачає велику кількість операційних (як пояснюють, керівних) дій, може містить повторення, роз'яснення, де­монстрування, показ наочності. Метод пояснення має більш ширшу сферу вживання, чим лекційний. Він застосовний на темах, на практичних і лабораторних заняттях, при консультуванні.

Метод розповіді передбачає усне оповідання розглядаємого матеріалу. Він зазвичай допомагає всвітлювати приватні питання і займає менше часу на занятті в порівнянні з методами пояснення і лекційним. Метод розповіді допомагає глибоко проникати в розглядаєме явище, процес. Природно, що активну роль в ньому грає викладач. Сфера применения—тема, практичні і лаборатор­ные заняття.

Метод інструктажа інформативний, локальний, близький до учбового розпорядження алгоритмічного типу. При цьому активна роль належить викладачеві. Сфера вживання — лабораторні заняття; у інших організаційних формах цей метод використовується при вида­чі домашніх завдань, вказівок до теми і тому подібне.

Метод бесіди (полеміча, евристична, полеміко-евристична) передбачає розмову викладача з учнями на основі чіт­кої системи продуманих питань, вчаться активному засвоєнню системи фактів, новому поняттю або закономірностям. Питання до бесіди мають бути ємкими, сприяючими цілісному сприйняттю. Найбільш ефективною є евристична бесіда, що дозволяє її учасникам самим відшукувати можливі відповіді на проблемні завдання. Сфера вживання — практичні і лабораторні заняття, колок­віуми.

Наочні методи можна розділити на дві підгрупи: методи іл­люстрацій і демонстрацій. Перші передбачають показ ілюстратив­них посібників (плакатів, карт, зарисовок на дошці, портретів вчених і письменників і т. д.). Метод демонстрацій зазвичай пов'язаний з демонстрацією приладів, технічних установок, різного роду препаратів і дослідів. В ході вживання наочних методів використовують всілякі прийоми: обговорення результатів проведених спостережень, покращений показ в кольорі, з додатковими пристосуваннями, показ кіно­фільмів і діафільмів і тому подібне.

Практичні методи навчання охоплюють широкий діапазон різних видів діяльності учнів. До них відносяться фронталь­ні лабораторні роботи, практикуми, фронтальні досліди і спостереження, різного виду трудові операції (робота з папером, карто­ном, деревом, металом, з повчальними машинами, машинами-трена­жерами і т. п.).

Практичні методи застосовуються в тісному поєднанні із словес­ними і наочними, оскільки будь-яка практична дія повинна пред­варятись інструктивним поясненням педагога.