Питання 2. Структура процесу навчання.

Процес навчання як спільна діяльність педагога і навчаючихся підрозділяється на два взаємозв'язані процеси: викладання як діяльність педагога і навчання як діяльність навчаючогося. Викладання складається з декількох доданків: знання педагогом свого предмету; уміння організовувати учбово-виховний процес; зна­ния сучасних методів і засобів навчання і ін.

Керівна діяльність викладача включає ряд структурних елементів: с

- складання календарно-тематичних планів, організацію учбової роботи;

- стимулювання уваги і інтересу до предмету;

- контроль і внесення змін в організацію навчання з подальшим аналізом результа­тов навчання, спілкування.

Останнє сильно впливає на мотива­цію навчання, створення емоційно-психологічного клімату в учебовому колективі.

Учіння—актівний пізнавальний процес, в якому формуються розумові сили навчаючогося, моральні і вольові риси, властивості особистості і темпераменту.

Викладання і учіння—дві сторони єдиного учебово-виховного процесу в будь-якій учбово-виховній установі. Не можна здійснювати викладацьку діяльність без орієнтації на діяльність учнів, на те, як вони засвоюють знання, наскільки активні в процесі навчання.

Існує декілька підходів до організації засвоєння знань. Серед них виділяють рефлекторно-асоціативну теорію і теорію поетапного формування розумових дій. Першу розглядають відомі психологи Н. Менчинська и Д. Богоявленський, які, підкреслюючи значення самостійного пошуку визначення понять і способів вирішення нових завдань, рекомендують аналітико-синтетичну діяльність, при якій порівняння, асоціації, узагальнення досягаються на основі конкретних даних.

Вони пропонують таку затверджену у вітчизняній дидактиці структуру процесу засвоєння знань:

1. сприйняття — відображення в свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, що впливають в даний момент на органи чуття;

2. розуміння (осмислення) — встановлення зв'язків між пред­метами і явищами, процесами, з'ясування їх будови, складу, призначення, розтин причин явищ або подій, тобто ана­ліз, синтез, порівняння і т. п.;

3. узагальнення передбачає виділення і об'єднання істотних рис предметів і явищ дійсності, що вивчаються в даний період;

4. закріплення забезпечує міцне запам'ятовування, заглиблює і поширює знання, розвиває учбово-пізнавальні уміння і на­вики;

5. примінення—уміння використовувати отримані знання на прак­тиці в учбовому процесі і житті.

Природно, всі описані елементи засвоєння існують не ізо­льовано, вони не є назавжди зумовленими. Можливі випадки, коли засвоєння учбового матеріалу починається з вирішення про­блеми, яке веде від практичного застосування до теоретичного обгрунтування, розуміння і осмислення, тобто послідовність і міра вживання елементів засвоєння залежать від завдань навчання, специфіки змісту, можливостей студента і шляху, вибраного педагогом.

Характерною рисою рефлекторно-асоціативній теорії навчання, що базується на основних закономірностях умовно-рефлекторної діяльності головного мозку, є особлива увага, спрямована на активізацію пізнавальної діяльності і розумовий разви­ток учнів, на формування у них самостійного і творчого мислення на основі принципів свідомості, активності, пос­лідовності і інших, які з точки зору даної концепції необхідні для продуктивного навчання.

Теорію поетапного формування розумових дій представ­ляють такі вчені-психологи, як А. Леонтьєв, П. Гальперін, Д. Ельконін, Н. Тализіна і ін. На їх думку, висока ефективність подготов­ки фахівця (можливо, і тих, що вчиться) забезпечується перш за все повнотою орієнтування учнів в освоюваній дії, чого немає при традиційному учінні. Крім того, висока ефективність даної теорії полягає в тому, що вона задає строгу цілеспрямованість і послідовність навчання.

Згідно теорії поетапного формування розумових дій опанування нових знань, навиків і умінь проходить декілька етапів:

I етап — формування мотиваційної основи дії (попереднє ознайомлення з діями і умовами їх виконання);

II етап — формування дій в матеріальній формі з розгортанням всіх операцій, які в них входять;

III етап — формування діяльності з використанням зовнішньої мови, тобто виконуючи якусь дію, учні промовляють, що вони робитимуть далі;

IV етап—формування дії у внутрішній мові;

V етап—переход дій в узагальнені процеси мислення, що дозволяє виконувати їх безпомилково, самостійно і якісно.

Останній етап наочно показує відмінність розглянутих теорій; при традиційному учінні знання є результатом попереднього заучування, запам'ятовування і потім вживання, а при поеэтапному формуванні розумових дій знання отримується в процесі самої діяльності (але спеціально організованої), і в результаті воно переходить в узагальнені процеси мислення.

Обидві розглянуті теорії мають багато позитивного, але у них є і негативні сторони. Тому викладачеві слід твор­чо підходити до використання розглянутих концептуальних по­ложень.

Складовими процесу навчання є наступні компо­нент:

цільовий;

стимулююче-мотиваційний;

змістовний;

операційно-діяльнісний;

контрольно-регулюючий;

оцінно-результативний [6].

Вони відображають розвиток взаємодії педагогів і учнів в учбовому процесі.

Так, цільовим компонентом є усвідомлення педагогами і прийняття цілей і завдань вивчення теми або учбового предмету в цілому.

Стимулируюче-мотиваційний компонент передбачає стиму­лювання педагогом у учнів інтересу до занять, потреби у вирішенні поставлених учбово-виховних завдань, розвиток моти­вів навчання і пізнавальної активної діяльності учнів.

Змістовний компонент визначається учбовим планом, державними учбовими програмами і підручниками по даному пред­мету.

Операційно-діяльнісний компонент безпосередньо відображає процесуальну суть навчання. Він реалізується за допомогою певних методів, засобів і форм організації викладання і учіння.

Контрольно-регулюючий компонент передбачає здійснення контролю з боку викладача за ходом вирішення поставлен­их завдань і самоконтролю учнів за правильністю учбових дій, результатів навчання. Зворотний зв'язок протягом занять допомагає регулювати, коректувати учбовий процес.

Оцінно-результативний компонент передбачає оцінку знань учнів, самооцінку ними досягнутих в процесі навчання результатів згідно поставленим завдань, проектування нових завдань, відтворення пропусків в знаннях і уміннях.

Всі компоненти учбового процесу закономірно взаємозв'язані. Так, мету визначає його зміст. Мета і зміст вимагають опре­деленных форм, методів і засобів стимулювання і організації навчання. По ходу навчання необхідний контроль. Всі компоненти процес­са навчання в сукупності забезпечують кінцевий результат—при­обретение знань, умінь, навиків.