6. Саморегулювання.

При застосуванні саморегулювання окремі сектори учасників базових груп (підприємницьке середовище, громадяни) самостійно і добровільно створюють саморегулівні організації, ви­робляють стандарти діяльності та кодекси професійної чи іншої етики, тим самим встанов­люючи механізми для виконання вимог регулювання.

Як правило, саморегулювання запроваджується неурядовими інституціями за підтримки, хоча б мінімальної, держави. Ключовою умовою ефективності саморегулювання є існування довіри до нього зі сторони учасників ринку та достатня мотивація учасників ринку, щоб утримуватися від невиконання регуляторних вимог, та адекватність санкцій. У тих випадках, коли саморегулівний орган не може застосувати такі санкції, які б утримували від невико­нання регуляторних вимог, можливе застосування таких санкцій державними органами (од­нак така форма, по суті, є спільним регулюванням, де роль регуляторного органу розподі­лена між саморегулівною організацією та державним органом).

Саморегулювання часто застосовується і є ефективним на ринку фінансових, рекламних та юридичних послуг.



Глава 6. Правила здійснення аналізу вигод та витрат

6.1. Що таке аналіз вигод та витрат?

Аналіз вигод та витрат є одним з найскладніших, але водночас і одним з найважливіших етапів проведення оцінки наслідків дії регуляторного акту.

Кожний регуляторний акт певним чином впливає на інтереси суб’єктів господарювання, громадян та держави. Ці впливи, як правило, мають різний характер, внаслідок чого порів­нювати їх між собою без “обробки” практично неможливо.

Але існує інструмент, за допомогою якого інформація про позитивні і негативні впливи, породжувані дією регуляторного акту для різних груп інтересів (базових груп), може бути приведена до “одного зна­менника”, що дає змогу порівняти ці впливи між собою та оцінити загальний економічний та соціальний ефект дії регуляторного акту.

Таким інструментом якраз і є аналіз вигод та витрат. Цей аналіз фактично являє собою ари­фметичний розрахунок значень вигод та витрат, що виникають внаслідок впровадження пе­вного регулювання, їх підсумовування та аналіз отриманого таким чином загального еконо­мічного та соціального ефекту.

Проведення аналізу вигод та витрат взагалі є досить складною та трудомісткою процедурою. Можливо, дехто відразу вирішить, що проведення аналізу вигод та витрат є даремною втра­тою часу. Проте, нехтування аналізом вигод та витрат при проведенні оцінки наслідків дії регуляторного акту ним є великою помилкою.

Звичайно, як і при проведенні будь-якого аналізу, існують певні перешкоди для проведення аналізу вигод та витрат.

Головною з цих перешкод є відносна складність проведення аналізу. Чому відносна? Справа у тому, що проведення аналізу вигод та витрат у його повному варіанті є справді складною процедурою, оскільки передбачає систематичний збір та аналіз інформації, розрахунок ви­год та витрат для значного проміжку часу, застосування різних математичних та економіч­них моделей, тощо. Але потреба у проведенні такого комплексного аналізу виникає дуже рі­дко. Як правило, необхідні, а головне - достовірні результати можна отримати за допомогою спрощеного варіанту аналізу (саме такий спрощений варіант і описаний в цій главі посіб­ника).

Слід відразу зазначити, що проведення аналізу вигод та витрат у його спрощеному варіанті не потребує спеціальних знань та навичок.

Іншою перешкодою для проведення аналізу вигод та витрат є потреба у володінні певним мінімальним обсягом інформації про впливи регуляторних актів. Йдеться про те, що необхідно знати, які саме впливи має або буде мати регуляторний акт, а також інфор­мацію про числові вираження таких впливів (наприклад кількість підприємств, обсяги виробництва, тощо) та таке інше.

До позитивних сторін аналізу вигод та витрат належать:

• формалізована процедура проведення;

• всебічність аналізу;

• універсальність аналізу;

• чіткість результатів.

