4) Посилення впровадження чи підвищення рівня виконуваності існуючих ре­гулювань.

У тих випадках, коли для вирішення існуючої проблеми раніше вже було запроваджено пе­вне регулювання, у деяких випадках альтернативою запропонованому регулюванню може бути посилення впровадження вже існуючого регулювання, а не впровадження нового. Адже часто існуючі регулювання самі по собі є оптимальними, однак не були впроваджені належ­ним чином чи виникли серйозні проблеми з виконанням їх вимог суб’єктами господарю­вання та / або громадянами.

Можлива також ситуація, коли проблему може вирішити вдосконалення існуючих регулю­вань, які впроваджені для вирішення не тієї проблеми, яка розглядається, а інших про­блем, однак дія цих регулювань може позитивно впливати на вирішення й згаданої про­блеми.

Якщо перешкоди, які завадили впровадженню чи виконанню вимог раніше запровадженого регулювання, в принципі можуть бути усунені, слід поміркувати над використанням засобів, які можуть усунути ці перешкоди (наприклад, зменшення витрат для суб’єктів господарю­вання, уточнення та усунення дублювання функцій державних органів). Зрозуміло, що по­силення впровадження чи підвищення рівня виконуваності існуючих регулювань не перед­бачає одночасного введення в дію запропонованого регулювання.

МОЖЛИВІ НЕРЕГУЛЯТОРНІ МЕХАНІЗМИ.

Існує значна кількість нерегуляторних механізмів, які можуть використовуватися як альтер­натива до державного регулювання. До них, зокрема, належать:

1. створення фінансових стимулів;

2. встановлення прав власності, які можуть продаватися (платні доволи);

3. добровільні домовленості;

4. страхування ризиків;

5. інформаційне регулювання;

6. саморегулювання.

Нижче, як і в попередньому випадку, подається стислий опис кожного нерегуляторного ме­ханізму як альтернативи для державного регулювання.

1) Створення фінансових стимулів.

Існування фінансових стимулів завжди справляє суттєвий вплив на людську поведінку. Отже, створення дієвих фінансових стимулів дозволяє спрямувати діяльність суб’єктів гос­подарювання та поведінку споживачів у напрямку, який є найбільш бажаним з точки зору суспільства (зрозуміло, за умови, що особа, яка приймає рішення про використання засобу, який створює такий фінансовий стимул, справді орієнтується на суспільний інтерес).

До засобів, які здатні створити фінансові стимули, належать встановлення податків та зборів (інших обов’язкових платежів), надання дотацій та субсидій, встановлення штрафів та різ­ного роду компенсацій. Слід пам’ятати, що в якості нерегуляторного механізму не розгляда­ється такий аспект як прямі бюджетні надходження або втрати, хоча і цей аспект є важли­вим і повинен враховуватися при визначенні альтернатив.

Наприклад. Так, збільшення або зменшення ставки акцизного збору на тютюнові вироби обернено пропорційно впливає на обсяг їх виробництва, а відтак, і на масштаб паління (звичайно, якщо не враховуються обсяги контрабанди тютюнових виробів). Схожий вплив на зміну в обсязі промислових викидів у воду чи повітря матиме і встановлення збору за забруд­нення води чи повітря, але за умови, що ставка цього збору буде адекватно відображати масштаб забруднення.