1.3 Масштаби затоплення

Хвиля прориву – максимальна висота хвилі води на момент руйнування гідротехнічної споруди.

За короткий час йде перехід хвилі прориву в хвилю попуску, яка набуває сталих за віддаленістю характерних рис (за формою, висотою та швидкістю). По мірі віддалення хвилі попуску від об'єкта

Рисунок 1.2 – Поперечний переріз греблі в місті прорану

руйнування її висота, швидкість та руйнівна дія поступово зменшуються і в якійсь (кінцевій) точці затоплюваного простору будуть нівельовані до рівня нормальної течії ріки чи потоку.

Максимальна глибина потоку h_{гл.прор.} і максимальна його швидкість залежать від висоти води перед греблею, розмірів прорану В_пр., гідродинамічних та топографічних умов русла і заплавини ріки.

Головними характеристиками хвилі попуску, що визначають її руйнівну дію, є глибина і швидкість потоку води у даному створі.

Дія хвилі попуску щодо об'єкта ураження подібна дії ударної хвилі ядерного або потужного вибуху звичайних вибухових речовин у повітрі, але відрізняється від них тим, що діючим фактором є не повітря, а вода.

За критичні параметри хвилі попуску, при яких наступає загибель або тяжке поранення людей, приймаються м та > 2,5 м/с.

Катастрофічне затоплення — це гідродинамічне лихо, яке є результатом руйнування штучної чи природної греблі і полягає в стрімкому затопленні хвилею прориву нижче розташованої місцевості і виникненні повені.

Катастрофічне затоплення характеризується такими параметрами:

- максимально можливими висотою і швидкістю хвилі прориву;

- розрахунковим часом приходу гребеня і фронту хвилі прориву у відповідний створ;

- межами зони можливого затоплення;

- максимальною глибиною затоплення конкретної ділянки місцевості;

- тривалістю затоплення території.

- чисельність населення, яке опинилося в зоні можливого затоплення;

- число загиблих, поранених, людей, які залишилися без домівок;

- кількість населених пунктів, що потрапили в зону затоплення (міста, селища, сільські населені пункти - затоплені цілком, частково, які потрапили в зону підтоплення тощо);

- кількість житлових будинків і будинків соціально-культурного призначення, пам’ятників історії та культури;

- кількість об’єктів народного господарства, довжина залізничних і автомобільних шляхів, лінії електропередач, зв’язку, інші комунікаційні елементи, що опинилися в зоні затоплення;

- площа затоплення сільськогосподарських угідь;

- кількість загиблих сільськогосподарських тварин.

1.4 Дії при повені

Жителі зон, де регулярно повторюються повені, повинні бути заздалегідь проінформовані про цю небезпеку, навчені і підготовлені до дій при загрозі і під час повені. У повідомленні про загрозу повені, крім гідрометеоданих, вказується очікуваний час затоплення, межі затоплюваної за прогнозом території, порядок дії населення, у тому числі і порядок евакуації.

При раптовій повені необхідно якнайшвидше зайняти безпечне місце на висоті і бути готовим до організованої евакуації по воді за допомогою різних плавзасобів або пішки через броди. Не втрачати самоконтролю, не піддаватися паніці і вжити заходів, які дозволяють рятувальникам вчасно знайти людей. У денний час це досягається вивішуванням на високому місці білого або кольорового полотнища, а в нічний час - подачею світлових сигналів.

До прибуття допомоги необхідно залишатися на верхніх поверхах і дахах будинків, деревах та інших піднятих місцях, поки не спаде вода і не мине небезпека повені. Самоевакуація на незатоплену територію проводиться у випадках необхідності надання невідкладної медичної допомоги потерпілим, закінчення або відсутності продуктів харчування, загрози погіршення обстановки або у випадку втрати впевненості в одержанні допомоги зі сторони.

Потерпілим на воді повинна бути надана перша допомога, людей, підібраних на поверхні води, слід переодягти в сухе, дати заспокійливі засоби, а витягнутим з води провести штучне дихання, якщо навіть у них немає видимих ознак життя.