Позитивність при цьому пояснюється наступним:

По-перше, проведення аналізу вигод та витрат здійснюється за формалізованою процеду­рою. Це означає, що аналіз вигод та витрат здійснюється у режимі “крок за кроком” за пев­ним алгоритмом. Цей чинник істотно обмежує вплив особистих уподобань фахівця, який проводить аналіз, на одержані висновки та результати. Внаслідок цього, опоненти для спро­стування одержаних результатів змушені будуть або довести хибність викорис­таного алгоритму аналізу, або знайти помилку у здійснених підрахунках, або одержати інші результати за допомогою більш комплексного аналізу.

По-друге, аналіз вигод та витрат в загальному випадку враховує вплив регулювання як на інтереси суб’єктів господарювання, так і на інтереси громадян (споживачів) та держави (бю­джету) - тобто усіх базових груп.

По-третє, аналіз вигод та витрат є універсальним інструментом, який можна застосовувати стосовно практично будь-яких видів регуляторних актів, причому як до чинних актів, так і до проектів актів.

По-четверте, чіткість результатів аналізу полягає у тому, що результати аналізу вигод та витрат мають числове вираження. Це дає можливість вільно порівнювати різні варіанти регулювань навіть за умови, що характер їх впливу значно різниться один від одного.

Деякі загальні вимоги до аналізу вигод та витрат: незалежно від того, з якою метою здійснюється аналіз вигод та витрат, які регуляторні акти аналізуються та наскільки глибоко проводиться аналіз, слід додержуватися де­кількох загальних вимог. Нехтування цими вимогами може призвести до істотного викрив­лення одержаних результатів.

На що ж слід в першу чергу звернути увагу при проведені аналізу?

По-перше, всі припущення, які робляться для одержання результатів, повинні бути належ­ним чином обґрунтовані.

Якщо неможливо обґрунтувати ті чи інші припущення, краще від відмовитися від їх викори­стання. Якщо ж не можна обґрунтувати припущення щодо значень тих чи інших па­раметрів, а відмовитися від їх застосування неможливо, то доцільно (якщо не сказати - необ­хідно) на останньому етапі проведення аналізу визначити, яким чином зміна значень цих параметрів (тобто, відхилення значень параметрів від того значення, яке було використано під час аналізу) впливає на кінцевий результат – розмір економічного та соціального ефекту регуляторного акту. Такий аналіз має назву аналіз чутливості.

По-друге, період, протягом якого будуть аналізуватися значення розміру вигод та витрат, повинен бути не менше одного року.

По-третє, якщо аналізуються декілька альтернативних варіантів вирішення однієї про­блеми, аналіз вигод та витрат щодо кожного варіанту повинен проводитися за однаковий період та з використанням однакових початкових даних.

Насамкінець, слід зробити одне технічне зауваження.

Як зазначалося, аналіз вигод та витрат є універсальним аналітичним інструментом, що до­зволяє застосовувати його як для оцінки наслідків дії чинних регуляторних актів, так і для оцінки наслідків дії проектів регуляторних актів, які, ймовірно, виникнуть у майбутньому. При цьому загальні правила і методика аналізу вигод та витрат є однаковою в обох випад­ках. Єдина різниця полягає у перспективі: аналіз чинних регуляторних актів, як правило, має “регресивний” характер, тобто, аналізуються вигоди та витрати, які виникли протягом періоду, що минув, тоді як аналіз проектів регуляторних актів завжди має “прогресивний” характер, тобто, аналізуються вигоди та витрати, які виникнуть у майбутньому періоді. Отже, в першому випадку будуть аналізуватися, як правило, фактичні дані (наприклад: ціни, ставки податків, кількість підприємств, обсяги споживання, тощо), а у другому випадку багато даних будуть мати характер припущень або будуть використовуватися усереднені показники за минулі періоди.

У зв’язку з тим, що ця відмінність не впливає на алгоритм та правила проведення аналізу вигод та витрат, у цій главі не робиться різниця між чинними регуляторними актами та про­ектами цих актів. Обидва ці поняття замінені на узагальнений термін – регуляторний акт.