4.3. Інші випадки доцільності втручання держави у роботу ринку

Окрім неспроможностей ринку, можуть виникати й інші випадки, коли втручання держави у роботу ринку є виправданим. В цих випадках не йдеться про існування неспроможності ри­нку забезпечити ефективний розподіл обмежених суспільних ресурсів з метою досягнення максимальних для суспільства результатів, коли б державне втручання обґрунтовувалося необхідністю сприяння ефективній роботі ринку.

Натомість, у цих випадках, втручання ініціюється державою в інтересах суспільства у двох випадках:

• коли робота ринку не спрямована на реалізацію окремих суспільних інтересів. Так, ринок не має спроможності самостійно адмініструвати збирання податків;

• коли ринок діє саме як ринок і пропонує споживачам товари, на які існує попит, але ві­льне користування якими є небажаним з точки зору суспільства (наприклад, наркотичні препарати).

До випадків доцільності втручання держави у роботу ринку, належать:

1. проблема адміністрування збору податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бю­джетів та державних цільових фондів;

2. проблема захисту прийнятих суспільством норм;

3. проблема розповсюдження товарів військового призначення та подвійного викорис­тання.

Проблема адміністрування збору бюджетних платежів.

Є очевидним, що ринковий механізм часто неспроможний забезпечити нарахування та сплату громадянами, суб’єктами господарювання та іншими юридичними особами подат­ків, зборів, інших обов’язкових платежів. З цією метою держава визначає порядок нараху­вання та сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а також порядок обліку, зві­тності та контролю за правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю сплати.

Проблема захисту прийнятих суспільних норм.

Схематично, для конкурентного ринку усі товари та послуги є однаковими, і якщо існує по­пит на певний товар чи послугу, то формується і відповідна пропозиція за ціною, встановле­ною ринком.

Але суспільство вважає, що користування чи необмежене користування деякими товарами та послугами є злом, оскільки суперечить прийнятим у цьому суспільстві моральним нор­мам. Тому держава, яка виступає з метою забезпечення цього суспільного інтересу, намага­ється заборонити або обмежити вільний обіг тих товарів та послуг, вільне користування якими є небажаними з точки зору суспільної моралі, а саме: наркотичних препаратів, психо­тропних речовин та прекурсорів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, зброї, а також по­слуг, які пропонуються індустрією азартних ігор, тощо. Цей перелік товарів та послуг у кож­ній країні може корегуватися або розширюватися в залежності від того, що в цій країні вва­жається порушенням прийнятих суспільних норм.

З захисту прийнятих суспільних норм можуть бути застосовані такі засоби:

• встановлення заборони або контрольованого обмеження обігу товарів та послуг, які є не­бажаними з точки зору суспільної моралі;

• введення державної монополії на виробництво і продаж цих товарів (надання цих по­слуг);

• особливий режим оподаткування доходів від діяльності, пов’язаної з продажем та на­данням цих товарів та послуг, з метою зменшення обсягів пропозиції (щоправда, є досить малоефективним засобом).

Проблема розповсюдження товарів військового призначення та подвійного ви­користання.

З необхідністю забезпечення національної та міжнародної безпеки тісно пов’язана про­блема передач між державами товарів військового призначення та подвійного використання (озброєння, спеціальної техніки, закритої інформації про їх виготовлення, відповідних по­слуг, тощо).

В цьому випадку необхідність державного втручання зумовлюється зобов’язаннями конкре­тної держави за міждержавними або міжнародними угодами, які встановлюють режим не­розповсюдження або обмеженого розповсюдження товарів військового призначення та по­двійного використання, потребами національної безпеки та збереження державної таєм­ниці.

Дії держави у цій сфері спрямовуються на встановлення дієвої системи контролю за міжна­родними передачами цих товарів шляхом:

• встановлення заборон на здійснення виробництво і продаж певних товарів військового призначення та подвійного використання або заборон на міжнародні передачі цих това­рів;

• узгодження контрактів на поставки цих товарів;

• введення державної монополії на виробництво та продаж цих товарів.