7.4.7. Вікові ускладнення педагогічного спілкування

Вікові ускладнення педагогічного спілкування здебільшого пов'язані з віковими особливостями партнерів по спілкуванню. Вони зумовлені відсутністю спільного предмета спілкування учнів з учителем (“з ним нема про що говорити, окрім фізики”), віддаленістю вчителя старшого віку від молодіжної субкультури, підкреслено діловою манерою спілкування вчителя-початківця, ігнорування вчителем такого психологічного утворення учнів, як відчуття дорослості. В ускладненнях педагогічного спілкування, в основі яких лежать вікові особливості, ніби просвічується крізь канву рольових стосунків “вчитель - учень” проблема батьків і дітей.

Ускладнення можуть бути зумовлені надто незначною різницею у віці між учителем та учнями. Нерідко "молодий" фахівець намагається показати учням, що він розумніший, старший, вдається до неадекватно строгої інтонації, надто формальних мовленнєвих засобів і отже, спричинює в педагогічному спілкуванні ускладнення.

7.4.8. Ускладнення індивідуально-психологічного характеру

Ускладнення індивідуально-психологічного характеру виникають у результаті взаємозв'язку і взаємодії щонайменше трьох сил: індивідуально-психологічних особливостей учителя, учня та їх прийняття один одним. Психологи виділяють з-поміж інших такі детермінанти ускладнень: свідома відсутність регулювання, стримування педагогом своїх індивідуально-психологічних особливостей, які негативно впливають на спілкування (дратівливість, надмірна емоційність, критичність, скептицизм та ін.); система особливостей пізнавальної сфери, які спричинюють ускладнення у спілкуванні слухача і розмовника; низька емоційна регуляція (чи її відсутність у спілкуванні), яка виявляється в неконтрольованій реакції партнерів по спілкуванню один до одного, на текст, на всю комунікативну систему; надмірна вираженість інтелектуальних, емоційних, вольових, поведінкових рис (акцентуація характеру особистості). Ускладнити педагогічне спілкування або навіть призвести до конфлікту може зіткнення діаметрально протилежних темпераментів чи характерів. Манера спілкування педагога, в якій виявляється темперамент, характер і типи акцентуації, також може призвести до істотних ускладнень.

7.4.9. Ускладнення педагогічного спілкування, зумовлені діяльністю

Чинником, що детермінує ускладнене спілкування, може бути і педагогічна діяльність. Цей аспект ускладнень безпосередньо пов'язаний з діяльністю вчителя і навчанням учнів. Ускладнення можуть бути спричинені низьким рівнем володіння вчителем предметними знаннями, низьким рівнем розвитку педагогічних умінь, дидактичною некомпетентністю, невмінням учителя контролювати і коректувати свою поведінку тощо (Маркова А.К., 1993). Досліджуючи проблему педагогічного спілкування, В.А.Кан-Калік виділив вісім найтиповіших ускладнень, які І.О.Зимня об'єднала у три групи:

- страх перед класом і педагогічною помилкою (подолати їх можна завдяки набуттю досвіду роботи, підвищенню професіоналізму);

- сформована негативна настанова або неспівпадання власних настанов учителя та учнів на роботу в класі (прикладом соціально-педагогічної аперцепції може бути неадекватне оцінювання знань учня під впливом негативної думки про учня, яку висловлював класний керівник. Для того, щоб позбутися цієї групи ускладнень, необхідно усвідомити їхній об'єкт та зайнятися цілеспрямованою, вольовою корекцією);

- невідповідність власної діяльності тій комунікативній ситуації, що склалася на уроці. Ускладнення цієї групи зумовлені неправильним розумінням функціонального змісту педагогічного спілкування, діяльності, а також сліпим наслідуванням зразка, без урахування власних індивідуально-психологічних особливостей (Зимня І.О., 2001).

