3.2.1.3. Діалог на стадії аргументації

Метою цієї стадії діалогу є необхідність змінити або закріпити сформовану у співрозмовника думку, пом'якшити протиріччя, що виникли перед діалогом, критично перевірити викладені співрозмовником положення та факти. Аргументація вимагає від співрозмовників концентрації уваги на предметі розмови, напористості й коректності у висловленнях.

Діалог на стадії аргументації може реалізовуватися у двох конструкціях:

- в даказовій, коли потрібно щось обrрунтувати;

- в контраргументованій, коли спростовуються тези партнера по спілкуванню.

Для обох конструкцій застосовуються здебільшого одні і ті ж методи.

Фундаментальний метод полягає в обrрунтуванні доказів конкретними фактами і відомостями.

Метод здобуття висновків побудований на логічному обrрунтуванні доказів, коли крок за кроком вибудовується ланцюжок роздумів, які призводять до необхідного результату.

Метод порівняння дає можливість перехопити ініціативу в діалозі і перейти в наступ.

Метод "так - але". Усе, що оточує нас в соціумі, складається як із позитивних, так і з негативних аспектів. Тому на кожний аргумент легко знайти контраргумент і, якщо це потрібно, перехопити ініціативу в діалозі.

Метод шматків полягає в розчленуванні виступу співрозмовника на окремі частини: достовірні факти, суперечливі положення і помилкові погляди. Слабкі доводи спростовують притримуючись неписаного правила: сильні аргументи наводять по одному, а слабкі - усі разом.

Метод ігнорування. Незаперечні факти, з якими тактично не вигідно погодитися, ігнорують за допомогою захисної позиції дипломатичного мовчання.

Метод потенціювання побудований на зміненні акцентів, які розставив під час спілкування співрозмовник. Виходячи зі своїх інтересів, опонент висуває на перший план те, що його влаштовує, ніби не помічаючи всього іншого. Метод зміщення акцентів у діалозі покликаний змінити діаметрально протилежно зміст висловлення співрозмовника.

Метод виявлення протиріч належить до захисних і оснований на ретельному аналізі висловлень співрозмовника.

Метод явної підтримки. Тактика цього методу полягає в тому, щоб приспати пильність співрозмовника, наводячи нові докази на користь його точки зору, а потім спростувати наведені ним аргументи.

Метод опитування. Тактика методу побудована на цілій низці запитань - "ударній силі" діалогу, які покликані примусити співрозмовника суперечити самому собі.

Метод виведення побудований на поступовому зміненні акцентів із наступною свідомою зміною теми діалогу.

Метод бумеранга використовується як аргумент у серйозній дискусії.

У діалозі співвідношення сил і ситуація постійно змінюється, тому шаблонне застосовування одного завченого методу є недостатнім, щоб домогтися успіху.

Аргументація - це найважливіша частина діалогу. На цьому етапі діалогу варто врахувати "афект першості". Суть його полягає в тому, що на людину під час першого знайомства з проблемою чи окремим запитанням великий вплив має початкова інформація, і надалі співрозмовник постійно перебуває під її враженням. Тому під час аргументації набагато вигідніше спочатку наводити найбільш переконливі аргументи, а вже потім - усе інше. Ефективність цього етапу діалогу залежить від урахування таких нюансів:

- знайдений яскравий доказ повинен бути заздалегідь обміркованим, коротким і чітко висловленим;

- краще подати його у вигляді міркування;

- кожне міркування якнайчастіше потрібно підкріплювати іншим;

- кожен доказ супроводжувати бажаним висновком і результатом;

- оперувати слід простими і точними поняттями;

- темп і методи вибирати з урахуванням вікових психологічних особливостей;

- дотримуватися коректності у взаємостосунках;

- докази повинні супроводжуватися максимальною наочністю й емоційністю;

- постійно підтримувати зворотний зв'язок за допомогою перехресних запитань.

У цілому слід пам'ятати, що співрозмовники чують і розуміють завжди менше, ніж цього хочуть чи показують.