Структура арв

№	розділ АРВ
1	визначення та аналіз проблеми, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання господарських відносин;
2	визначення цілей державного регулювання;
3	визначення та оцінка усіх прийнятних альтернативних способів досягнення встановлених цілей з аргументацією переваг обраного способу;
4	опис механізмів і заходів, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;
5	обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта та оцінка можливості впровадження та виконання вимог регуляторного акта;
6	визначення очікуваних результатів прийняття запропонованого регуляторного акта, зокрема розрахунок очікуваних витрат та вигод суб'єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;
7	обґрунтування запропонованого строку чинності регуляторного акта;
8	визначення показників результативності регуляторного акта;
9	визначення заходів, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.



Глава 4. Оцінка доцільності державного втручання

4.1. Для чого потрібне державне регулювання ?

В ідеалі, відправною точкою у проведенні оцінки наслідків дії регуляторного акту має бути відповідь на питання: Чи є взагалі доцільним втручання держави у ринкові меха­нізми? При цьому немає значення, чи йдеться про ту форму державного втручання, яку за­пропоновано, чи мова йде про будь-яку іншу альтернативну форму втручання держави у ро­боту ринкових механізмів (ринку).

При оцінці доцільності втручання держави у роботу ринку необхідно виходити із цілей дер­жавного регулювання і завжди слід мати на увазі, що розглядати слід лише ті цілі державного регулювання, які є бажаними для інтересів суспільства. Слід також пам’ятати, що реальні цілі, які ставляться перед державним регулюванням, часто не співпадають із задекларованими цілями і відображають інтереси різних груп політичного впливу.

Загалом, державне регулювання ринкових відносин з точки зору суспільства є необхідним не саме по собі, а лише для виконання двох взаємопов’язаних цілей:

1. захист інтересів як громадян, так і суспільства в цілому від тих негативних на­слідків, які можуть для них породжувати ринкові відносини;

2. забезпечення реалізації окремих суспільних інтересів, які не може реалізу­вати дія ринку.

Деталізація завдань державного регулювання, бажаних для інтересів суспільства, дає мож­ливість дійти висновку про те, що державне регулювання необхідне для досягнення таких суспільно значущих цілей:

• захист прав та свобод громадян;

• забезпечення громадської безпеки і захист життя та здоров’я громадян;

• захист прийнятих у суспільстві норм;

• захист навколишнього природного середовища;

• забезпечення збирання податків, зборів та інших обов’язкових платежів;

• сприяння ефективній роботі ринку.

В теорії державного регулювання ринкових відносин існують дві полярні точки зору на спроможність ринку врегульовувати ці проблеми.

Одні фахівці стверджують, що ринковий механізм самостійно, без державного втручання може досягти вказаних вище суспільно значущих цілей і вирішити всі поточні проблеми, які можуть при цьому виникнути. Тобто, завжди і в усіх випадках працює механізм саморегулю­вання ринку, а тому державне регулювання є зайвим.

Інші ж фахівці вважають, що ринок самостійно не може досягти суспільно значущих цілей і навіть сам породжує негативні наслідки для життєдіяльності суспільства. Відповідно, для досягнення цих цілей і подолання проблем, які спричиняє робота ринку, існує необхідність у регулюванні зі сторони держави.

На сьогодні загальноприйнятою є точка зору, що хоча ринок має діючий механізм саморегулювання, але можливості цього механізму са­морегулювання не безмежні. У реальному житті часто виникають проблеми, коли обмежені суспільні ре­сурси використовуються у нераціональний спосіб, що, в свою чергу, не дає можливості дося­гти максимальних для суспільства результатів (ці проблеми мають назву "неспроможності ринку"). Крім того, дія механізму саморегулювання спрямована головним чином на унорму­вання відносин між учасниками господарських відносин. При цьому не надається належної уваги негативному впливові, які можуть породжувати ці господарські відносини для осіб, які не є учасниками ринку. До того ж, ринок самостійно не може забезпечити деяких цілей, які є важливими для інтересів суспільства (наприклад, адміністрування збирання податків, об­меження поширення наркотиків, тощо).

З іншої сторони, не можна погодитись, що ринок взагалі не спроможній до саморегулю­вання і лише спричиняє негативні впливи для членів суспільства.

Випадки, коли втручання держави є виправданим з точки зору інтересів суспільства, є до­сить обмеженими. До цих випадків належать описані в теорії неспроможності ринку, коли дії держави спрямовані на сприяння ефективній роботі ринку, та обмежена кількість випад­ків, коли держава втручається у роботу ринку для забезпечення суспільних інтересів.