Водночас ускладнене спілкування може бути типовим і для сфери міжособистісних стосунків. Важливий внесок для розуміння цієї проблеми зробили А.К.Маркова, Я.Л.Коломінський, Н.В.Кузьміна, А.О.Реан та ін. Психологи вважають, що ускладнення можуть бути спричинені: симпатією (антипатією), прийняттям (неприйняттям), збігом ціннісних орієнтацій чи їх розбіжностями, відповідністю чи невідмінністю когнітивних і в цілому індивідуальних стилів діяльності (спілкування) і багато іншого, що лежить в основі цих стосунків. Вони можуть полегшити або істотно ускладнити взаємодію людей, аж до її призупинення. Відомо, що міжособистісні стосунки, які збігаються з основним репертуаром ролей конвенційних відносин, посилюють ефективність діяльності, тоді як їхні внутрішні розбіжності призводять до її порушення. Домінування того чи іншого особистісного стану в кожного з партнерів (“Батько”, “Дорослий”, “Дитина” ), може спричинювати ускладнене спілкування (Берн Е., 1992).

Дослідники дійшли висновку (Цуканова Є.В., 1985), що ускладнення, які виникають у стосунках “ учитель – учень” і “учень – учитель” оцінюються самими учасниками спілкування й іншими людьми по-різному. Неспівпадання взаємооцінок призводить до поглиблення непорозумінь. Педагог або долає труднощі, продовжуючи спілкування і діяльність, або з відчуттям дискомфорту створює нову комунікативну ситуацію й нові форми діяльності, ніяковіючи за недостатню підготовленість, організацію, врахування особливостей комунікативної ситуації, або ж займає зовнішньозвинувачувальну позицію, змінюючи здебільшого адекватність оцінки навколишньої дійсності.

Отже, перелічені вище ускладнення відображають особливості партнерів, комунікативної ситуації, самої педагогічної взаємодії суб'єктів. Уникнути ускладнень можна завдяки цілеспрямованому вдосконаленню власного рівня культури педагогічного спілкування.

ВИСНОВКи

1. Педагогічне спілкування, діяльність як об'єкти впливу багатьох зовнішніх і внутрішніх чинників, поєднують у собі велику кількість складних суперечливих тенденцій, які виступають як психологічні ускладнення. У вітчизняній психології на сьогодні проблема особистостей учителя та учня як суб'єктів деструктивної поведінки, руйнування стосунків, труднощів у взаємодії є ще недостатньо розробленою. Традиційно вона розглядається в низці проблем, пов'язаних із оптимізацією педагогічного спілкування. Уявлення про оптимальну модель педагогічного спілкування відображають позицію дослідників щодо суті педагогічного спілкування, структури, функцій, мети та пов'язаних з ними процесів, властивостей і станів особистості педагога.

2. Термін "ускладнене спілкування" вживається дослідниками як у широкому розумінні (труднощі, утруднення, ускладнення, перепони, бар'єри, конфлікти), так і вузькому, коли йдеться про незначні труднощі спілкування, з якими доводиться боротися партнерам у процесі комунікації і які не мають глибоких деструктивних наслідків. Феномен ускладненого спілкування психологи розглядають в декількох площинах: соціально-психологічній, об'єктивній, суб'єктивній.

3. У педагогічній діяльності ускладнене спілкування може виконувати дві функції: позитивну (індикаторне; стимулююче, мобілізуюче) і негативну (гальмуюче; деструктивне, руйнуюче). У педагогічному спілкуванні ускладнення можуть виявлятися в одному з названих вище аспектів або в декількох одночасно.

4. Сучасні психологічні дослідження вказують на існування розмаїття причин для виникнення ускладненого педагогічного спілкування. Так, у межах загальнопсихологічної інтерпретації вони поділяються на: змістові, емоційні, когнітивні, тактичні. При діяльнісному підході - на мотиваційні і операційні ускладнення, що співвідносяться з двома основними аспектами спілкування - комунікативним і інтерактивним та виявляються в когнітивній, афективній і поведінковій сферах. Водночас ускладнене педагогічне спілкування може мати різне підrрунтя: когнітивно-емоційне, мотиваційне, інструментальне, етно-соціокультурне, статусно-позиційно-рольове, вікове, індивідуально-психологічне, професійно-діяльнісне, взаємооцінне, міжособистісне тощо.

Основні поняття

Ускладнене педагогічне спілкування

Запитання для самоперевірки

Дайте загальну характеристику ускладненого педагогічного спілкування.

Розкрийте суть поняття "ускладнене педагогічне спілкування".

Які функції виконує ускладнене педагогічне спілкування?

Назвіть основні чинники ускладненого педагогічного спілкування.

Схарактеризуйте мотиваційну сферу ускладнень педагогічного спілкування.

Що таке інструментальні ускладнення?

