Проективні методики дослідження особистості проекція як психологічний феномен

Поняття проекції (від лат. projectio - викидання) як психологічне поняття з’являється вперше в психоаналізі та належить З. Фрейду (1894р.). Розуміння проекції як захисного механізму було назване “класичною проекцією”.

Проекція, що не прив’язана назавжди до сфери несвідомого, яке вічно конфліктує зі свідомістю, а зрозуміла як людська особливість, без якої немає власного бачення предметів та явищ навколишньої дійсності, отримала назву “атрибутивної проекції”.

“Аутистичною проекцією” було назване явище, в основі якого лежить детермінованість сприйняття актуальними потребами людини.

Якщо у випадку класичної проекції мова йде про приписування неусвідомлених рис та особливостей, тих, які пригнічені, то у близькій їй “раціоналізованій проекції” суб’єкт повідомлений відносно небажаних власних рис особистості чи поведінки, але завжди знаходить виправдання.

Д. Холмс, підводячи підсумки численним дослідженням, пропонує визначати проекції за двома “вимірами”. Перший – що проекціюється (наявність-відсутність проеційованої риси), другий – усвідомлення проеційованого. Комбінуючи ці виміри, можна класифікувати відомі види проекцій (табл. 4).

Таблиця 4

Види проекцій та їх класифікація за двома вимірами

Усвідомлення суб’єктом проеційованої риси	Наявність у суб’єкта проеційованої риси	Відсутність у суб’єкта проеційованої риси
Суб’єкт не усвідомлює власну рису	Симулятивна проекція	Проекція Панглоса чи Касандри
Суб’єкт усвідомлює власну рису	Атрибутивна проекція	Комплементарна проекція

Симулятивна проекція, у відповідності з психоаналітичною концепцією, виконує захисну функцію, але за Д. Холмсом точного експериментального підтвердження не набула.

Проекція, названа на честь Панглоса та Касандри, може розглядатися як варіант захисного механізму “реактивного утворення”.

Комплементарна проекція припускає проекцію рис, додаткових до тих, якими суб’єкт володіє у дійсності.

Класифікація проективних методик

Проективні методики (від лат. projection - викидання наперед) – сукупність методик спрямованих на дослідження особистості, утворених у рамках проективного діагностичного підходу.

Найбільш суттєвою ознакою П. м. є використання в них невизначених неоднозначних стимулів, які повинен конструювати, розвивати, доповнювати та інтерпретувати досліджуваний.

Класифiкацiя за Л. Франком:

1. Конститутивні - структурування, оформлення стимулів, надання їм змісту (див. ”Роршаха тест”).

2. Конструктивні – створення з оформлених деталей змістовного цілого (див. “Світу тест”) .

3. Iнтерпретативнi – тлумачення будь-якої події, ситуації (див. “Тематичної апперцепції тест”).

4. Катартичнi – здійснення ігрової діяльності в особливо організованих умовах (напр. “Психодрама”).

5. Експресивні – малювання на вільну або задану тему (напр. “Дiм-дерево-людина” тест).

6. Iмпресивнi – віддання переваги одним стимулам (як більш бажаних) перед іншими (див. “Люшера кольору вибору тест”).

7. Аддитивні – завершення речень, оповідань, історій (напр. “Речень завершення” методики).