Виділіть ускладнення в компонентній структурі педагогічного спілкування.

Які існують ускладнення у вербальній сфері педагогічного спілкування?

Які ускладнення педагогічного спілкування належать до невербальної сфери?

Дайте характеристику етно-соціокультурної сфери ускладнень педагогічного спілкування.

Розкажіть про статусно-позиційно-рольові ускладнення педагогічного спілкування.

Які існують вікові ускладнення педагогічного спілкування?

Що Ви знаєте про ускладнення індивідуально-психологічного характеру?

Виділіть ускладнення педагогічного спілкування, що обумовлені діяльністю і розкрийте їх зміст.

Назвіть ускладнення педагогічного спілкування, типові для сфери міжособистісних стосунків.

Що необхідно зробити для того, щоб уникнути ускладнень педагогічного спілкування?

Завдання для самостійної роботи

Скласти тези:

Чирков В.И. Межличностные отношения, внутренняя мотивация и саморегуляция //Вопросы психологии. - 1997. - № 3.

Література

- основна:

Аржакаева Т.А. Психологические трудности общения начинающих учителей: Автореф. дис. к. пс.н. - М., 1995.

Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - М., 1988.

Бодалев А.А., Ковалев Г.А. Психологические трудности общения и их преодоление /Педагогика. - 1992. - № 5, 6.

Долинська Л.В., Улунова Г.Є. Ускладнене спілкування в учнів шкіл-інтернатів. - К., 2005.

Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. - М., 2001.

Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - М., 1987.

Климов Е.А. Психология профессионала. - М., 1996.

Кузьмин Е.С. Социально-психологические основы работы с людьми и методы их изучения //Научные основы политической работы в массах. - Л., 1972.

Кузьмина Н.В. Особенности коммуникативной деятельности педагога //Общение как предмет теоретических и прикладных исследований. - Л., 1973.

Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. - СПб, 2003.

Лабунская В.А., Менджерицкая Ю.А., Бреус Е.Д. Психология затрудненного общения. - М., 2001.

Леонтьев А.А. Психология общения. - М., 1998.

Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М., 1984.

Маркова А.К. Психология труда учителя: Кн. для уч. - М., 1993.

Маслоу А Мотивация и личность. - СПб., 1999.

Парыгин Б.Д. Анатомия общения. - СПб., 1999.

Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Основы теоретической психологии. - М., 1999.

`Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг. - М., 1989.

Реан А.А., Коломенский Я.Л. Социальная педагогическая психология. - СПб, 1999.

Рыжов В.В. О взаимосвязи особенностей общения личности и ее социально-перцептивных характеристик /Вопр. психол., 1981. - № 2.

Цуканова Є.В. Психологические трудности межличностного общения. - К., 1985.

Шевченко Н.Ф. Чинники формування професійної свідомості студентів-психологів /Вісник: ХНУ. - 2002. - № 517.

- додаткова:

Бобнева М.И. Нормы общения и внутренний мир личности //Проблемы общения в психологии. - М., 1981.

Етика ділового спілкування /Т.К. Чмут, Г.Л.Чайка та ін. - К., 1999.

Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. - М., 1978.

Горелов И.Н. и др. Умеете ли вы общаться? - М., 1980.

Знаков В.В. Понимание в познании и общении. - М., 1995.

Добрович А.Б. Обучение: наука и искусство. - И., 1980.

Киселева Е.А. Психологическая проницательность как профессионально важное свойство преподавателя /Вісник: ХНУ. - 1999. - № 460.

Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения. - Л., 1990.

Мачуська І.М. Формування культури спілкування суб'єктів навчально-виховного процесу //Педагогіка і психологія. - 1997. - № 3.

Межличностное общение. Хрестоматия /Сост. и общая ред. Н.В.Казариновой, В.М.Погольши. - СПб, 2001.

Мерлин И.С. Индивидуальный стиль общения /Психол. журн., 1982. - Т. 3. - № 4.

Орбан-Лембрик Л.Е. Комунікативний простір міжособистісних відносин //Вісник ПУ: Філософія і психологічні науки. - 2003. - Вип. 4.

Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія виголошування інформації та слухання інших //Психологія. - Донецьк, 2003. - № 4.

Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. - К., 2004.

Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Мистецтво взаєморозуміння. Психологія та педаг. сімейного спілк.- К., 1998.